Matthew 13
1 In that day, Jesus, departing from the house, sat down beside the sea.
Того ж дня Ісус вийшов із дому, та й сів біля моря.
2 And such great crowds were gathered to him that he climbed into a boat and he sat down. And the entire multitude stood on the shore.
І бе́зліч наро́ду зібралась до Нього, так що Він увійшов був до чо́вна та й сів, а ввесь на́товп стояв понад берегом.
3 And he spoke many things to them in parables, saying: “Behold, a sower went out to sow seed.
І багато навчав Він їх при́тчами, кажучи:
4 And while he was sowing, some fell beside the road, and the birds of the air came and ate it.
І як сіяв він зе́рна, упали одні край дороги, — і пташки́ налетіли, та їх повидзьо́бували.
5 Then others fell in a rocky place, where they did not have much soil. And they sprung up promptly, because they had no depth of soil.
Другі ж упали на ґрунт кам'яни́стий, де не мали багато землі, — і негайно посхо́дили, бо земля неглибо́ка була́;
6 But when the sun rose up, they were scorched, and because they had no roots, they withered.
а як сонце зійшло, — то зів'яли, і коріння не мавши, — посохли.
7 Still others fell among thorns, and the thorns increased and suffocated them.
А інші попа́дали в те́рен, — і вигнався терен, і їх поглуши́в.
8 Yet some others fell upon good soil, and they produced fruit: some one hundred fold, some sixty fold, some thirty fold.
Інші ж упали на добрую землю — і зродили: одне в сто раз, друге в шістдеся́т, а те втри́дцятеро.
9 Whoever has ears to hear, let him hear.”
Хто має ву́ха, щоб слухати, нехай слухає!“
10 And his disciples drew near to him and said, “Why do you speak to them in parables?”
І учні Його приступили й сказали до Нього: „Чому́ при́тчами Ти промовляєш до них?“
11 Responding, he said to them: “Because it has been given to you to know the mysteries of the kingdom of heaven, but it has not been given to them.
А Він відповів і промовив: „Тому́, що вам да́но пізнати таємни́ці Царства Небесного, — їм же не да́но.
12 For whoever has, it shall be given to him, and he shall have in abundance. But whoever has not, even what he has shall be taken away from him.
Бо хто має, то дасться йому́ та дода́сться, хто ж не має, — забереться від нього й те, що́ він має.
13 For this reason, I speak to them in parables: because seeing, they do not see, and hearing they do not hear, nor do they understand.
Я тому́ говорю́ до них при́тчами, що вони, ди́влячися, не бачать, і слухаючи, не чують, і не розуміють.
14 And so, in them is fulfilled the prophecy of Isaiah, who said, ‘Hearing, you shall hear, but not understand; and seeing, you shall see, but not perceive.
І над ними збувається пророцтво Ісаї, яке промовляє: „Почуєте слухом, — і не зрозумієте, дивитися бу́дете оком, — і не побачите.
15 For the heart of this people has grown fat, and with their ears they hear heavily, and they have closed their eyes, lest at any time they might see with their eyes, and hear with their ears, and understand with their heart, and be converted, and then I would heal them.’
Затовсті́ло бо серце людей цих, тяжко чують ву́хами вони, і зажму́рили очі свої, щоб коли не побачити очима й не почути ву́хами, і не зрозуміти їм серцем, і не наверну́тись, щоб Я їх уздоро́вив!“
16 But blessed are your eyes, because they see, and your ears, because they hear.
Очі ж ваші блаженні, що бачать, і ву́ха ваші, що чують.
17 Amen I say to you, certainly, that many of the prophets and the just desired to see what you see, and yet they did not see it, and to hear what you hear, and yet they did not hear it.
Бо поправді кажу́ вам, що багато пророків і праведних бажали побачити, що́ бачите ви, — та не бачили, і почути, що́ чуєте ви, — і не чули.
18 Listen, then, to the parable of the sower.
Послухайте ж притчу про сіяча́.
19 With anyone who hears the word of the kingdom and does not understand it, evil comes and carries away what was sown in his heart. This is he who received the seed by the side of the road.
До кожного, хто слухає слово про Царство, але не розуміє, приходить лукавий, і кра́де посіяне в серці його; це те, що посіяне понад дорогою.
20 Then whoever has received the seed upon a rocky place, this is one who hears the word and promptly accepts it with joy.
А посіяне на кам'яни́стому ґрунті, — це той, хто слухає слово, і з радістю зараз приймає його;
21 But he has no root in himself, so it is only for a time; then, when tribulation and persecution occur because of the word, he promptly stumbles.
але кореня в ньому нема, тому він непостійний; коли ж у́тиск або переслідування настають за слово, то він зараз споку́шується.
