Psalms 56

1 For the end, concerning the people that were removed from the sanctuary, by David for a memorial, when the Philistines caught him in Geth. Have mercy upon me, O God; for man has trodden me down; all the day long he warring has afflicted me.

Для дириґента хору. На „Німа голубка вдалечині“. Золотий Давидів псалом, коли филисти́мляни захопи́ли були його в Ґа́ті. Помилуй мене, Боже, бо то́пче мене чоловік, — цілий день він воює та ти́сне мене!

2 Mine enemies have trodden me down all the day from the dawning of the day; for there are many warring against me.

Чату́ють мої вороги цілий день, бо багато таких, що воюють завзя́то на мене!

3 They shall be afraid, but I will trust in thee.

Того дня, коли страх обгорта́є мене, я надію на Тебе кладу́, —

4 In God I will praise my words; all the day have I hoped in God; I will not fear what flesh shall do to me.

я в Бозі хвали́тиму слово Його, на Бога надію кладу, й не боюся, — що тіло учи́нить мені?

5 All the day long they have abominated my words; all their devices [are] against me for evil.

Цілий день біль прино́сять слова́ мої, усі їхні думки́ проти мене на зло:

6 They will dwell near and hide [themselves]; they will watch my steps, accordingly as I have waited patiently in my soul.

слідкують, ховаються, пильнують вони мої сто́пи... Як чатують на душу мою,

7 Thou wilt on no account save them; thou wilt bring down the people in wrath.

так Ти через гріх віджени́ їх, пониж, Боже, людей в Своїм гніві!

8 O God, I have declared my life to thee; thou has set my tears before thee, even according to thy promise.

Полічив Ти тиня́ння моє, помісти́ ж мої сльози перед Собою, чи ж вони не запи́сані в книзі Твоїй?

9 Mine enemies shall be turned back, in the day wherein I shall call upon thee; behold, I know that thou art my God.

Тоді то мої вороги́ повтікають назад, того дня, як я кли́кати буду. Те я знаю, що Бог при мені,

10 In God, will I praise [his] word; in the Lord will I praise [his] saying.

і в Бозі я справу свою докінчу́, докінчу́ я в Господі справу!

11 I have hoped in God; I will not be afraid of what man shall do to me.

На Бога надію кладу́ й не боюсь, — що́ люди́на учи́нить мені?

12 The vows of thy praise, O God, which I will pay, are upon me.

На мені зостаються, о Боже, прися́ги Тобі, та для Тебе я ви́повню жертви хвали́.

13 For thou hast delivered my soul from death, and my feet from sliding, that I should be well-pleasing before God in the land of the living.

Як Ти спас мою душу від смерти, то хіба ж не спасеш моїх ніг від паді́ння, щоб у світлі життя я ходив перед Богом?