Psalms 106
1 Alleluia. Give thanks to the Lord; for he is good: for his mercy [endures] for ever.
Алілу́я!
2 Who shall tell the mighty acts of the Lord? [who] shall cause all his praises to be heard?
Хто розка́же про ве́лич Господню, розповість усю славу Його́?
3 Blessed are they that keep judgement, and do righteousness at all times.
Блаженні, хто де́ржиться права, хто чинить правду кожного ча́су!
4 Remember us, O Lord, with the favour [you have] to your people: visit us with your salvation;
Згадай мене, Господи, в ласці Своїй до народу Свого́, відві́дай мене спасі́нням Своїм,
5 that we may behold the good of your elect, that we may rejoice in the gladness of your nation, that we may glory with your inheritance.
щоб побачити добре вибра́нців Твоїх, щоб я ті́шився радощами Твого наро́ду, і хвалився зо спа́дком Твоїм!
6 We have sinned with our fathers, we have transgressed, we have done unrighteously.
Ми згрішили з батька́ми своїми, скриви́ли, неправди́ве чинили.
7 Our fathers in Egypt understood not your wonders, and remembered not the multitude of your mercy; but provoked [him] as they went up by the Red Sea.
Не зважа́ли на чу́да Твої батьки наші в Єгипті, многоти́ Твоїх ласк не прига́дували й бунтува́лись над морем, над морем Черво́ним.
8 Yet he saved them for his name's sake, that he might cause his mighty power to be known.
Та Він ради Ймення Свого їх спас, щоб виявити Свою силу.
9 And he rebuked the Red Sea, and it was dried up: so he led them through the deep as through the wilderness.
Він кли́кнув на море Червоне — і ви́сохло, і Він їх повів через мо́рські глиби́ни, немов по пустині!
10 And he saved them out of the hand of them that hated [them], and redeemed them out of the hand of the enemy.
І Він спас їх з руки неприя́теля, визволив їх з руки ворога, —
11 The water covered those that oppressed them: there was not one of them left.
і закрила вода супроти́вників їхніх, жоден з них не зоста́вся!
12 Then they believed his words, and celebrated his praise.
Тоді то в слова́ Його вві́рували, виспі́вували Йому славу.
13 They made haste, they forgot his works; they waited not for his counsel.
Та скоро забули вони Його чин, не чекали пора́ди Його́,
14 And they lusted exceedingly in the wilderness, and tempted God in the dry [land].
і пала́ли в пустині жада́нням, і Бога в пустині ізнов випробо́вували,
15 And he gave them their request, and sent fullness into their souls.
і Він їхнє жада́ння їм дав, але худість послав в їхню душу.
16 They provoked Moses also in the camp, and Aaron the holy one of the Lord.
Та Мойсею поза́здрили в та́борі, й Ааронові, святому Господньому.
17 The earth opened and swallowed up Dathan, and closed upon the congregation of Abiron.
Розкрилась земля — і Дата́на погли́нула, Авіро́нові збори накрила,
18 And a fire was kindled in their congregation, and a flame burnt up the sinners.
і огонь запалав на їхніх збо́рах, — і по́лум'я те попали́ло безбожних.
19 And they made a calf in Choreb, and worshipped the graven image,
Зробили тельця́ на Хори́ві, і били поклони бовва́нові ви́литому, —
20 and they changed their glory into the similitude of a calf that feeds on grass.
і змінили вони свою славу на образ вола́, що траву пожирає,
21 They forgot God that saved them, who had wrought great deeds in Egypt;
забули про Бога, свого Спасителя, що велике в Єгипті вчинив,
22 wondrous [works] in the land of Cham, and terrible things at the Red Sea.
у землі Ха́мовій чу́да, страшні ре́чі над морем Червоним.
23 So he said that he would have destroyed them, had not Moses his chosen stood before him in the breach, to turn [him] away from the fierceness of his anger, so that he should not destroy them.
І сказав Він пони́щити їх, коли б не Мойсей, вибра́нець Його, що став був у ви́ломі перед обличчям Його — відверну́ти Його гнів, щоб не шкодив!