22 And whoever has received the seed among thorns, this is he who hears the word, but the cares of this age and the falseness of riches suffocate the word, and he is effectively without fruit. (aiōn g165)
А між те́рен посіяне, — це той, хто слухає слово, але кло́поти віку цього́ та омана багатства заглу́шують слово, — і воно зостається без пло́ду. (aiōn g165)
23 Yet truly, whoever has received the seed into good soil, this is he who hears the word, and understands it, and so he bears fruit, and he produces: some a hundred fold, and another sixty fold, and another thirty fold.”
А посіяне в добрій землі, — це той, хто слухає слово й його розуміє, і плід він прино́сить, і дає один у сто раз, другий у шістдеся́т, а той утри́дцятеро“.
24 He proposed another parable to them, saying: “The kingdom of heaven is like a man who sowed good seed in his field.
Іншу притчу подав Він їм, кажучи: „Царство Небесне подібне до чоловіка, що посіяв був добре насіння на полі своїм.
25 But while the men were sleeping, his enemy came and sowed weeds amid the wheat, and then went away.
А коли люди спали, прийшов ворог його, і куколю між пшеницю насіяв, та й пішов.
26 And when the plants had grown, and had produced fruit, then the weeds also appeared.
А як виросло збіжжя та кинуло колос, тоді показався і кукі́ль.
27 So the servants of the Father of the family, approaching, said to him: ‘Lord, did you not sow good seed in your field? Then how is it that it has weeds?’
І прийшли господаре́ві раби, та й кажуть йому: „Пане, чи ж не добре насіння ти сіяв на полі своїм? Звідки ж узявся кукіль?“
28 And he said to them, ‘A man who is an enemy has done this.’ So the servants said to him, ‘Is it your will that we should go and gather them up?’
А він їм відказав: „Чоловік супроти́вник нако́їв оце“. А раби відказали йому́: „Отож, — чи не хочеш, щоб пішли ми і його повипо́лювали?“
29 And he said: ‘No, lest perhaps in gathering the weeds, you might also root out the wheat together with it.
Але він відказав: „Ні, — щоб, випо́люючи той кукіль, ви не вирвали ра́зом із ним і пшеницю.
30 Permit both to grow until the harvest, and at the time of the harvest, I will say to the reapers: Gather first the weeds, and bind them into bundles to burn, but the wheat gather into my storehouse.’”
Залиші́ть, — хай ра́зом обоє ростуть аж до жнив; а в жнива́ накажу́ я женця́м: Зберіть перше кукі́ль і його пов'яжіть у снопки́, щоб їх попали́ти; пшеницю ж спровадьте до клуні моєї“.
31 He proposed another parable to them, saying: “The kingdom of heaven is like a grain of mustard seed, which a man took and sowed in his field.
Іншу притчу подав Він їм, кажучи: „Царство Небесне подібне до зе́рна гірчи́чного, що взяв чоловік і посіяв на полі своїм.
32 It is, indeed, the least of all seeds, but when it has grown, it is greater than all the plants, and it becomes a tree, so much so that the birds of the air come and dwell in its branches.”
Воно найдрібніше з усьо́го насіння, але́, коли ви́росте, більше воно за зілля, і стає деревом, так що птаство небесне злітається, і ку́блиться в ві́ттях його“.
33 He spoke another parable to them: “The kingdom of heaven is like leaven, which a woman took and hid in three measures of fine wheat flour, until it was entirely leavened.”
Іншу притчу Він їм розпові́в: „Царство Небесне подібне до ро́зчини, що її бере жінка, і кладе на три мірі муки, аж поки все вки́сне“.
34 All these things Jesus spoke in parables to the crowds. And he did not speak to them apart from parables,
Це все в при́тчах Ісус говорив до людей, і без при́тчі нічо́го Він їм не казав,
35 in order to fulfill what was spoken through the prophet, saying: “I will open my mouth in parables. I will proclaim what has been hidden since the foundation of the world.”
щоб спра́вдилось те, що сказав був пророк, промовляючи: „Відкрию у при́тчах уста́ Свої, розповім таємни́ці від по́чину світу!“
36 Then, dismissing the crowds, he went into the house. And his disciples drew near to him, saying, “Explain to us the parable of the weeds in the field.”
Тоді відпустив Він наро́д і додому прийшов. І підійшли Його учні до Нього й сказали: „Поясни́ нам при́тчу про кукі́ль польови́й“.
