Psalms 78
1 [A Psalm] of instruction for Asaph. Give heed, O my people, to my law: incline your ear to the words of my mouth.
Повчання Асафові. Послухай-но, народе мій, настанову мою, схиліть вуха свої до слів моїх вуст!
2 I will open my mouth in parables: I will utter dark sayings [which have been] from the beginning.
Відкрию в притчі вуста мої, промовлю загадки прадавніх часів,
3 All which we have heard and known, and our fathers have declared to us.
які ми чули й пізнали і які розповідали нам предки наші.
4 They were not hid from their children to a second generations; [the fathers] declaring the praises of the Lord, and his mighty acts, and his wonders which he wrought.
Не будемо приховувати їх від синів наших, розкажемо наступному поколінню про хвалу Господа й могутність Його, про чудеса, які Він здійснив.
5 And he raised up a testimony in Jacob, and appointed a law in Israel, which he commanded our fathers, to make it known to their children:
Він засвідчив одкровення [Своє] Якову й встановив в Ізраїлі Закон [Свій], який заповідав предкам нашим, щоб вони навчили нащадків своїх,
6 that another generation might know, even the sons which should be born; and they should arise and declare them to their children.
щоб знало наступне покоління, щоб діти, що народитися мають, сповістили свого часу й своїм нащадкам.
7 That they might set their hope on God, and not forget the works of God, but diligently seek his commandments.
Тоді вони сподівання своє покладуть на Бога, і не забуватимуть діянь Божих, і будуть дотримуватися Його заповідей.
8 That they should not be as their fathers, a perverse and provoking generation; a generation which set not its heart aright, and its spirit was not steadfast with God.
Вони не будуть подібні до своїх предків, покоління впертого й бунтівного, роду, чиє серце непевне і чий дух невірний Богові.
9 The children of Ephraim, bending and shooting [with] the bow, turned [back] in the day of battle.
Сини Єфремові, [хоча] й озброєні стрільці з лука, назад повернулися у день битви.
10 They kept not the covenant of God, and would not walk in his law.
Не дотримувалися вони Завіту Божого й відмовилися ходити в Законі Божому.
11 And they forgot his benefits, and his miracles which he [had] showed them;
Вони забули про Його звершення й чудеса, що Він їм показав.
12 the miracles which he wrought before their fathers, in the land of Egypt, in the plain of Tanes.
Перед предками їхніми здійснив Він чудо в землі Єгипту, в околицях Цоану.
13 He clave the sea, and led them through: he made the waters to stand as [in] a bottle.
Він розділив навпіл море й провів їх через нього, і поставив води грудами.
14 And he guided them with a cloud by day, and all the night with a light of fire.
Вів їх хмарою вдень, і цілу ніч – світлом вогню.
15 he clave a rock in the wilderness, and made them drink as in a great deep.
Він розсікав скелі в пустелі й напував їх, немов із великої безодні.
16 And he brought water out of the rock, and caused waters to flow down as rivers.
Із скелі вивів потоки, і потекли рікою води.
17 And they sinned yet more against him; they provoked the Most High in the wilderness.
Але вони продовжували грішити проти Нього, бунтувати проти Всевишнього на висохлій землі.
18 And they tempted God in their hearts, in asking meat for [the desire of] their souls.
Випробовували Бога в серцях своїх, вимагаючи їжу за своїми примхами.
19 They spoke also against God, and said, Will God be able to prepare a table in the wilderness?
Вони говорили [зухвало] проти Бога, кажучи: «Чи не міг би Бог накрити стіл у пустелі?
20 Forasmuch as he struck the rock, and the waters flowed, and the torrents ran abundantly; will he be able also to give bread, or prepare a table for his people?
Ось Він вдарив скелю, і потекли води, хлинули потоки. Хіба ж не може Він дати хліба чи приготувати м’яса народові Своєму?»
21 Therefore the Lord heard, and was provoked: and fire was kindled in Jacob, and wrath went up against Israel.
Тому, коли почув це Господь, то розгнівався: вогонь загорівся проти Якова, і гнів [Його] спалахнув на Ізраїля,
22 Because they believed not in God, and trusted not in his salvation.
бо не повірили вони Богові й не покладали надії на Його спасіння.
