Psalms 50
1 A Psalm for Asaph. The God of gods, the Lord, has spoken, and called the earth from the rising of the sun to the going down [thereof].
Псалом Асафів.
2 Out of Sion [comes] the excellence of his beauty.
Із Сіону, корони краси́, Бог явився в промі́нні!
3 God, our God, shall come manifestly, and shall not keep silence: a fire shall be kindled before him, and round about him there shall be a very great tempest.
Прихо́дить наш Бог, — і не буде мовчати: палю́чий огонь перед Ним, а круг Нього все бу́риться сильно!
4 He shall summon the heaven above, and the earth, that he may judge his people.
Він покличе згори́ небеса́, і землю — наро́д Свій судити:
5 Assemble ye his saints to him, those that have engaged in a covenant with him upon sacrifices.
„Позбирайте для Мене побожних Моїх, що над жертвою склали заповіта зо Мною“.
6 And the heavens shall declare his righteousness: for God is judge. (Pause)
І небеса́ звістять правду Його, що Бог — Він суддя. (Се́ла)
7 Hear, my people, and I will speak to thee, O Israel: and I will testify to thee: I am God, thy God.
„Слухай же ти, Мій наро́де, бо буду ось Я говорити, Ізра́їлеві, і буду сві́дчить на тебе: Бог, Бог твій Я!
8 I will not reprove thee on account of thy sacrifices; for thy whole-burnt-offerings are before me continually.
Я бу́ду карта́ти тебе не за жертви твої, — бо все передо Мною твої цілопа́лення,
9 I will take no bullocks out of thine house, nor he-goats out of thy flocks.
не візьму́ Я бичка з твого дому, ні козлів із коша́р твоїх,
10 For all the wild beasts of the thicket are mine, the cattle on the mountains, and oxen.
бо належить Мені вся лісна́ звірина́ та худоба із тисячі гір,
11 I know all the birds of the sky; and the beauty of the field is mine.
Я знаю все пта́ство гірське́, і звір польови́й при Мені!
12 If I should be hungry, I will not tell thee: for the world is mine, and the fullness of it.
Якби був Я голодний, тобі б не сказав, — бо Моя вся вселе́нна й усе, що на ній!
13 Will I eat the flesh of bulls, or drink the blood of goats?
Чи Я м'ясо бичкі́в спожива́ю, і чи п'ю кров козлів?
14 Offer to God the sacrifice of praise; and pay thy vows to the Most High.
Принось Богові в жертву подя́ку, і виконуй свої обітниці Всеви́шньому,
15 And call upon me in the day of affliction; and I will deliver thee, and thou shalt glorify me. (Pause)
і до Мене поклич в день недолі, — Я тебе порятую, ти ж просла́виш Мене!“
16 But to the sinner God has said, Why dost thou declare my ordinances, and take up my covenant in thy mouth?
А до грішника Бог промовляє: „Чого́ про устави Мої розповідаєш, і чого́ заповіта Мого на уста́х своїх но́сиш?
17 Whereas thou hast hated instruction, and hast cast my words behind [thee].
Ти ж науку знена́видів, і поза себе слова́ Мої ви́кинув.
18 If thou sawest a thief, thou rannest along with him, and hast cast in thy lot with adulterers.
Як ти злодія бачив, то бі́гав із ним, і з перелюбниками накладав.
19 Thy mouth has multiplied wickedness, and thy tongue has framed deceit.
Свої уста пускаєш на зло, і язик твій ома́ну плете́.
20 Thou didst sit and speak against thy brother, and didst scandalize thy mother's son.
Ти сидиш, проти брата свого нагово́рюєш, поголо́ски пускаєш про сина своєї матері.
21 These things thou didst, and I kept silence: thou thoughtest wickedly that I should be like thee, [but] I will reprove thee, and set [thine offences] before thee.
Оце ти робив, Я ж мовчав, і ти ду́мав, що Я такий са́мий, як ти. Тому буду картати тебе, і ви́ложу все перед очі твої!
22 Now consider these things, ye that forget God, lest he rend [you], and there is no deliverer.
Зрозумійте ж це ви, що забуваєте Бога, щоб Я не схопи́в, — бо не буде кому рятува́ти!
23 The sacrifice of praise will glorify me: and that is the way wherein I will shew to him the salvation of God.
Хто жертву подяки прино́сить, той шанує Мене; а хто на дорогу Свою уважа́є, Боже спасі́ння йому покажу́!“
