Lamentations 5
1 Remember, O Lord, what has befallen us. Consider and look kindly upon our disgrace.
Згадай, Господи, що́ з нами сталося, — зглянься й побач нашу га́ньбу, —
2 Our inheritance has been turned over to foreigners; our houses to outsiders.
наша спа́дщина діста́лась чужим, доми наші — чужи́нцям!
3 We have become orphans without a father; our mothers are like widows.
Поставали ми си́ротами: нема ба́тька, а ма́тінки наші — неначе ті вдо́ви!
4 We paid for our drinking water. We acquired our wood for a price.
Свою воду за срі́бло ми п'ємо́, наші дро́ва за гроші оде́ржуємо.
5 We were dragged by our necks. Being weary, no rest was given to us.
У поти́лицю нас поганяють, помучені ми, і споко́ю не маємо!
6 We have given our hand to Egypt and to the Assyrians, so that we may be satisfied with bread.
До Єгипту й Асирії ру́ку витя́гуємо, — щоб наси́титись хлібом!
7 Our fathers have sinned, and are not. And we have carried their iniquities.
Батьки наші грішили, але їх нема, — а ми двигаємо їхні прови́ни!
8 Servants have become rulers over us. There was no one to redeem us from their hand.
Раби запанува́ли над нами, і немає ніко́го, хто б ви́рятував з їхньої руки.
9 We obtained our bread at the risk of our lives, before the face of the sword, in the wilderness.
Нара́жуючи свою душу на меч у пустині, достаємо свій хліб.
10 Our skin was burned, as if by an oven, before the face of the tempest of the famine.
Шкіра наша, мов піч, — попали́лась з пекучого голоду,
11 They humiliated the women in Zion and the virgins in the cities of Judah.
Жінок на Сіоні безче́стили, дівчат — по Юдейських містах.
12 The leaders were suspended by their hand. They were not ashamed before the faces of the elders.
Князі їхньою рукою пові́шені, лиця стари́х не пошано́вані.
13 They have sexually abused the adolescents, and the children were corrupted in the wood.
Юнаки́ носять камінь млино́вий, а хлопці під ношею дров спотика́ються.
14 The elders have ceased from the gates, the youths from the choir of the psalms.
Перестали сиді́ти старші́ в брамі, юнаки́ — свою пісню співати,
15 The gladness of our heart has failed, our singing has been turned into mourning.
втіха нашого серця спини́лась, наш та́нець змінивсь на жало́бу.
16 The crown has fallen from our head. Woe to us, for we have sinned.
Спа́ла корона у нас з голови́, о горе, бо ми прогріши́лись, —
17 Because of this, our heart became gloomy; for this reason, our eyes have been darkened:
тому́ наше серце боля́ще, тому́ наші очі поте́мніли,
18 because of mount Zion, because it was ruined. Foxes have wandered upon it.
через го́ру Сіон, що спусто́шена, бро́дять лисиці по ній.
19 But you, O Lord, shall remain for eternity, your throne from generation to generation.
Пробува́єш Ти, Господи, вічно, Твій престо́л з роду в рід:
20 Why would you forget us forever? Why would you forsake us for a long time?
Нащо ж на́с забуваєш навік, покидаєш на довгі дні нас?
21 Convert us, O Lord, to you, and we shall be converted. Renew our days, as from the beginning.
Приверни́ нас до Себе, о Господи, — і ве́рнемось ми, віднови́ наші дні, як давні́ше було́!
22 But you have utterly rejected us; you are vehemently angry against us.
Хіба́ Ти цілко́м нас відкинув, прогні́вавсь занадто на нас?
