Luke 24
1 Then, on the first Sabbath, at very first light, they went to the tomb, carrying the aromatic spices that they had prepared.
Першого дня тижня, рано-вранці, вони прийшли до гробниці та принесли пахощі, які приготували.
2 And they found the stone rolled back from the tomb.
І виявили, що камінь від гробниці був відвалений.
3 And upon entering, they did not find the body of the Lord Jesus.
Увійшовши, не знайшли тіла Господа Ісуса.
4 And it happened that, while their minds were still confused about this, behold, two men stood beside them, in shining apparel.
І раптом перед розгубленими [жінками] з’явилися двоє чоловіків у яскравих одежах.
5 Then, since they were afraid and were turning their faces toward the ground, these two said to them: “Why do you seek the living with the dead?
Налякані [жінки] схилили свої обличчя до землі. Але ті сказали їм: «Чому ви шукаєте Живого серед мертвих?
6 He is not here, for he has risen. Recall how he spoke to you, when he was still in Galilee,
Немає Його тут: Він воскрес! Згадайте, як Він говорив вам, коли ще був у Галілеї:
7 saying: ‘For the Son of man must be delivered into the hands of sinful men, and be crucified, and on the third day rise again.’”
„Син Людський має бути виданий у руки грішників і розіп’ятий, а третього дня воскресне“».
8 And they called to mind his words.
І вони пригадали собі слова [Ісуса].
9 And returning from the tomb, they reported all these things to the eleven, and to all the others.
Повернувшись від гробниці, розповіли про все одинадцятьом і всім іншим.
10 Now it was Mary Magdalene, and Joanna, and Mary of James, and the other women who were with them, who told these things to the Apostles.
То були Марія Магдалина, Іванна, Марія – мати Якова, та інші [жінки], які сказали про це апостолам.
11 But these words seemed to them a delusion. And so they did not believe them.
Але ці слова їм здалися нісенітницями, і не повірили їм.
12 But Peter, rising up, ran to the tomb. And stooping down, he saw the linen cloths positioned alone, and he went away wondering to himself about what had happened.
Однак Петро піднявся та побіг до гробниці. Нахилившись, він побачив тільки льняну тканину. І повернувся додому, здивований тим, що сталося.
13 And behold, two of them went out, on the same day, to a town named Emmaus, which was the distance of sixty stadia from Jerusalem.
Того ж дня двоє з них пішли в село, яке знаходилося на відстані шістдесяти стадіїв від Єрусалима й звалося Емаус.
14 And they spoke to one another about all of these things that had occurred.
[Дорогою] вони розмовляли між собою про все, що сталося.
15 And it happened that, while they were speculating and questioning within themselves, Jesus himself, drawing near, traveled with them.
А коли вони говорили й дискутували, Сам Ісус наблизився та пішов разом із ними.
16 But their eyes were restrained, so that they would not recognize him.
Але їхні очі були стримані, щоб не впізнали Його.
17 And he said to them, “What are these words, which you are discussing with one another, as you walk and are sad?”
[Ісус] спитав їх: ―Про що ви говорите між собою в дорозі? Вони зупинилися, повні смутку;
18 And one of them, whose name was Cleopas, responded by saying to him, “Are you the only one visiting Jerusalem who does not know the things that have happened there in these days?”
і один із них, на ім’я Клеопа, промовив: ―Ти, мабуть, єдиний з прибулих до Єрусалима, хто не знає про те, що сталося в ці дні.
19 And he said to them, “What things?” And they said, “About Jesus of Nazareth, who was a noble prophet, powerful in works and in words, before God and all the people.
Він спитав: ―Про що саме? Вони відповіли: ―Про те, що сталося з Ісусом із Назарета, Який був сильним пророком у дії та слові перед Богом та всіма людьми.
20 And how our high priests and leaders handed him over to be condemned to death. And they crucified him.
Як первосвященники та керівники наші видали Його для засудження на смерть і розіп’яли Його.
21 But we were hoping that he would be the Redeemer of Israel. And now, on top of all this, today is the third day since these things have happened.
Ми ж сподівалися, що Він Той, Хто має визволити Ізраїль. Але ось уже третій день, як все це сталося.
22 Then, too, certain women from among us terrified us. For before daytime, they were at the tomb,
Крім того, деякі наші жінки здивували нас. Вони на світанку пішли до гробниці
23 and, having not found his body, they returned, saying that they had even seen a vision of Angels, who said that he is alive.
та, не знайшовши Його тіла, прийшли й розказали, що бачили ангелів, які їм з’явилися й сказали, що Він живий.
24 And some of us went out to the tomb. And they found it just as the women had said. But truly, they did not find him.”
Тоді деякі з нас пішли до гробниці й знайшли все так, як казали жінки, але Його не бачили.
25 And he said to them: “How foolish and reluctant in heart you are, to believe everything that has been spoken by the Prophets!
Він сказав їм: ―О нерозумні та повільні серцем, щоб повірити в усе, що казали пророки!
26 Was not the Christ required to suffer these things, and so enter into his glory?”
Хіба Христос не мав постраждати та увійти у славу Свою?
