Proverbs 27
1 Boast not of to-morrow; for thou knowest not what the next day shall bring forth.
Не вихва́люйся за́втрашнім днем, бо не знаєш, що день той поро́дить.
2 Let thy neighbour, and not thine own mouth, praise thee; a stranger, and not thine own lips.
Нехай інший тебе вихваля́є, а не уста твої, чужий, а не губи твої.
3 A stone is heavy, and sand cumbersome; but a fool's wrath is heavier than both.
Камі́ння — тяга́р, і пісок — важка річ, та гнів нерозумного тяжчий від них від обох.
4 Wrath is merciless, and anger sharp: but envy can bear nothing.
Лютість — жорстокість, а гнів — то зато́плення, та хто перед заздрістю всто́їть?
5 Open reproofs are better than secret love.
Ліпше відкрите карта́ння, ніж таємна любов.
6 The wounds of a friend are more to be trusted than the spontaneous kisses of an enemy.
Побої коханого вірність показують, а в нена́висника поцілу́нки числе́нні.
7 A full soul scorns honeycombs; but to a hungry soul even bitter things appear sweet.
Сита душа топче й мед щільнико́вий, а голодній душі все гірке́ — то солодке.
8 As when a bird flies down from its own nest, so a man is brought into bondage whenever he estranges himself from his own place.
Як птах, що гніздо́ своє кинув, так і люди́на, що з місця свого мандру́є.
9 The heart delights in ointments and wines and perfumes: but the soul is broken by calamities.
Олива й кадило поті́шують серце, і солодкий нам друг за душевну пораду.
10 Thine own friend, and thy father's friend, forsake not; and when thou art in distress go not into thy brother's house: better is a friend [that is] near than a brother living far off.
Друга свого й друга батька свого не кидай, а в дім брата свого не прихо́дь в день нещастя свого́, — ліпший сусіда близьки́й за далекого брата!
11 Son, be wise, that thy heart may rejoice; and remove thou from thyself reproachful words.
Будь мудрий, мій сину, й потіш моє серце, і я матиму що відповісти́, як мені докоря́тиме хто.
12 A wise man, when evils are approaching, hides himself; but fools pass on, and will be punished.
Мудрий бачить лихе — і ховається, а безумні йдуть — і караються.
13 Take away the man's garment, (for a scorner has passed by) whoever lays waste another's goods.
Візьми його одіж, бо він поручивсь за чужого, і за чужи́нку заста́ву візьми.
14 Whosoever shall bless a friend in the morning with a loud voice, shall seem to differ nothing from one who curses [him].
Хто сильним голосом благословляє із ра́ннього ранку свого товариша, — за прокля́ття залічується це йому.
15 On a stormy day drops [of rain] drive a man out of his house; so also does a railing woman [drive a man] out of his own house.
Ри́нва, постійно теку́ча слотли́вого дня та жінка сварли́ва — одна́кове:
16 The north wind is sharp, but it is called by name propitious.
хто хоче сховати її — той вітра ховає, чи оливу паху́чу правиці своєї, що видасть себе.
17 Iron sharpens iron; and a man sharpens his friend's countenance.
Як гострить залізо залізо, так гострить люди́на лице свого друга.
18 He that plants a fig-tree shall eat the fruits of it: so he that waits on his own master shall be honoured.
Сторож фіґо́вниці пло́ди її споживає, а хто пана свого стереже, той шанований.
19 As faces are not like [other] faces, so neither are the thoughts of men.
Як лице до лиця у воді, так серце люди́ни до серця люди́ни.
20 Hell and destruction are not filled; so also are the eyes of men insatiable. [He that fixes his eye is an abomination to the Lord; and the uninstructed do not restrain their tongue.] (Sheol h7585)
Шео́л й Аваддо́н не наси́тяться, — не наси́тяться й очі люди́ни. (Sheol h7585)
21 Fire is the trial for silver and gold; and a man is tried by the mouth of them that praise him. The heart of the transgressor seeks after mischiefs; but an upright heart seeks knowledge.
Що для срі́бла топи́льна посу́дина, і го́рно — для золота, те для людини уста́, які хвалять її.
22 Though thou scourge a fool, disgracing him in the midst of the council, thou wilt [still] in no wise remove his folly from him.
Хоч нерозумного будеш товкти́ товкаче́м поміж зе́рнами в сту́пі, — не віді́йде від нього глупо́та його!
23 Do thou thoroughly know the number of thy flock, and pay attention to thine herds.
До́бре знай вигляд своєї отари, поклади своє серце на че́реди,
24 For a man [has] not strength and power for ever; neither does he transmit it from generation to generation.
бо багатство твоє не навіки, і чи корона твоя з роду в рід?
25 Take care of the herbage in the field, and thou shalt cut grass, and gather the mountain hay;
Появилася зе́лень, і трава показалась, і збирається сіно із гір, —
26 that thou mayest have [wool of] sheep for clothing: pay attention to the land, that thou mayest have lambs.
будуть ві́вці тобі на вбрання́, і козли́ — ціна поля,
27 [My] son, thou hast from me words very useful for thy life, and for the life of thy servants.
і молока твоїх кіз буде до́сить на ї́жу тобі, на їду́ твого дому, і на життя для служни́ць твоїх.
