Job 31
1 I reached an agreement with my eyes, that I would not so much as think about a virgin.
Умову я склав був з очима своїми, то як буду дивитись на ді́вчину?
2 For what portion should God from above hold for me, and what inheritance should the Almighty from on high keep?
І зве́рху яка доля від Бога, чи спа́дщина від Всемогутнього із висот?
3 Is not destruction held for the wicked and repudiation kept for those who work injustice?
Хіба не заги́біль для кри́вдника, і хіба не нещастя злочи́нцям?
4 Does he not examine my ways and number all my steps?
Хіба ж Він не бачить доро́ги мої, і не лічить усі мої кро́ки?
5 If I have walked in vanity, or if my foot has hurried towards deceitfulness,
Якщо я ходив у марно́ті, і на оману спішила нога моя, —
6 let him weigh me in a just balance, and let God know my simplicity.
то нехай на вазі́ справедливости зва́жить мене, — і невинність мою Бог пізнає!
7 If my steps have turned aside from the way, or if my heart has followed my eyes, or if a blemish has clung to my hands,
Якщо збо́чує крок мій з дороги, і за очима моїми пішло моє серце, і до рук моїх не́чисть приліпла, —
8 then may I sow, and let another consume, and let my offspring be eradicated.
то нехай сію я, а їсть інший, а рослинність моя нехай ви́рвана буде з корі́нням!
9 If my heart has been deceived over a woman, or if I have waited in ambush at my friend’s door,
Якщо моє серце звабля́лось до жінки чужої, і прича́ювався я при две́рях мойого това́риша,
10 then let my wife be the harlot of another, and let other men lean over her.
то хай ме́ле для іншого жінка моя, і над нею нехай нахиля́ються інші!
11 For this is a crime and a very great injustice.
Бо гидо́та оце, й це провина підсу́дна,
12 It is a fire devouring all the way to perdition, and it roots out all that springs forth.
бо огонь це, який буде жерти аж до Аваддо́ну, і ви́рве з корі́нням увесь урожай мій!
13 If I have despised being subject to judgment with my servant or my maid, when they had any complaint against me,
Якщо я поне́хтував правом свойого раба чи своєї неві́льниці в їх супере́чці зо мною,
14 then what will I do when God rises to judge, and, when he inquires, how will I respond to him?
то що я зроблю́, як піді́йметься Бог? А коли Він пригля́неться, що́ Йому відпові́м?
15 Is not he who created me in the womb, also he who labored to make him? And did not one and the same form me in the womb?
Чи ж не Той, Хто мене учинив у нутрі, учинив і його, і Один утвори́в нас в утро́бі?
16 If I have denied the poor what they wanted and have made the eyes of the widow wait;
Чи бажа́ння убогих я стримував, а очі вдовицям засму́чував?
17 if I have eaten my morsel of food alone, while orphans have not eaten from it;
Чи я сам поїдав свій шмато́к, і з нього не їв сирота́?
18 (for from my infancy mercy grew with me, and it came out with me from my mother’s womb; )
Таж від днів молоде́чих моїх вироста́в він у мене, як в батька, і від утро́би матері моєї я прова́див його!
19 if I have looked down on him who was perishing because he had no clothing and the poor without any covering,
Якщо бачив я ги́нучого без одежі, і вбрання́ не було́ в сірома́хи, —
20 if his sides have not blessed me, and if he were not warmed with the fleece of my sheep;
чи ж не благословляли мене його сте́гна, і ру́ном овечок моїх він не грівся?
21 if I have lifted up my hand over an orphan, even when it might seem to me that I have the advantage over him at the gate;
Якщо на сироту я пору́шував руку свою, коли бачив у брамі собі допомогу, —
22 then may my shoulder fall from its joint, and may my arm, with all its bones, be broken.
хай раме́но моє відпаде́ від свойого плеча, а рука моя від сугло́бу свого нехай буде відла́мана!
23 For I have always feared God, like waves flowing over me, whose weight I was unable to bear.
Бо о́страх на мене — нещастя від Бога, а перед вели́ччям Його я не можу встоя́ти.
24 If I have considered gold to be my strength, or if I have called purified gold ‘my Trust;’
Чи я золото клав за наді́ю собі, чи до щирого золота я говорив: „ Ти, безпеко моя“?
25 if I have rejoiced over my great success, and over the many things my hand has obtained;
Чи ті́шився я, що велике багатство моє, й що рука моя стільки надбала?
26 if I gazed upon the sun when it shined and the moon advancing brightly,
Коли бачив я сонце, як сяє воно, а місяць велично пливе́,
27 so that my heart rejoiced in secret and I kissed my hand with my mouth,
то коли б потає́мно пова́билось серце моє, і цілу́нки рукою я їм посилав, —
28 which is a very great iniquity and a denial against the most high God;
це так само провина підсу́дна була б, бо відрікся б я Бога Всевишнього!
29 if I have been glad at the ruin of him who hated me and have exulted that evil found him,
Чи я ті́шивсь упа́дком свойо́го нена́висника, чи порушувавсь я, коли зло спотика́ло його?
30 for I have not been given my throat to sin by asking for a curse on his soul;
Таки ні, — не давав я на гріх піднебі́ння свого, щоб прокля́ттям жадати душі його.
31 if the men around my tabernacle have not said: “He might give us some of his food, so that we will be filled,”
Хіба люди наме́ту мого не казали: „Хто покаже такого, хто з м'яса його не наси́тився?“
32 for the foreigner did not remain at the door, my door was open to the traveler;
Чужи́нець на вулиці не ночува́в, — я двері свої відчиняв подоро́жньому.
33 if, as man does, I have hidden my sin and have concealed my iniquity in my bosom;
Чи ховав свої про́гріхи я, як люди́на, щоб у своє́му нутрі затаї́ти провину свою?
34 if I became frightened by an excessive crowd, and the disrespect of close relatives alarmed me, so that I would much rather have remained silent or have gone out the door;
Бо тоді я боявся б великого на́товпу, і сором від ро́дів жахав би мене, я мовчав би, й з дверей не вихо́див.
35 then, would he grant me a hearing, so that the Almighty would listen to my desire, and he who judges would himself write a book,
О, якби мене вислухав хто! Оце пі́дпис моєї руки: Нехай Всемогу́тній мені відповість, а ось звій, зо скарго́ю, що його написав мій проти́вник.
36 which I would then carry on my shoulder and wrap around me like a crown?
Чи ж я не носив би його на своєму плечі, не обви́нувся б ним, як вінка́ми?
37 With each of my steps, I would pronounce and offer it, as if to a prince.
Число кро́ків своїх я представлю йому; мов до кня́зя, наближусь до нього.
38 So, if my land cries out against me, and if its furrows weep with it,
Якщо проти мене голо́сить земля моя, й її бо́розни плачуть із нею,
39 if I have used its fruits for nothing but money and have afflicted the souls of its tillers,
якщо без гроше́й я їв пло́ди її, а її власника́ я стогна́ти примушував, —
40 then, may thistles spring forth for me instead of grain, and thorns instead of barley. (This ended the words of Job.)
то за́мість пшениці хай ви́росте те́рен, а замість ячме́ню — кукі́ль!“Слова Йова скінчи́лися.