27 And beginning from Moses and all the Prophets, he interpreted for them, in all the Scriptures, the things that were about him.
І, почавши від Мойсея та всіх пророків, пояснив їм, [що написано] в усіх Писаннях про Нього.
28 And they drew near to the town where they were going. And he conducted himself so as to go on further.
Коли наблизились до села, куди йшли, Він удав, що бажає йти далі.
29 But they were insistent with him, saying, “Remain with us, because it is toward evening and now daylight is declining.” And so he entered with them.
Але вони просили Його, кажучи: ―Залишайся з нами, бо вже вечоріє і день закінчується. Він увійшов у дім та залишився з ними.
30 And it happened that, while he was at table with them, he took bread, and he blessed and broke it, and he extended it to them.
Коли сиділи за столом, Він узяв хліб, благословив його, розламав і дав їм.
31 And their eyes were opened, and they recognized him. And he vanished from their eyes.
Тоді їхні очі відкрилися, і вони впізнали Його, але Він став для них невидимий.
32 And they said to one another, “Was not our heart burning within us, while he was speaking on the way, and when he opened the Scriptures to us?”
І вони казали один до одного: «Чи не палали в нас серця, коли Він говорив із нами в дорозі та відкривав нам Писання?»
33 And rising up at that same hour, they returned to Jerusalem. And they found the eleven gathered together, and those who were with them,
І тієї ж миті вони встали й повернулися в Єрусалим. Там вони знайшли зібраних разом одинадцятьох і тих, що були з ними,
34 saying: “In truth, the Lord has risen, and he has appeared to Simon.”
які говорили, що Господь дійсно воскрес та з’явився Симонові.
35 And they explained the things that were done on the way, and how they had recognized him at the breaking of the bread.
Потім ці двоє розповіли, що сталося в дорозі і як вони впізнали [Ісуса], коли Він розламав хліб.
36 Then, while they were talking about these things, Jesus stood in their midst, And he said to them: “Peace be with you. It is I. Do not be afraid.”
Коли вони ще говорили, Сам [Ісус] з’явився посеред них та промовив: «Мир вам!»
37 Yet truly, they were very disturbed and terrified, supposing that they saw a spirit.
Вони завмерли та злякалися, бо подумали, що бачать духа.
38 And he said to them: “Why are you disturbed, and why do these thoughts rise up in your hearts?
Він же сказав їм: «Чому ви налякані й чому постають сумніви у ваших серцях?
39 See my hands and feet, that it is I myself. Look and touch. For a spirit does not have flesh and bones, as you see that I have.”
Погляньте на руки та на ноги Мої. Це ж Я Сам! Доторкніться до Мене й подивіться: дух не має тіла та кісток, а Я, як бачите, маю!»
40 And when he had said this, he showed them his hands and feet.
Кажучи це, показав їм Свої руки та ноги.
41 Then, while they were still in disbelief and in wonder out of joy, he said, “Do you have anything here to eat?”
Коли ж вони від радості та здивування ще не вірили, Він сказав: «Чи маєте тут щось поїсти?»
42 And they offered him a piece of roasted fish and a honeycomb.
Вони дали Йому шматок запеченої риби та мед у сотах.
43 And when he had eaten these in their sight, taking up what was left, he gave it to them.
Він узяв та їв перед ними.
44 And he said to them: “These are the words that I spoke to you when I was still with you, because all things must be fulfilled which are written in the law of Moses, and in the Prophets, and in the Psalms about me.”
Потім сказав їм: «Це слова Мої, які Я говорив вам, коли ще був із вами: має здійснитися все, що написано про Мене в Законі Мойсея, у Пророків та в Псалмах».
45 Then he opened their mind, so that they might understand the Scriptures.
Тоді відкрив їм розум, щоб зрозуміли Писання.
46 And he said to them: “For so it is written, and so it was necessary, for the Christ to suffer and to rise up from the dead on the third day,
Та промовив: «Так написано, що Христос має постраждати та третього дня воскреснути з мертвих.
47 and, in his name, for repentance and the remission of sins to be preached, among all the nations, beginning at Jerusalem.
І в Його ім’я буде проповідуватися покаяння та прощення гріхів усім народам, почавши від Єрусалима.
48 And you are witnesses of these things.
Ви свідки цьому.
49 And I am sending the Promise of my Father upon you. But you must stay in the city, until such time as you are clothed with power from on high.”
І ось Я надішлю вам обітницю Мого Отця. Ви ж залишайтесь у місті, доки не будете зодягнені силою з висоти!»
50 Then he led them out as far as Bethania. And lifting up his hands, he blessed them.
Потім вивів їх із міста до Віфанії та, піднявши руки Свої, благословив їх.
51 And it happened that, while he was blessing them, he withdrew from them, and he was carried up into heaven.
Благословляючи їх, Він почав віддалятися від них та возноситися на небо.
52 And worshiping, they returned to Jerusalem with great joy.
Вони ж, вклонившись Йому, з великою радістю повернулися в Єрусалим.
53 And they were always in the temple, praising and blessing God. Amen.
І весь час перебували в Храмі, благословляючи Бога. Амінь.
