Ecclesiastes 1
1 The words of the Preacher, the son of David, king of Israel in Jerusalem.
Книга Пропові́дника, сина Давидового, царя в Єрусалимі.
2 Vanity of vanities, said the Preacher, vanity of vanities; all is vanity.
Наймарні́ша марно́та, сказав Пропові́дник, наймарні́ша марно́та, — марно́та усе!
3 What advantage [is there] to a man in all his labour that he takes under the sun?
Яка ко́ристь люди́ні в усім її тру́ді, який вона робить під сонцем?
4 A generation goes, and a generation comes: but the earth stands for ever.
Поколі́ння відхо́дить, й поколі́ння приходить, а земля вікові́чно стоїть!
5 And the sun arises, and the sun goes down and draws towards its place;
І со́нечко схо́дить, і сонце заходить, і поспішає до місця свого́, де схо́дить воно.
6 arising there it proceeds southward, and goes round towards the north. The wind goes round and round, and the wind returns to its circuits.
Віє вітер на пі́вдень, і на північ верта́ється, кру́титься, крутиться він та й іде, і на круг свій верта́ється вітер.
7 All the rivers run into the sea; and yet the sea is not filled: to the place whence the rivers come, there they return again.
Всі пото́ки до моря пливуть, але море — воно не напо́внюється: до місця, ізві́дки пливуть, ті потоки вони поверта́ються, щоб зно́ву плисти́!
8 All things are full of labour; a man will not be able to speak [of them]: neither shall the eye be satisfied with seeing, neither shall the ear be filled with hearing.
Повні тру́ду всі ре́чі, — люди́на сказати всього́ не потра́пить! Не наси́титься ба́ченням око, і не напо́вниться слу́ханням ухо.
9 What is that which has been? the very thing which shall be: and what is that which has been done? the very thing which shall be done: and there is no new thing under the sun.
Що було́, воно й бу́де, і що робилося, бу́де робитись воно, — і немає нічо́го ново́го під сонцем!
10 [Who is he] that shall speak and say, Behold, this is new? it has already been in the ages that have passed before us.
Буває таке, що про нього говорять: „Дивись, — це нове́!“Та воно вже було́ від вікі́в, що були́ перед нами!
11 There is no memorial to the first things; neither to the things that have been last shall their memorial be with them that shall at the last [time].
Нема згадки про перше, а тако́ж про насту́пне, що бу́де, — про них згадки не бу́де між тими, що бу́дуть пото́му.
12 I the Preacher was king over Israel in Jerusalem.
Я, Проповідник, був царем над Ізраїлем в Єрусалимі.
13 And I applied my heart to seek out and examine by wisdom concerning all things that are done under heaven, for God has given to the sons of men an evil trouble to be troubled therewith.
І поклав я на серце своє, щоб шукати й дослі́джувати мудрістю все, що робилось під небом. Це праця тяжка́, яку дав Бог для лю́дських синів, щоб мозо́литись нею.
14 I saw all the works that were wrought under the sun; and, saw, all were vanity and waywardness of spirit.
Я бачив усі справи, що чини́лись під сонцем: й ось усе це — марно́та та ло́влення вітру!
15 That which is crooked can’t be made straight: and deficiency can’t be numbered.
Покри́вленого не напра́виш, а неісну́ючого не полі́чиш!
16 I spoke in my heart, saying, Behold, I am increased, and have acquired wisdom beyond all who were before me in Jerusalem: also I applied my heart to know wisdom and knowledge.
Говорив я був з серцем своїм та казав: Ось я велику премудрість набув, Найбільшу за всіх, що до ме́не над Єрусалимом були́. І бачило серце моє всяку мудрість і знання.
17 And my heart knew much—wisdom, and knowledge, parables and understanding: I perceived that this also is waywardness of spirit.
І поклав я на серце своє, щоб пізнати премудрість, і пізнати безу́мство й глупо́ту, — і збагну́в я, що й це все — то ло́влення вітру!
18 For in the abundance of wisdom is abundance of knowledge; and he that increases knowledge will increase sorrow.
Бо при мно́гості мудрости мно́житься й кло́піт, хто ж пізна́ння побільшує, той побільшує й біль!
