Job 11
1 But Zophar the Naamathite, responding, said:
І заговорив наама́тянин Цофа́р та й сказав:
2 Will he who speaks much, not also listen? Or will a talkative man be justified?
„Чи має зоста́тись без відповіді бе́зліч слів? І хіба язика́та люди́на невинною буде?
3 Will men be silent only for you? And when you have mocked others, will no one refute you?
Чи мужі замо́вчать твої тереве́ні, й не бу́де кому засоро́мити тебе?
4 For you said: “My word is pure, and I am clean in your sight.”
Ось гово́риш ти: „Чисте моє міркува́ння, і я чистий в оча́х Твоїх, Боже!“
5 Yet I wish that God would speak with you, and would open his lips to you,
О, коли б говорити став Бог, і відкрив Свої уста до те́бе,
6 so that he might reveal to you the secrets of wisdom, and how intricate his law is, and that you would understand how much less he requires of you than your iniquity deserves.
і представив тобі таємни́ці премудрости, бо вони — як ті чу́да розду́мування! І знай, — вимагає Бог менше від тебе, ніж провини твої того варті!
7 By chance, will you comprehend the footsteps of God and reach all the way to the perfection of the Almighty?
Чи ти Божу глибі́нь досліди́ш, чи знаєш ти аж до кінця Всемогу́тнього?
8 He is higher than heaven, and what will you do? He is deeper than hell, but how will you know? (Sheol h7585)
Вона вища від неба, — що зможеш зробити? І глибша вона за шео́л, — як пізна́єш її? (Sheol h7585)
9 His measure is longer than the earth and wider than the sea.
її міра — довша за землю, і ширша за море вона!
10 If he overturns all things, or packs them together, who will contradict him?
Якщо Він пере́йде й замкне́ щось, і згрома́дить, — то хто заборо́нить Йому?
11 For he knows the vanity of men, and when he sees iniquity, does he not evaluate it?
Бо Він знає нікче́мності лю́дські та бачить насилля, — і Він не догля́не?
12 A vain man is lifted up in arrogance, and he thinks that he is born free like a wild ass’s colt.
Тож люди́на порожня мудрішає, хоч народжується, як те дике осля́!
13 But you have fortified your heart and extended your hands to him.
Якщо ти зміцни́ш своє серце, і свої ру́ки до Нього простя́гнеш, —
14 If you would send away from you the iniquity that is in your hand, and not let injustice remain in your tabernacle,
якщо є беззако́ння в руці твоїй, то прожени́ ти його, і кривда в наме́тах твоїх нехай не пробува́є, —
15 then you would be able to lift up your face without blemish, and you would be steadfast and unafraid.
тож тоді ти піді́ймеш обличчя невинне своє, і бу́деш міцни́й, і не будеш боятись!
16 Misery, likewise, you would forget, or would remember only like waters that have passed by.
Бо забудеш стражда́ння, — про них будеш зга́дувати, як про воду, яка пропливла́.
17 And brightness, like that of midday, will rise upon you until evening, and when you would think yourself consumed, you will rise up like the morning star.
Від пі́вдня повстане життя, а те́мрява буде, як ра́нок.
18 And, when hope has been set before you, you will have faith, and, when buried, you will sleep secure.
І будеш ти певний, бо маєш наді́ю, і ви́копаєш собі яму та й будеш безпе́чно лежати, —
19 You will rest, and there will be nothing to make you afraid, and many will make requests before your face.
і будеш лежати, й ніхто не споло́шить, і багато-хто будуть підле́щуватися до обличчя твого́.
20 But the eyes of the impious will fade away, and the path to escape will perish before them, for the abomination of the soul is their hope.
А очі безбожних мину́ться, і згине приту́лок у них, а їхня наді́я — то сто́гін душі!“
