2 Corinthians 1
1 Paul, an Apostle of Jesus Christ by the will of God, and Timothy, a brother, to the church of God which is at Corinth, with all the saints who are in all of Achaia:
Павло, з волі Божої апостол Христа Ісуса, і брат Тимофій. Церкві Божій в Коринфі та всім святим по всій Ахаї.
2 Grace and peace to you from God our Father and from the Lord Jesus Christ.
Благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і від Господа Ісуса Христа.
3 Blessed be the God and Father of our Lord Jesus Christ, the Father of mercies and the God of all consolation.
Благословенний Бог і Отець нашого Господа Ісуса Христа, Отець милосердя та Бог усякої втіхи,
4 He consoles us in all our tribulation, so that we too may be able to console those who are in any kind of distress, through the exhortation by which we also are being exhorted by God.
Який втішає нас у всіх наших труднощах, щоб ми могли втішати тих, хто перебуває в різних труднощах, тією втіхою, яку ми самі отримуємо від Бога.
5 For just as the Passion of Christ abounds in us, so also, through Christ, does our consolation abound.
Бо як зростає в нас страждання Христа, так через Христа зростає і наша втіха.
6 So, if we are in tribulation, it is for your exhortation and salvation, or if we are in consolation, it is for your consolation, or if we are exhorted, it is for your exhortation and salvation, which results in the patient endurance of the same passion which we also endure.
Якщо ми зносимо труднощі, то це заради вашої втіхи та спасіння. Якщо нас втішають, то це для вашої втіхи, яка дає силу зносити ті ж страждання, які зносимо й ми.
7 So may our hope for you be made firm, knowing that, just as you are participants in the suffering, so also shall you be participants in the consolation.
Наша надія щодо вас міцна, бо знаємо: якщо ви разом з нами страждаєте, то разом з нами отримаєте й втіху.
8 For we do not want you to be ignorant, brothers, about our tribulation, which happened to us in Asia. For we were weighed down beyond measure, beyond our strength, so that we became weary, even of life itself.
Брати, ми не хочемо, щоб ви не знали про біду, яка трапилася з нами в Азії, адже ми були обтяжені над міру й над силу, так що й не сподівалися вижити.
9 But we had within ourselves the response to death, so that we would not have faith in ourselves, but in God, who raises the dead.
Здавалося, ми отримали вирок смерті, щоб покладались не на себе, а на Бога, Який воскрешає мертвих.
10 He has rescued us, and he is rescuing us, from great peril. In him, we hope that he will continue to rescue us.
Він врятував нас від великої [загрози] смерті та ще рятуватиме. На Нього покладаємо надію, що Він рятуватиме нас і надалі,
11 And you are assisting, with your prayers for us, so that from many persons, by that which is a gift in us, thanks may be given through many persons, because of us.
за сприяння вашої молитви за нас. Тоді багато хто дякуватиме [Богові] за дар, [отриманий] нами через молитви багатьох.
12 For our glory is this: the testimony of our conscience, which is found in simplicity of heart and in sincerity toward God. And it is not with worldly wisdom, but in the grace of God, that we have conversed with this world, and more abundantly toward you.
Бо нашою похвалою є свідчення нашого сумління, що у світі ми поводилися – особливо з вами – з простотою та чесністю від Бога й [керувалися] не людською мудрістю, а Божою благодаттю.
13 For we write nothing else to you other than what you have read and understood. And I hope that you will continue to understand, even unto the end.
Адже ми не пишемо вам чогось іншого, крім того, що ви читаєте або [вже] розумієте. Але я сподіваюся, що ви повністю зрозумієте,
14 And just as you have acknowledged us in our role, that we are your glory, so also you are ours, unto the day of our Lord Jesus Christ.
– як частково зрозуміли нас, – що ми ваша похвала, так само, як і ви будете нашою в День нашого Господа Ісуса.
15 And with this confidence, I wanted to come to you sooner, so that you might have a second grace,
Із цією впевненістю я хотів спершу прийти до вас, щоб ви вдруге мали благодать.
16 and through you to pass into Macedonia, and to return to you again from Macedonia, and so be led by you on my way to Judea.
Бо я збирався відвідати вас по дорозі в Македонію, а повертаючись звідти, зупинитись у вас ще раз. І тоді ви відправили б мене до Юдеї.
17 Then, although I had intended this, did I act lightly? Or in the things that I consider, do I consider according to the flesh, so that there would be, with me, both Yes and No?
Тож, маючи такий намір, хіба я вчинив легковажно? Хіба я вирішую щось за [покликом] тіла, щоб у мене було і «так, так», і «ні, ні»?
18 But God is faithful, so our word, which was set before you, was not, in him, both Yes and No.
Але вірний Бог, що наше слово до вас не є і «так», і «ні».
19 For the Son of God, Jesus Christ, who was preached among you through us, through myself and Sylvanus and Timothy, was not Yes, and No; but was simply Yes in him.
Адже Божий Син, Ісус Христос, Якого ми – я, Силуан і Тимофій – проповідували поміж вами, не був «так» і «ні», але в Ньому було «так».
20 For whatever promises are of God are, in him, Yes. For this reason, too, through him: Amen to God for our glory.
І хоч би скільки було Божих обітниць, у Ньому [всі] «так». Тому через Нього ми й [кажемо] на славу Бога: «Амінь».
21 Now the One who confirms us with you in Christ, and who has anointed us, is God.
Той, Хто зміцнює нас разом із вами в Христі та помазує нас, – Бог,
22 And he has sealed us, and he has placed the pledge of the Spirit in our hearts.
Який також поставив на нас печать і дав завдаток Духа в наші серця.
23 But I call God as a witness to my soul, that I was lenient with you, in that I did not return to Corinth:
Я закликаю Бога у свідки моєї душі: я не приходив у Коринф, щоб вберегти вас.
24 not because we have dominion over your faith, but because we are assistants of your joy. For by faith you stand.
Це не означає, що ми пануємо над вашою вірою, але ми працюємо разом із вами для вашої радості, бо ви стоїте у вірі.
