Luke 18
1 Now he also told them a parable, that we should continually pray and not cease,
Тоді [Ісус] розповів їм притчу про те, що їм треба завжди молитися та не занепадати духом.
2 saying: “There was a certain judge in a certain city, who did not fear God and did not respect man.
Він сказав: ―В одному місті був суддя, який не боявся Бога та не соромився людей.
3 But there was a certain widow in that city, and she went to him, saying, ‘Vindicate me from my adversary.’
У тому ж місті була вдова, котра приходила до нього й просила: «Захисти мене від мого кривдника!»
4 And he refused to do so for a long time. But afterwards, he said within himself: ‘Even though I do not fear God, nor respect man,
Деякий час він відмовлявся, але потім промовив до себе: «Хоч я і Бога не боюся, і людей не соромлюся,
5 yet because this widow is pestering me, I will vindicate her, lest by returning, she may, in the end, wear me out.’”
але через те, що ця вдова не дає мені спокою, захищу її, щоб вона не приходила безперестанку й не докучала мені».
6 Then the Lord said: “Listen to what the unjust judge said.
І сказав Господь: ―Почуйте, що каже неправедний суддя!
7 So then, will not God grant the vindication of his elect, who cry out to him day and night? Or will he continue to endure them?
Так невже Бог не захистить Своїх обраних, котрі взивають до Нього день і ніч? Чи забариться Він?
8 I tell you that he will quickly bring vindication to them. Yet truly, when the Son of man returns, do you think that he will find faith on earth?”
Кажу вам: Він негайно захистить їх. Але коли прийде Син Людський, чи знайде Він віру на землі?
9 Now about certain persons who consider themselves to be just, while disdaining others, he told also this parable:
Тим, хто був упевнений в особистій праведності та принижував інших, [Ісус] розповів таку притчу:
10 “Two men ascended to the temple, in order to pray. One was a Pharisee, and the other was a tax collector.
―Двоє чоловіків прийшли в Храм помолитися. Один був фарисеєм, а інший – митником.
11 Standing, the Pharisee prayed within himself in this way: ‘O God, I give thanks to you that I am not like the rest of men: robbers, unjust, adulterers, even as this tax collector chooses to be.
Фарисей стояв і так собі молився: «Боже, дякую Тобі за те, що я не такий, як інші люди, – грабіжники, неправедні, невірні або як цей митник.
12 I fast twice between Sabbaths. I give tithes from all that I possess.’
Я пощу двічі на тиждень, даю десятину зі всякого прибутку!»
13 And the tax collector, standing at a distance, was not willing to even lift up his eyes to heaven. But he struck his chest, saying: ‘O God, be merciful to me, a sinner.’
А митник стояв здалека й не смів навіть очей звести на небо, але бив себе в груди та казав: «Боже, змилуйся наді мною, грішним!»
14 I say to you, this one descended to his house justified, but not the other. For everyone who exalts himself will be humbled; and whoever humbles himself will be exalted.”
Кажу вам: цей чоловік повернувся додому виправданий, а не той; бо кожний, хто себе підносить, буде принижений, а хто себе принижує, буде піднесений.
15 And they were bringing little children to him, so that he might touch them. And when the disciples saw this, they rebuked them.
Деякі люди приносили до Нього також і дітей, щоб Він доторкнувся до них [та благословив], але учні, побачивши це, забороняли їм.
16 But Jesus, calling them together, said: “Allow the children to come to me, and do not be an obstacle to them. For of such is the kingdom of God.
Ісус покликав їх до себе й сказав: «Пустіть дітей приходити до Мене й не забороняйте їм, бо таким, як вони, належить Царство Боже.
17 Amen, I say to you, whoever will not accept the kingdom of God like a child, will not enter into it.”
Істинно кажу вам: хто не прийме Царства Божого, як дитя, той не ввійде до нього!»
18 And a certain leader questioned him, saying: “Good teacher, what should I do to possess eternal life?” (aiōnios g166)
Один із керівників сказав: ―Учителю добрий, що мені робити, щоб успадкувати життя вічне. (aiōnios g166)
19 Then Jesus said to him: “Why do you call me good? No one is good except God alone.
Ісус відповів йому: ―Чому ти називаєш Мене добрим? Ніхто не є Добрий, окрім Самого Бога.
20 You know the commandments: You shall not kill. You shall not commit adultery. You shall not steal. You shall not give false testimony. Honor your father and mother.”
