Proverbs 17
1 A dry morsel with gladness is better than a house full of sacrifices along with conflict.
Ліпший черствий кусок зо споко́єм, ніж дім, повний у́чти м'ясної зо сваркою.
2 A wise servant shall rule over foolish sons, and he will divide the inheritance among brothers.
Раб розумний панує над сином безпутнім, і серед братів він поділить спа́док.
3 Just as silver is tested by fire, and gold is tested in the furnace, so also does the Lord test hearts.
Для срі́бла — топи́льна посу́дина, а го́рно — для золота, Господь же серця випробо́вує.
4 The evil obey an unjust tongue. And the false are submissive to lying lips.
Лиходій слухається уст безбожних, слухає неправдомо́в язика лиході́йного.
5 Whoever despises the poor rebukes his Maker. And whoever rejoices in the ruin of another will not go unpunished.
Хто сміється з убогого, той ображає свого Творця, хто радіє з нещастя, — не буде такий без вини.
6 Sons of sons are the crown of old age. And the glory of sons is their fathers.
Корона для ста́рших — ону́ки, а пишно́та дітей — їхні батьки́.
7 Well-chosen words are not fitting for the foolish, nor are lying lips fitting for a leader.
Не присто́йна безумному мова поважна, а тим більше шляхе́тному — мова брехли́ва.
8 The expectation of those who stand ready is a most pleasing jewel. Whichever way he turns himself, he understands prudently.
Хабар в о́чах його власника́ — самоцві́т: до всьо́го, до чого пове́рнеться, буде щасти́ти йому́.
9 Whoever conceals an offense seeks friendships. Whoever repeats the words of another separates allies.
Хто шукає любови — провину ховає, хто ж про неї повто́рює, розго́нює дру́зів.
10 A correction benefits more with a wise man, than a hundred stripes with a fool.
На розумного більше впливає одне остере́ження, як на глупака́ сто ударів.
11 The evil one continually seeks conflicts. But a cruel Angel shall be sent against him.
Злий шукає лише неслухня́ности, та вісник жорстокий на нього пошлеться.
12 It is more expedient to meet a bear robbed of her young, than the foolish trusting in his own folly.
Ліпше спітка́ти обезді́тнену ведмедицю, що кидається на люди́ну, аніж нерозумного в глупо́ті його.
13 Whoever repays evil for good, evil shall not withdraw from his house.
Хто відплачує злом за добро, — не відступить лихе з його дому.
14 Whoever releases the water is the head of the conflict. And just before he suffers contempt, he abandons judgment.
Почин сварки — то про́рив води, тому перед ви́бухом сварки покинь ти її!
15 Those who justify the impious, and those who condemn the just, both are abominable with God.
Хто оправдує несправедливого, і хто засуджує праведного, — оби́два вони Господе́ві оги́дні.
16 What does it profit the foolish to have riches, when he is not able to buy wisdom? Whoever makes his house high seeks ruin. And whoever shuns learning shall fall into evils.
На́що ті гроші в руці нерозумного, щоб мудрість купити, як мо́зку нема?
17 Whoever is a friend loves at all times. And a brother is proved by distress.
Правдивий друг любить за всякого ча́су, в недолі ж він робиться братом.
18 A foolish man will clap his hands, when he makes a pledge for his friend.
Люди́на, позба́влена розуму, ру́читься, — пору́ку дає за друга свого.
19 Whoever dwells on discord loves disputes. And whoever exalts his door seeks ruin.
Хто сварку кохає, той любить гріх; хто ж підвищує уста свої, той шукає нещастя.
20 Whoever is of a perverse heart shall not find good. And whoever turns his tongue shall fall into evil.
Люди́на лукавого серця не зна́йде добра, хто ж лука́вить своїм язико́м, упаде в зло.
21 A foolish one is born into his own disgrace. But his father will not rejoice in one who is senseless.
Хто родить безумного, родить на смуток собі, і не поті́шиться батько безглуздого.
22 A joyful soul makes a lifetime flourish. A gloomy spirit dries out the bones.
Серце радісне добре лікує, а пригно́блений дух сушить ко́сті.
23 The impious receives gifts from the bosom, so that he may pervert the paths of judgment.
Безбожний таємно бере хабара́, щоб зігнути путі правосу́ддя.
24 Prudence shines from the face of the wise. The eyes of the foolish are on the ends of the earth.
З обличчям розумного — мудрість, а очі глупця́ — аж на кінці землі.
25 A foolish son is the anger of the father and the grief of the mother who conceived him.
Нерозумний син — смуток для батька, для своєї ж родительки — гі́ркість.
26 It is not good to inflict damage on the just, nor to strike the leader who judges uprightly.
Не добре карати справедливого, бити шляхе́тних за щирість!
27 Whoever moderates his words is learned and prudent. And a man of learning has a precious spirit.
Хто слова́ свої стримує, той знає пізна́ння, і холоднокро́вний — розумна люди́на.
28 If he would remain silent, even the foolish would be considered wise, and if he closes his lips, intelligent.
І глупа́к, як мовчить, уважається мудрим, а як у́ста свої закриває — розумним.
