Psalms 104
1 [A Psalm] of David. Bless the Lord, O my soul. O Lord my God, thou art very great; thou hast clothed thyself with praise and honour:
Благослови, душе моя, Господа! Господи, Боже мій, Ти ве́льми великий, зодягну́вся Ти в ве́лич та в славу!
2 who dost robe thyself with light as with a garment; spreading out the heaven as a curtain.
Зодягає Він світло, як ша́ти, небеса́ простягає, немов би заві́су.
3 Who covers his chambers with waters; who makes the clouds his chariot; who walks on the wings of the wind.
Він ставить на во́дах пала́ти Свої, хма́ри кладе за Свої колесни́ці, ходить на кри́лах вітро́вих!
4 Who makes his angels spirits, and his ministers a flaming fire.
Він чинить вітри́ за Своїх посланці́в, палю́чий огонь — за Своїх слуг.
5 Who establishes the earth on her sure foundation: it shall not be moved for ever.
Землю Ти вгрунтува́в на осно́вах її, щоб на вічні віки вона не захита́лась,
6 The deep, as it were a garment, is his covering: the waters shall stand on the hills.
безо́днею вкрив Ти її, немов шатою. Стала вода над гора́ми, —
7 At thy rebuke they shall flee; at the voice of thy thunder they shall be alarmed.
від погро́зи Твоєї вона втекла́, від гу́ркоту грому Твого побігла вона, —
8 They go up to the mountains, and down to the plains, to the place which thou hast founded for them.
виходить на го́ри та схо́дить в доли́ни, на місце, що Ти встанови́в був для неї.
9 Thou hast set a bound which they shall not pass, neither shall they turn again to cover the earth.
Ти границю поклав, щоб її вона не перейшла́, щоб вона не верну́лася землю покрити.
10 He sends forth his fountains among the valleys: the waters shall run between the mountains.
Він джере́ла пускає в пото́ки, що пливуть між гора́ми,
11 They shall give drink to all the wild beasts of the field: the wild asses shall take [of them] to [quench] their thirst.
напува́ють вони всю пільну́ звірину́, ними дикі осли́ гасять спра́гу свою.
12 By them shall the birds of the sky lodge: they shall utter a voice out of the midst of the rocks.
Птаство небесне над ними живе, видає воно голос з-посе́ред галу́зок.
13 He waters the mountains from his chambers: the earth shall be satisfied with the fruit of thy works.
Він напоює горн з пала́ців Своїх, із плоду чи́нів Твоїх земля си́титься.
14 He makes grass to grow for the cattle, and green herb for the service of men, to bring bread out of the earth;
Траву для худоби виро́щує, та зелени́ну для праці люди́ні, щоб хліб добува́ти з землі,
15 and wine makes glad the heart of man, to make his face cheerful with oil: and bread strengthens man's heart.
і вино, що серце люди́ні воно звеселя́є, щоб більш від оливи блищало обличчя, і хліб, що серце люди́ні зміцня́є.
16 The trees of the plain shall be full [of sap]; [even] the cedars of Libanus which he has planted.
Насичуються Господні дере́ва, ті ке́дри лива́нські, що Ти насади́в,
17 There the sparrows will build their nests; and the house of the heron takes the lead among them.
що там ку́бляться пта́хи, бузько́, — кипари́си мешка́ння його.
18 The high mountains are a refuge for the stags, [and] the rock for the rabbits.
Го́ри високі — для диких кози́ць, скелі — схо́вище ске́льним звіри́нам.
19 He appointed the moon for seasons: the sun knows his going down.
і місяця Він учинив для озна́чення ча́су, сонце знає свій за́хід.
20 Thou didst make darkness, and it was night; in it all the wild beasts of the forest will be abroad:
Темноту́ Ти наво́диш — і ніч настає, в ній пору́шується вся звіри́на лісна́, —
21 [even] young lions roaring for prey, and to seek meat for themselves from God.
рича́ть левчуки́ за здоби́чею та шукають від Бога своєї пожи́ви.
22 The sun arises, and they shall be gathered together, and shall lie down in their dens.
Сонце ж засвітить — вони повтікають, та й кладуться по но́рах своїх.
23 Man shall go forth to his work, and to his labour till evening.
Люди́на виходить на працю свою, й на роботу свою аж до ве́чора.
24 How great are thy works, O Lord! in wisdom hast thou wrought them all: the earth is filled with thy creation.
Які то числе́нні діла Твої, Господи, — Ти мудро вчинив їх усіх, Твого тво́рива повна земля!
25 [So is] this great and wide sea: there are things creeping innumerable, small animals and great.
Ось море велике й розло́го-широ́ке, — там повзю́че, й числа їм немає, звіри́на мала́ та велика!
26 There go the ships; [and] this dragon whom thou hast made to play in it.
Ходять там кораблі, там той левіята́н, якого створив Ти, щоб ба́витися йому в мо́рі.
27 All wait upon thee, to give them [their] food in due season.
Вони всі чекають Тебе, — щоб Ти ча́су свого поживу їм дав.
28 When thou hast given [it] them, they will gather [it]; and when thou hast opened thine hand, they shall all be filled with good.
Даєш їм — збирають вони, руку Свою розкрива́єш — добром насича́ються.
29 But when thou hast turned away thy face, they shall be troubled: thou wilt take away their breath, and they shall fail, and return to their dust.
Ховаєш обличчя Своє — то вони переля́кані, забираєш їм духа — вмирають вони, та й верта́ються до свого по́роху.
30 Thou shalt send forth thy Spirit, and they shall be created; and thou shalt renew the face of the earth.
Посилаєш Ти духа Свого — вони тво́ряться, і Ти відновля́єш обличчя землі.
31 Let the glory of the Lord be for ever: the Lord shall rejoice in his works;
Нехай буде слава Господня навіки, хай діла́ми Своїми радіє Господь!
32 who looks upon the earth, and makes it tremble; who touches the mountains, and they smoke.
Він погляне на землю — й вона затремти́ть, доторкне́ться до гір — і диму́юти вони!
33 I will sing to the Lord while I live; I will sing praise to my God while I exist.
Я буду співати Господе́ві в своє́му житті, буду грати для Бога мого, аж поки живу́!
34 Let my meditation be sweet to him: and I will rejoice in the Lord.
Буде приємна Йому моя мова, — я Господом буду радіти!
35 Let the sinners fail from off the earth, and transgressors, so that they shall be no more. Bless the Lord, O my soul.
Неха́й згинуть грі́шні з землі, а безбожні — немає вже їх! Благослови, душе моя, Господа! Алілу́я!