23 Yet he commanded the clouds from above, and opened the doors of heaven,
Тож наказав Він хмарам вгорі, і відчинив ворота небес,
24 and rained upon them manna to eat, and gave them the bread of heaven.
і дощем пролив на них манну, щоб їли, і дав їм зерно небесне.
25 Man ate angels' bread; he sent them provision to the full.
Хліб могутніх їла людина, Він послав їм їжі вдосталь.
26 He removed the south wind from heaven; and by his might he brought in the southwest wind.
Він здійняв східний вітер у небесах і навів Своєю могутністю вітер південний.
27 And he rained upon them flesh like dust, and feathered birds like the sand of the seas.
Дощем пролив Він на них м’ясо, немов пил, і, неначе пісок морський, – птахів крилатих,
28 And they fell into the midst of their camp, round about their tents.
яких розкидав Він серед табору, навколо помешкань їхніх.
29 So they ate, and were completely filled; and he gave them their desire.
Вони їли й добре наситилися – Він задовольнив бажання їхнє.
30 They were not disappointed of their desire: [but] when their food was yet in their mouth,
Та ще не встигли вони вгамувати своєї примхи, ще їжа була в них на вустах,
31 then the indignation of God rose up against them, and killed the fattest of them, and overthrew the choice men of Israel.
як гнів Божий піднявся проти них, і вигубив найбільш пишних із них, і повалив додолу юнаків Ізраїля.
32 In the midst of all this they sinned yet more, and believed not his miracles.
Та попри все це вони далі грішили й не вірили чудесам Його.
33 And their days were consumed in vanity, and their years with anxiety.
Тому Він загубив дні їхні в марноті й роки їхні – у смутку.
34 When he killed them, they sought him: and they returned and called betimes upon God.
Коли Він вбивав їх, тоді вони шукали Його, і наверталися, і прагнули Бога.
35 And they remembered that God was their helper, and the most high God was their redeemer.
І згадували, що Бог – їхня скеля і що Бог Всевишній – їхній Визволитель.
36 Yet they loved him [only] with their mouth, and lied to him with their tongue.
Тоді промовляли Йому лестощі устами своїми і язиками своїми неправду перед Ним говорили;
37 For their heart [was] not right with him, neither were they steadfast in his covenant.
та серцями своїми не були вони з Ним щирі й не берегли вірності Його Завітові.
38 But he is compassionate, and will forgive their sins, and will not destroy [them]: yes, he will frequently turn away his wrath, and will not kindle all his anger.
Та Він, милостивий, прощав гріх і не знищував їх. Багато разів відвертав гнів Свій і не будив усієї Своєї люті.
39 And he remembered that they are flesh; a wind that passes away, and returns not.
Він пам’ятав, що вони – тіло, вітер, що йде й не повертається.
40 How often did they provoke him in the wilderness, [and] anger him in a dry land!
Скільки разів вони бунтували проти Нього в пустелі, засмучували Його в дикій землі!
41 Yes, they turned back, and tempted God, and provoked the Holy One of Israel.
Знову й знову випробовували Бога й засмучували Святого Ізраїлевого.
42 They remembered not his hand, the day in which he delivered them from the hand of the oppressor.
Не пам’ятали ні [діянь] руки Його, ні того дня, коли Він визволив їх від ворога,
43 How he had wrought his signs in Egypt, and his wonders in the field of Tanes:
коли ознаки Свої показав у Єгипті й чудеса Свої в околицях Цоану.
44 and had changed their rivers into blood; and their streams, that they should not drink.
Він перетворив їхні ріки на кров, і з потоків своїх вони пити не могли.
45 He sent against them the dog-fly, and it devoured them; and the frog, and it spoiled them.
Він послав на них рої комах, які пожирали їх, і жаб, що губили їх.
46 And he gave their fruit to the canker worm, and their labours to the locust.
Він віддав врожай їхній гусені й збіжжя їхнє – сарані.
47 He killed their vines with hail, and their sycamores with frost.
Побив виноградники їхні градом і шовковиці – кригою.
48 And he gave up their cattle to hail, and their substance to the fire.
Він віддав на поталу градові їхню худобу й отари їхні – блискавкам.