37 Responding, he said to them: “He who sows the good seed is the Son of man.
А Він відповів і промовив до них: „Хто добре насіння посіяв був, — це Син Лю́дський,
38 Now the field is the world. And the good seeds are the sons of the kingdom. But the weeds are the sons of wickedness.
а поле — це світ, добре ж насіння — це сини Царства, а кукі́ль — сини лукавого;
39 So the enemy who sowed them is the devil. And truly, the harvest is the consummation of the age; while the reapers are the Angels. (aiōn g165)
а ворог, що всіяв його — це диявол, жнива́ — кінець віку, а женці — анголи́. (aiōn g165)
40 Therefore, just as weeds are gathered up and burned with fire, so shall it be at the consummation of the age. (aiōn g165)
І як збирають кукі́ль, і як па́лять в огні, так буде й напри́кінці віку цього́. (aiōn g165)
41 The Son of man shall send out his Angels, and they shall gather from his kingdom all who lead astray and those who work iniquity.
Пошле Лю́дський Син Своїх анголів, і вони позбирають із Царства Його всі спокуси, і тих, хто чинить беззако́ння,
42 And he shall cast them into the furnace of fire, where there shall be weeping and gnashing of teeth.
і їх повкида́ють до пе́чі огне́нної, — буде там плач і скре́гіт зубів!
43 Then the just ones shall shine like the sun, in the kingdom of their Father. Whoever has ears to hear, let him hear.
Тоді праведники, немов сонце, засяють у Царстві свого Отця. Хто має ву́ха, нехай слухає!
44 The kingdom of heaven is like a treasure hidden in a field. When a man finds it, he hides it, and, because of his joy, he goes and sells everything that he has, and he buys that field.
Царство Небесне подібне ще до захо́ваного в полі ска́рбу, що люди́на, знайшовши, ховає його, і з радости з того йде, та й усе, що має, продає та купує те поле.
45 Again, the kingdom of heaven is like a merchant seeking good pearls.
Подібне ще Царство Небесне до того купця, що пошу́кує пе́рел до́брих,
46 Having found one pearl of great value, he went away and sold all that he had, and he bought it.
а як зна́йде одну дорогоцінну перли́ну, то йде, і все продає, що має, і купує її.
47 Again, the kingdom of heaven is like a net cast into the sea, which gathers together all kinds of fish.
Подібне ще Царство Небесне до не́вода, у море заки́неного, що зібрав він усячину.
48 When it has been filled, drawing it out and sitting beside the shore, they selected the good into vessels, but the bad they threw away.
Коли він напо́вниться, тягнуть на берег його, і, сівши, вибирають до по́суду добре, непо́тріб же геть викидають.
49 So shall it be at the consummation of the age. The Angels shall go forth and separate the bad from the midst of the just. (aiōn g165)
Так буде й напри́кінці віку: анголи́ повиходять, і вилучать злих з-поміж праведних, (aiōn g165)
50 And they shall cast them into the furnace of fire, where there will be weeping and gnashing of teeth.
і їх повкидають до пе́чі огне́нної, — буде там плач і скре́гіт зубів!
51 Have you understood all these things?” They say to him, “Yes.”
Чи ви зрозуміли це все?“— „Так!“відказали Йому.
52 He said to them, “Therefore, every scribe well-taught about the kingdom of heaven, is like a man, the father of a family, who offers from his storehouse both the new and the old.”
І Він їм сказав: „Тому́ кожен книжник, що навче́ний про Царство Небесне, подібний до того госпо́даря, що з скарбниці своєї виносить нове́ та старе“.
53 And it happened that, when Jesus had completed these parables, he went away from there.
І сталось, як скінчи́в Ісус притчі оці, Він зві́дти пішов.
54 And arriving in his own country, he taught them in their synagogues, so much so that they wondered and said: “How can such wisdom and power be with this one?
І прийшов Він до Своєї ба́тьківщини, і навчав їх у їхнїй синаго́зі, так що стали вони дивуватися й питати: „Звідки в Нього ця мудрість та си́ли чудоді́йні?
55 Is this not the son of a workman? Is not his mother called Mary, and his brothers, James, and Joseph, and Simon, and Jude?
Чи ж Він не син те́слі? Чи ж мати Його не Марією зветься, а брати Його — Яків, і Йо́сип, і Симон та Юда?
56 And his sisters, are they not all with us? Therefore, from where has this one obtained all these things?”
І чи ж се́стри Його не всі з нами? Звідки ж Йому́ все оте?“
57 And they took offense at him. But Jesus said to them, “A prophet is not without honor, except in his own country and in his own house.”
І вони спокуша́лися Ним. А Ісус їм сказав: „Пророка нема без пошани, — хіба тільки в вітчи́зні своїй та в домі своїм!“
58 And he did not work many miracles there, because of their unbelief.
І Він не вчинив тут чуд багатьо́х через їхню невіру.
