Proverbs 19
1 Better is the poor who walks in his simplicity, than the rich who twists his lips and is unwise.
Ліпший убогий, що ходить в своїй непови́нності, ніж лукавий уста́ми та нерозумний.
2 Where there is no knowledge of the soul, there is no good. And whoever hurries with his feet will stumble.
Теж не добра душа без знання́, а хто на́глить ногами, спіткне́ться.
3 The foolishness of a man undermines his steps. And then he seethes in his soul against God.
Глупо́та люди́ни дорогу її викривля́є, і на Господа гні́вається її серце.
4 Riches add many friends. But from the pauper, even those whom he had become separated.
Маєток примно́жує дру́зів числе́нних, а від бідака́ відпадає й товариш його.
5 A false witness shall not go unpunished. And whoever speaks lies will not escape.
Свідок брехливий не буде без кари, а хто бре́хні говорить, не буде врято́ваний.
6 Many honor the character of one who is powerful, and there are friends for a giver of gifts.
Багато-хто го́дять тому, хто гостинці дає, і кожен товариш люди́ні, яка не скупи́ться на дари.
7 The brothers of the poor man hate him. Moreover, even his friends have withdrawn far from him. Whoever pursues only words shall have nothing.
Бідаря́ ненави́дять всі браття його, а тимбільш його при́ятелі відпадають від нього; а коли за словами поради женеться, — нема їх!
8 But whoever possesses reason loves his own soul. And one who guards prudence shall discover good things.
Хто ума набуває, кохає той душу свою, а хто розум стереже́, той знахо́дить добро́.
9 A false witness shall not go unpunished. And whoever speaks lies will perish.
Свідок брехливий не буде без кари, хто ж неправду говорить, загине.
10 Fine things are not fitting for the foolish, nor is it fitting for a servant to rule over princes.
Не лицю́є пишно́та безумному, тим більше рабові панувати над зве́рхником.
11 The doctrine of a man is known through patience. And his glory is to pass beyond iniquities.
Розум люди́ни припинює гнів її, а вели́чність її — перейти над провиною.
12 Like the roaring of a lion, so also is the wrath of a king. And his cheerfulness is like the dew upon the grass.
Гнів царя — немов рик левчука́, а ласка́вість його — як роса на траву.
13 A foolish son is the grief of his father. And an argumentative wife is like a roof that is continually leaking.
Син безумний — погибіль для батька свого́, а жінка сварлива — як ри́нва, що з неї вода тече за́вжди.
14 A house and its riches are given by parents. But a prudent wife is particularly from the Lord.
Хата й маєток — спа́дщина батьків, а жінка розумна — від Господа.
15 Laziness sends one into a deep sleep, and a dissolute soul will go hungry.
Лі́нощі сон накидають, і лінива душа — голодує.
16 Whoever guards a commandment guards his own soul. But whoever neglects his own way will die.
Хто заповідь охороня́є, той душу свою стереже́; хто дороги свої легкова́жить, — помре.
17 Whoever is merciful to the poor lends to the Lord. And he will repay him for his efforts.
Хто милости́вий до вбогого, той позичає для Господа, і чин його Він надолу́жить йому.
18 Teach your son; do not despair. But do not set your soul toward putting him to death.
Карта́й свого сина, коли є наді́я навчити, та забити його — не підно́сь свою душу.
19 Whoever is impatient will sustain damage. And when it has been taken away, he will set up another.
Люди́на великого гніву хай кару несе, бо якщо ти вряту́єш її, то вчи́ниш ще гірше.
20 Listen to counsel and take up discipline, so that you may be wise in your latter days.
Слухай ради й карта́ння приймай, щоб мудрим ти став при своєму кінці́.
21 There are many intentions in the heart of a man. But the will of the Lord shall stand firm.
У серці люди́ни багато думо́к, але ви́повниться тільки за́дум Господній.
22 An indigent man is merciful. And a pauper is better than a deceitful man.
Здобу́ток люди́ні — то милість її, але ліпший біда́р за люди́ну брехливу.
23 The fear of the Lord is unto life. And he shall linger in plentitude, without being visited by disaster.
Страх Господній веде́ до життя, і хто його має, той ситим ночує, і зло не дося́гне його.
24 The lazy conceals his hand under his arm, and he will not so much as bring it to his mouth.
У миску стромляє лінюх свою руку, до уст же своїх не піді́йме її.
25 When the pestilent are scourged, the foolish will become wiser. But if you chastise the wise, he will understand discipline.
Як битимеш нерозважного, то помудріє й немудрий, а будеш розумного остеріга́ти, то він зрозуміє поуку.
26 Whoever afflicts his father and flees from his mother is disreputable and unhappy.
Хто батька грабує, хто матір жене? — Це син, що засти́джує та осоро́млює, —
27 Son, do not cease listening to doctrine, and do not be ignorant of the sermons of knowledge.
перестань же, мій сину, навчатися від нерозумних, щоб відступитися від слів знання́!
28 An unjust witness ridicules judgment. And the mouth of the impious devours iniquity.
Свідок нікчемний висміює суд, а уста безбожних вибри́зкують кривду.
29 Judgments are prepared for those who ridicule. And striking hammers are prepared for the bodies of the foolish.
На насмі́шників кари готові пості́йно, і вдари на спи́ну безумним.