49 He sent out against them the fury of his anger, wrath, and indignation, and affliction, a message by evil angels.
Він послав на них полум’я Свого гніву, лють, обурення й біду – посольство злих ангелів.
50 He made a way for his wrath; he spared not their souls from death, but consigned their cattle to death;
Вирівняв стежку для гніву Свого; не утримав їхніх душ від смерті, але віддав життя їхнє на поталу моровиці.
51 and struck every firstborn in the land of Egypt; the first fruits of their labours in the tents of Cham.
І вразив усіх первістків у Єгипті – перші плоди сили чоловічої в шатрах Хамових.
52 And he removed his people like sheep; he led them as a flock in the wilderness.
Немов овець отару, Він вивів народ Свій, і, неначе стадо, провадив їх у пустелі.
53 And he guided them with hope, and they feared not: but the sea covered their enemies.
Вів їх у безпеці, так що вони не боялися, а ворогів їхніх вкрило море.
54 And he brought them in to the mountain of his sanctuary, this mountain which his right hand had purchased.
І привів їх до границь святині Своєї, до тієї гори, яку здобула Його правиця.
55 And he cast out the nations from before them, and made them to inherit by a line of inheritance, and made the tribes of Israel to dwell in their tents.
Прогнав перед ними народи, і простягнув мотузку землемірну, щоб спадок їхній переділити, і в наметах їхніх поселив племена Ізраїлеві.
56 Yet they tempted and provoked the most high God, and kept not his testimonies.
Але вони випробовували Бога Всевишнього, бунтували проти Нього й не дотримувалися Його одкровень.
57 And they turned back, and broke covenant, even as also their fathers: they became like a crooked bow.
І відступали, і зраджували, як і батьки їхні; викручувалися, як [висковзує з рук] кривий лук.
58 And they provoked him with their high places, and moved him to jealousy with their graven images.
Гнівили Його [в капищах] на своїх пагорбах та ідолами своїми будили Його ревнощі.
59 God heard and lightly regarded [them], and greatly despised Israel.
Почув Бог, і запалав гнівом, і геть відцурався Ізраїля.
60 And he rejected the tabernacle of Selom, his tent where he lived amongst men.
Покинув Оселю Свою в Шило – шатро, в якому Він мешкав серед людей.
61 And he gave their strength into captivity, and their beauty into the enemy's hand.
І віддав Він могутність Свою у полон і красу Свою – у руки ворога.
62 And he gave his people to the sword; and disdained his inheritance.
Віддав Він народ Свій мечу на поталу й гнівом запалав на спадщину Свою.
63 Fire devoured their young men; and their virgins mourned not.
Юнаків їхніх пожер вогонь, а їхнім дівчатам весільних пісень не співали.
64 Their priests fell by the sword; and their widows shall not be wept for.
Священники його попадали від меча, а вдови його не плакали.
65 So the Lord awaked as one out of sleep, [and] as a mighty man who has been heated with wine.
Тоді прокинувся Володар, немов від сну, неначе воїн, що витверезився від вина.
66 And he struck his enemies in the hinder parts: he brought on them a perpetual reproach.
І вразив ворогів його ззаду, вкрив їх вічною ганьбою.
67 And he rejected the tabernacle of Joseph, and chose not the tribe of Ephraim;
Тоді відцурався Він шатра Йосифового й не обрав племені Єфремового.
68 but chose the tribe of Juda, the mount Sion which he loved.
Але вибрав Він плем’я Юди, гору Сіон, яку полюбив.
69 And he built his sanctuary as [the place] of unicorns; he founded it for ever on the earth.
Він збудував, немов висоти [небес], святилище Своє, і, як землю, заклав основи його навіки.
70 He chose David also his servant, and took him up from the flocks of sheep.
І обрав Свого слугу Давида, узявши його від кошар овечих,
71 He took him from following the ewes great with young, to be the shepherd of Jacob his servant, and Israel his inheritance.
привів його від овечок дійних, щоб пасти Якова, народ Свій, Ізраїля, Свій спадок.
72 So he tended them in the innocency of his heart; and guided them by the skilfulness of his hands.
І він пас їх у невинності свого серця і вів їх розумно руками своїми.
