Psalms 102
1 A Prayer for the Poor; when he is deeply afflicted, and pours out his supplication before the Lord. Hear my prayer, O Lord, and let my cry come to you.
Молитва страдника, коли він знемагає й виливає перед Господом свій жаль. Господи, почуй мою молитву, і нехай дійде до Тебе мій зойк.
2 Turn not away your face from me: in the day [when] I am afflicted, incline your ear to me: in the day [when] I shall call upon you, speedily hear me.
Не ховай від мене Твого обличчя у день, коли мені тісно, нахили до мене вухо Твоє. Того дня, коли я кличу, дай мені відповідь негайно.
3 For my days have vanished like smoke, and my bones have been parched like a stick.
Бо дні мої щезли, мов дим, і кості мої обгоріли, наче купа золи.
4 I am blighted like grass, and my heart is dried up; for I have forgotten to eat my bread.
Немов витоптана трава, висохло серце моє, так що я забуваю їсти свій хліб.
5 By reason of the voice of my groaning, my bone has cleaved to my flesh.
Від голосу мого зітхання прилипли кості мої до тіла.
6 I have become like a pelican of the wilderness;
Я уподібнився до сича в пустелі, став немов пугач на руїнах.
7 I have become like an owl in a ruined house. I have watched, and am become as a sparrow dwelling alone on a roof.
Не сплю, став наче птах, що самотньо [сидить] на даху.
8 All the day long mine enemies have reproached me; and they that praised me have sworn against me.
Щодня вороги мої ганьблять мене, неславлять мене, промовляють ім’я моє, як прокляття.
9 For I have eaten ashes as it were bread, and mingled my drink with weeping;
Я їм попіл замість хліба й питво моє зі сльозами змішую
10 because of your anger and your wrath: for you have lifted me up, and dashed me down.
через гнів Твій і лють, бо Ти підняв мене й кинув додолу.
11 My days have declined like a shadow; and I am withered like grass.
Дні мої – немов нахилена тінь, я сохну, наче трава.
12 But you, Lord, endure for ever, and your memorial to generation and generation.
А Ти, Господи, житимеш повіки, і пам’ять про Тебе – із роду в рід.
13 You shall arise, and have mercy upon Sion: for [it is] time to have mercy upon her, for the set time is come.
Ти встанеш, змилуєшся над Сіоном, бо настав час помилувати його, бо прийшла пора.
14 For your servants have taken pleasure in her stones, and they shall pity her dust.
Адже слуги Твої уподобали [навіть] каміння його, і милим став для них його пил.
15 So the nations shall fear your name, O Lord, and all kings your glory.
Тоді будуть боятися народи імені Господа, і всі царі землі – слави Твоєї.
16 For the Lord shall build up Sion, and shall appear in his glory.
Бо відбудує Господь Сіон, з’явиться Він у славі Своїй.
17 He has had regard to the prayer of the lowly, and has not despised their petition.
Зглянеться на молитву нужденних і не знехтує благаннями їхніми.
18 Let this be written for another generation; and the people that shall be created shall praise the Lord.
Нехай записано це буде для прийдешнього покоління, і народ майбутнього прославлятиме Господа.
19 For he has looked out from the height of his sanctuary; the Lord looked upon the earth from heaven;
Бо Він поглянув із висот святині Своєї, Господь із небес подивився на землю,
20 to hear the groaning of the fettered ones, to loosen the sons of the slain;
щоб почути стогони в’язня й звільнити приречених на смерть,
21 to proclaim the name of the Lord in Sion, and his praise in Jerusalem;
щоб сповістити на Сіоні ім’я Господа й хвалу Його – в Єрусалимі,
22 when the people are gathered together, and the kings, to serve the Lord.
коли зберуться народи й царства разом, щоб служити Господеві.
23 He answered him in the way of his strength: tell me the fewness of my days.
Він виснажив силу мою в дорозі, скоротив мої дні.
24 Take me not away in the midst of my days: your years [are] through all generations.
Я сказав: «Боже мій, не забирай мене в середині днів моїх, Той, Чиї роки – із роду в рід.
25 In the beginning you, O Lord, did lay the foundation of the earth; and the heavens are the works of your hands.
На початку Ти заклав основи землі, і небеса – діяння рук Твоїх.
26 They shall perish, but you remain: and [they all] shall wax old as a garment; and as a vesture shall you fold them, and they shall be changed.
Вони згинуть, а Ти існуватимеш завжди; усі вони, як одяг, зносяться, і Ти поміняєш їх, немов [старі] шати, і вони зміняться.
27 But you are the same, and your years shall not fail.
Але Ти – Той самий, і роки Твої нескінченні.
28 The children of your servants shall dwell [securely], and their seed shall prosper for ever.
Сини рабів Твоїх житимуть, і нащадки їхні міцно стоятимуть перед Твоїм обличчям».