24 Moreover they set at nothing the desirable land, and believed not his word.
Погордили землею жада́ною, не повірили сло́ву Його,
25 And they murmured in their tents: they listened not to the voice of the Lord.
і ре́мствували по наме́тах своїх, неслухня́ні були́ до Господнього голосу.
26 So he lifted up his hand against them, to cast them down in the wilderness;
І Він підійняв Свою ру́ку на них, щоб їх повали́ти в пустині,
27 and to cast down their seed amongst the nations, and to scatter them in the countries.
і щоб повалити їхнє пото́мство посеред наро́дів, та щоб розпоро́шити їх по країнах!
28 They were joined also to Beelphegor, and ate the sacrifices of the dead. And they provoked him with their devices;
І служили Ваа́лові пео́рському, й їли вони жертви мертвих,
29 and destruction, was multiplied amongst them.
і діла́ми своїми розгні́вали Бога, — тому вдерлась зара́за між них!
30 Then Phinees stood up, and made atonement: and the plague ceased.
І встав тоді Пі́нхас та й розсуди́в, — і зара́за затри́малась,
31 And it was counted to him for righteousness, to all generations for ever.
і йому порахо́вано в праведність це, з роду в рід аж навіки.
32 They provoked him also at the water of Strife, and Moses was hurt for their sakes;
І розгні́вали Бога вони над водою Мері́ви, і через них стало зле для Мойсея,
33 for they provoked his spirit, and he spoke [unadvisedly] with his lips.
бо духа його засмути́ли, і він говорив нерозва́жно уста́ми своїми.
34 They destroyed not the nations which the Lord told them [to destroy];
Вони не позни́щували тих наро́дів, що Господь говорив їм про них, —
35 but were mingled with the heathen, and learnt their works.
і поміша́лись з пога́нами, та їхніх учинків навчи́лись.
36 And they served their graven images; and it became an offence to them.
І бо́жищам їхнім служили, а ті па́сткою стали для них.
37 And they sacrificed their sons and their daughters to devils,
І прино́сили в жертву синів своїх, а дочо́к своїх — де́монам,
38 and shed innocent blood, the blood of their sons and daughters, whom they sacrificed to the idols of Chanaan; and the land was defiled with blood.
— і кров чисту лили́, кров синів своїх і дочо́к своїх, що їх у жертву прино́сили бо́жищам ханаа́нським. І через кривавий пере́ступ земля поскверни́лась,
39 and was polluted with their works; and they went a whoring with their own devices.
і стали нечисті вони через учи́нки свої, і пере́люб чинили діла́ми своїми.
40 So the Lord was very angry with his people, and he abhorred his inheritance.
І проти наро́ду Свого запалав гнів Господній, і спа́док Його Йому став оги́дним,
41 And he delivered them into the hands of [their] enemies; and they that hated them ruled over them.
і віддав їх у руку наро́дів, — і їхні нена́висники панували над ними,
42 Ands their enemies oppressed them, and they were brought down under their hands.
і їхні вороги їх гноби́ли, і вони впокори́лися під їхню руку.
43 Many a time he delivered them; but they provoked him by their counsel, and they were brought low by their iniquities.
Багато разі́в Він визво́лював їх, але вони вперті були́ своїм за́думом, — і пригно́блено їх через їхню прови́ну!
44 You the Lord looked upon their affliction, when he heard their petition.
Та поба́чив Він їхню тісно́ту, коли почув їхні блага́ння,
45 And he remembered his covenant, and repented according to the multitude of his mercy.
і Він пригадав їм Свого заповіта, і пожалував був за Своєю великою милістю,
46 And he caused them to be pitied in the sight of all who carried them captive.
і збудив милосердя до них між усі́ма, що їх полони́ли!
47 Save us, O Lord our God, and gather us from amongst the heathen, that we may give thanks to your holy name, that we may glory in your praise.
Спаси́ нас, о Господи, Боже наш, і нас позбирай з-між наро́дів, щоб дя́кувати Йме́нню святому Твоєму, щоб Твоєю хвали́тися славою!
48 Blessed be the Lord God of Israel from everlasting and to everlasting; and all the people shall say, Amen, Amen.
Благословенний Господь, Бог Ізраїлів звіку й наві́ки! І ввесь наро́д нехай скаже: Амі́нь! Алілу́я!
