Hebrews 3
1 Therefore, holy brothers, sharers in the heavenly calling, consider the Apostle and High Priest of our confession: Jesus.
Тому, святі брати, учасники небесного покликання, дивіться на Апостола та Первосвященника нашого свідчення – Ісуса.
2 He is faithful to the One who made him, just as Moses also was, with his entire house.
Він був вірний Тому, Хто призначив Його, як і Мойсей був вірний в усьому [Божому] домі.
3 For this Jesus was considered worthy of greater glory than Moses, so much so that the house which he has built holds a greater honor than the former one.
Але [Ісус] гідний більшої шани, ніж Мойсей, як і будівельник має більшу честь, ніж сам дім.
4 For every house is built by someone, but God is the One who has created all things.
Бо всякий дім хтось збудував, а Той, Хто збудував усе, – Бог.
5 And certainly Moses was faithful, with his entire house, like any servant, as a testimony to those things that would soon be said.
Мойсей був вірним слугою в усьому домі [Божому], щоб свідчити про те, що буде сказано в майбутньому.
6 Yet truly, Christ is like a Son in his own house. We are that house, if we firmly retain the faithfulness and the glory of hope, even unto the end.
А Христос – [вірний] Син над домом [Божим]. І Його дім – ми, якщо будемо й далі непохитно триматися сміливості та надії, якою ми пишаємося.
7 Because of this, it is just as the Holy Spirit says: “If today you hear his voice,
Отже, як каже Святий Дух: «Сьогодні, коли ви почуєте Його голос,
8 harden not your hearts, as in the provocation, the very day of temptation, in the desert,
не зачерствійте серцями вашими, як було в [день] повстання, у день випробування в пустелі,
9 where your fathers tested me, even though they had seen and examined my works for forty years.
де Мене спокушали ваші батьки, випробовуючи Мене, хоча й бачили Мої діла
10 For this reason, I was enraged against this generation, and I said: They always wander astray in heart. For they have not known my ways.
сорок років. Тоді Я обурився на цей рід і сказав: „Вони завжди блукають своїм серцем, не знають шляхів Моїх.
11 So it is as I swore in my wrath: They shall not enter into my rest!”
Тому присягнув Я у гніві Моєму: не увійдуть вони до Мого спокою!“».
12 Be cautious, brothers, lest perhaps there may be, in any of you, an evil heart of unbelief, turning aside from the living God.
Стережіться, брати, щоб ні в кого з вас не було лукавого та невірного серця, що призведе до відвернення від живого Бога.
13 Instead, exhort one another every day, while it is still called ‘today,’ so that none of you may become hardened through the falseness of sin.
Але підбадьорюйте одне одного щодня, доки це «сьогодні» ще триває, щоб ніхто з вас не зачерствів через оману гріха.
14 For we have been made participants in Christ. This is only so, if we firmly retain the beginning of his substance, even unto the end.
Адже ми стали учасниками Христа, якщо лише твердо збережемо до кінця [нашу] первісну надію.
15 For it has been said: “If today you hear his voice, harden not your hearts, in the same manner as in the former provocation.”
Як сказано: «Сьогодні, якщо ви почуєте Його голос, не зачерствійте серцями вашими, як було в [день] повстання».
16 For some of those listening did provoke him. But not all of these had set forth from Egypt through Moses.
Бо ким були ті, що, почувши [голос Божий], збунтувалися? Чи не всі ті, що вийшли з Єгипту з Мойсеєм?
17 So against whom was he angry for forty years? Was it not those who had sinned, whose dead bodies lay prostrate in the desert?
А на кого Він гнівався сорок років? Хіба не на тих, хто згрішив, чиї тіла загинули в пустелі?
18 But to whom did he swear that they would not enter into his rest, except to those who were incredulous?
І кому [Бог] поклявся, що не ввійдуть до Його спокою, як не тим, хто не послухався?
19 And so, we perceive that they were not able to enter because of unbelief.
Тож, як бачимо, вони не змогли увійти через невіру.
