Psalms 69
1 For the end, [a Psalm] of David, for alternate [strains]. Save me, O God; for the waters have come in to my soul.
Для дириґента хору. На спів „Лелії“. Давидів. Спаси мене, Боже, бо во́ди вже аж до душі підійшли́!
2 I am stuck fast in deep mire, and there is no standing: I am come in to the depths of the sea, and a storm has overwhelmed me.
Я загруз у глибокім багні́, і нема на чім стати, ввійшов я до водних глиби́н, — і мене залила́ течія́!
3 I am weary [of] crying, my throat has become hoarse; mine eyes have failed by my waiting on my God.
Я змучився в крику своїм, ви́сохло го́рло моє, очі мої затума́нились від вигляда́ння надії від Бога мого!
4 They that hate me without a cause are more than the hairs of my head: my enemies that persecute me unrighteously are strengthened: then I restored that which I took not away.
Тих, хто мене без причини нена́видить, стало більш, як воло́сся на моїй голові, набра́лися сили мої вороги, що безви́нно мене переслідують, — чого не грабував, те вертаю!
5 O God, thou knowest my foolishness; and my transgressions are not hidden from thee.
Боже, Ти знаєш глупо́ту мою, а гріхі́ мої перед Тобою не схо́вані!
6 Let not them that wait on thee, O Lord of hosts, be ashamed on my account: let not them that seek thee, be ashamed on my account, O God of Israel.
Неха́й через мене не ма́тимуть сти́ду оті́, хто на Тебе наді́ється, Господи, Господи Саваоте; нехай через мене не матимуть со́рому ті, хто шукає Тебе, Боже Ізраїлів, —
7 For I have suffered reproach for thy sake; shame has covered my face.
бо я ради Тебе знева́гу ношу́, га́ньба покрила обличчя моє!
8 I became strange to my brethren, and a stranger to my mother's children.
Для братів своїх став я відчу́жений, і чужи́й для синів своєї матері,
9 For the zeal of thine house has eaten me up; and the reproaches of them that reproached thee are fallen upon me.
бо ре́вність до дому Твойо́го з'їдає мене, і знева́ги Твоїх зневажа́льників спада́ють на мене,
10 And I bowed down my soul with fasting, and that was made my reproach.
і по́стом я ви́плакав душу свою, а це сталось мені на знева́гу.
11 And I put on sackcloth for my covering; and I became a proverb to them.
За одежу надів я вере́ту, — і за при́казку став я для них:
12 They that sit in the gate talked against me, and they that drank wine sang against me.
про мене бала́кають ті, хто в брамі сидить, і пісні тих, хто п'янке́ попива́є.
13 But I [will cry] to thee, O Lord, in my prayer; O God, it is a propitious time: in the multitude of thy mercy hear me, in the truth of thy salvation.
А я — молитва моя до Тебе, Господи, в часі Твоєї зичли́вости; в многоті́ милосердя Твойо́го подай мені відповідь про певність спасі́ння Твого,
14 Save me from the mire, that I stick not [in it]: let me be delivered from them that hate me, and from the deep waters.
визволь з болота мене, щоб я не втопи́вся, щоб я урято́ваний був від своїх ненави́сників та від глибо́кости вод!
15 Let not the waterflood drown me, nor let the deep swallow me up; neither let the well shut its mouth upon me.
Хай мене не заллє́ водяна́ течія́, і хай глибі́нь мене не проковтне́, і нехай своїх уст не замкне́ надо мною безо́дня!
16 Hear me, O Lord; for thy mercy is good: according to the multitude of thy compassions look upon me.
Обізви́ся до мене, о Господи, в міру доброї ласки Своєї, в міру вели́кости Свого милосердя зверни́ся до мене,
17 And turn not away thy face from thy servant; for I am afflicted: hear me speedily.
і обличчя Свого не ховай від Свого раба, бо ті́сно мені, — озви́ся ж неба́ром до мене,
18 Draw nigh to my soul and redeem it: deliver me because of mine enemies.
наблизи́сь до моєї душі, порятуй же її, ради моїх ворогів відкупи́ Ти мене!
19 For thou knowest my reproach, and my shame, and my confusion; all that afflict me are before thee.
Ти знаєш нару́гу мою, і мій сором та га́ньбу мою, — перед Тобою всі мої вороги!
20 My soul has waited for reproach and misery; and I waited for one to grieve with me, but there was none; and for one to comfort me, but I found none.
Моє серце злама́ла нару́га, і невиго́йний мій сором: я чекав співчуття́ — та немає його, і потіши́телів — та не знайшов!
21 They gave [me] also gall for my food, and made me drink vinegar for my thirst.
І жо́вчі покла́ли у мій хліб поті́шення, а в спра́зі моїй оцтом мене напува́ли.
22 Let their table before them be for a snare, and for a recompense, and for a stumbling-block.
Бодай па́сткою стала їм їхня трапе́за, а їхні у́чти — тене́тами,
23 Let their eyes be darkened that they should not see; and bow down their back continually.
бодай їхні очі поте́мніли, щоб їм не бачити, а їхні клу́би хай за́вжди хитаються!
24 Pour out thy wrath upon them, and let the fury of thine anger take hold on them.
Вилий на них Свою ре́вність, а по́лум'я гніву Твого нехай їх доганяє!
25 Let their habitation be made desolate; and let there be no inhabitant in their tents:
Нехай їхнє село́ опусто́шене буде, хай ме́шканця в їхніх наме́тах не буде!
26 Because they persecuted him whom thou hast smitten; and they have added to the grief of my wounds.
Бо кого Ти був збив, — вони ще́ переслідують, і побі́льшують му́ки ране́ним Тобою.
27 Add iniquity to their iniquity; and let them not come into thy righteousness.
Додай же гріха на їхній гріх, щоб вони не ввійшли в справедливість Твою,
28 Let them be blotted out of the book of the living, and let them not be written with the righteous.
нехай скре́слені будуть із книги життя, і хай не будуть запи́сані з праведними!
29 I am poor and sorrowful; but the salvation of thy countenance has helped me.
А я бідний та хворий, але, Боже, — спасі́ння Твоє мене чинить могу́тнім,
30 I will praise the name of my God with a song, I will magnify him with praise;
і я піснею буду хвалити Ім'я́ Боже, співом вдя́чним Його велича́тиму!
31 and [this] shall please God more than a young calf having horns and hoofs.
І буде для Господа краща вона від вола́, від бика, що ро́ги він має, що копи́та роздво́єні має.
32 Let the poor see and rejoice; seek the Lord diligently, and ye shall live.
Побачать слухня́ні, — і бу́дуть раді́ти, хто ж Бога шукає — нехай оживе́ ваше серце,
33 For the Lord hears the poor, and does not set at nought his fettered ones.
бо до вбогих Госпо́дь прислуха́ється, і в'язня́ми Своїми не гордує Він!
34 Let the heavens and the earth raise him, the sea, and all things moving in them.
Нехай хвалять Його небеса́ та земля, море й усе, що́ в них ру́хається,
35 For God will save Sion, and the cities of Judea shall be built; and [men] shall dwell there, and inherit it.
бо спасе́ Бог Сіо́на, і збудує для Юди міста́, — і заме́шкають там, і вспадку́ють його́,
36 And the seed of his servants shall possess it, and they that love his name shall dwell therein.
і наща́дки рабів Його пося́дуть його, й ті, хто любить Ім'я́ Його, жи́тимуть в нім!