Ти знаєш заповіді: «Не чини перелюбу», «Не вбивай», «Не вкради», «Не обманюй», «Шануй твого батька та матір».
21 And he said, “I have kept all these things from my youth.”
Він же сказав: ―Усе це я зберіг змалку.
22 And when Jesus heard this, he said to him: “One thing is still lacking for you. Sell all the things that you have, and give to the poor. And then you will have treasure in heaven. And come, follow me.”
Почувши це, Ісус сказав йому: ―Одного тобі ще бракує: продай усе, що маєш, та роздай бідним, і матимеш скарб на небесах; а тоді приходь та слідуй за Мною.
23 When he heard this, he became very sorrowful. For he was very rich.
Почувши це, він глибоко засмутився, адже був дуже багатий.
24 Then Jesus, seeing him brought to sorrow, said: “How difficult it is for those who have money to enter into the kingdom of God!
Ісус же, побачивши, що він засмутився, сказав: ―Як важко багатому ввійти в Царство Боже!
25 For it is easier for a camel to pass through the eye of a needle, than for a wealthy man to enter into the kingdom of God.”
Адже легше верблюдові пройти через вушко голки, ніж багатому ввійти в Царство Боже.
26 And those who were listening to this said, “Then who is able to be saved?”
Ті, що почули це, запитали: ―Хто ж тоді може бути спасенний?
27 He said to them, “Things that are impossible with men are possible with God.”
[Ісус] відповів: ―Неможливе для людей – можливе для Бога.
28 And Peter said, “Behold, we have left everything, and we have followed you.”
Тоді Петро сказав: ―Ось ми залишили, що в нас було, та пішли за Тобою.
29 And he said to them: “Amen, I say to you, there is no one who has left behind home, or parents, or brothers, or a wife, or children, for the sake of the kingdom of God,
Він відповів: ―Істинно кажу вам: немає нікого, хто б залишив дім, дружину, дітей, батьків і братів заради Царства Божого
31 Then Jesus took the twelve aside, and he said to them: “Behold, we are ascending to Jerusalem, and everything shall be completed which was written by the prophets about the Son of man.
[Ісус] узяв дванадцятьох та сказав їм: «Ось ми йдемо до Єрусалима, і збудеться все, написане пророками про Сина Людського.
32 For he will be handed over to the Gentiles, and he will be mocked and scourged and spit upon.
Він буде виданий язичникам, і насміхатимуться з Нього, і зневажатимуть Його, і плюватимуть на Нього.
33 And after they have scourged him, they will kill him. And on the third day, he will rise again.”
Будуть бичувати Його та вб’ють, але третього дня Він воскресне».
34 But they understood none of these things. For this word was concealed from them, and they did not understand the things that were said.
Та вони нічого з цього не зрозуміли. Ці слова були приховані від них, і вони не розуміли сказаного.
35 Now it happened that, as he was approaching Jericho, a certain blind man was sitting beside the way, begging.
Коли ж Він наближався до Єрихона, один сліпий сидів біля дороги та просив милостиню.
36 And when he heard the multitude passing by, he asked what this was.
Почувши, що проходить натовп, він запитав, що відбувається.
37 And they told him that Jesus of Nazareth was passing by.
Йому сказали, що Ісус із Назарета проходить.
38 And he cried out, saying, “Jesus, Son of David, take pity on me!”
Тоді він закричав: ―Ісусе, Сину Давидів, змилуйся наді мною!
39 And those who were passing by rebuked him, so that he would be silent. Yet truly, he cried out all the more, “Son of David, take pity on me!”
Ті, що йшли попереду, почали докоряти йому, щоб він мовчав, але він ще голосніше закричав: ―Сину Давидів, змилуйся наді мною!
40 Then Jesus, standing still, ordered him to be brought to him. And when he had drawn near, he questioned him,
Ісус зупинився та звелів привести сліпого до Себе. Коли той наблизився до Нього, [Ісус] спитав його:
41 saying, “What do you want, that I might do for you?” So he said, “Lord, that I may see.”
―Що хочеш, щоб Я зробив для тебе? Той відповів: ―Господи, щоб я знову бачив!
42 And Jesus said to him: “Look around. Your faith has saved you.”
Ісус сказав йому: ―Прозрій! Віра твоя спасла тебе!
43 And immediately he saw. And he followed him, magnifying God. And all the people, when they saw this, gave praise to God.
І він умить прозрів та пішов за [Ісусом], прославляючи Бога. І весь народ, побачивши це, теж славив Бога.
