Job 5
1 But call, if any one will hearken to thee, or if thou shalt see any of the holy angels.
Ану клич, — чи є хто, щоб тобі відповів? І до ко́го з святих ти вдаси́ся?
2 For wrath destroys the foolish one, and envy slays him that has gone astray.
Бо гнів побиває безглу́здого, а за́здрощі смерть завдаю́ть нерозумному!
3 And I have seen foolish ones taking root: but suddenly their habitation was devoured.
Я бачив безумного, я́к він розсівся, — та зараз оселя його спорохня́віла.
4 Let their children be far from safety, and let them be crushed at the doors of vile men, and let there be no deliverer.
Від спасі́ння далекі сини його, вони без рятунку поча́влені бу́дуть у брамі!
5 For what they have collected, the just shall eat; but they shall not be delivered out of calamities: let their strength be utterly exhausted.
Його жни́во голодний поїсть, і з-між те́рну його забере́, — і спра́гнені ось поковта́ють маєток його!
6 For labour cannot by any means come out of the earth, nor shall trouble spring out of the mountains:
Бо нещастя вихо́дить не з по́роху, а горе росте не з землі, —
7 yet man is born to labour, and [even so] the vulture's young seek the high places.
бо люди́на народжується на стражда́ння, як іскри, щоб уго́ру летіти.
8 Nevertheless I will beseech the Lord, and will call upon the Lord, the sovereign of all;
А я б удава́вся до Бога, і на Бога б поклав свою справу, —
9 who does great things and untraceable, glorious things also, and marvellous, of which there is no number:
Він чинить велике та недосліди́ме, предивне, якому немає числа,
10 who gives rain upon the earth, sending water on the earth:
бо Він дає дощ на пове́рхню землі, і на поля́ посилає Він воду,
11 who exalts the lowly, and raises up them that are lost:
щоб поста́вить низьки́х на високе, і зміцни́ти спасі́ння засмучених.
12 frustrating the counsels of the crafty, and their hands shall not perform the truth:
Він розві́ює за́думи хитрих, і не виконують плану їх ру́ки,
13 who takes the wise in their wisdom, and subverts the counsel of the crafty
Він мудрих лука́вством їх ло́вить, і рада круті́йська марно́ю стає, —
14 In the day darkness shall come upon them, and let them grope in the noon-day even as in the night:
вдень знахо́дять вони темноту́, а в по́лудень ма́цають, мов уночі!
15 and let them perish in war, and let the weak escape from the hand of the mighty.
І Він від меча урято́вує бідного, а з міцно́ї руки — бідаря́,
16 And let the weak have hope, but the mouth of the unjust be stopped.
і стає́ться надія нужде́нному, і замкнула уста́ свої кривда!
17 But blessed [is] the man whom the Lord has reproved; and reject not thou the chastening of the Almighty.
Тож блаженна люди́на, яку Бог карта́є, і ти не цурайсь Всемогу́тнього кари:
18 for he causes [a man] to be in pain, and restores [him] again: he smites, and his hands heal.
Бо Він рану завда́сть — і перев'я́же, Він ламає — й виго́юють руки Його!
19 Six time he shall deliver thee out of distresses: and in the seventh harm shall not touch thee.
В шістьох лихах спаса́є тебе, а в сімох не діткне́ тебе зло:
20 In famine he shall deliver thee from death: and in war he shall free thee from the power of the sword.
Викупля́є тебе Він від смерти за голоду, а в бою́ — з рук меча.
21 He shall hide thee from the scourge of the tongue: and thou shalt not be afraid of coming evils.
Як бич язика́ запанує, сховаєшся ти, і не будеш боятись руїни, як при́йде вона.
22 Thou shalt laugh at the unrighteous and the lawless: and thou shalt not be afraid of wild beasts.
З насилля та з голоду бу́деш сміятись, а земно́ї звіри́ни не бійся.
23 For the wild beasts of the field shall be at peace with thee.
Бо з камі́нням на полі є в тебе умова, і звір польови́й прими́рився з тобою.
24 Then shalt thou know that thy house shall be at peace, and the provision for thy tabernacle shall not fail.
І дові́даєшся, що наме́т твій спокійний, і перегля́неш домі́вку свою́, — і не зна́йдеш у ній недоста́тку.
25 And thou shalt know that thy seed [shall be] abundant; and thy children shall be like the herbage of the field.
І довідаєшся, що числе́нне насіння твоє, а наща́дки твої — як трава на землі!
26 And thou shalt come to the grave like ripe corn reaped in its season, or as a heap of the corn-flour collected in proper time.
І в дозрілому ві́ці до гробу ти зі́йдеш, як збіжжя доспі́ле ввіхо́дить до клуні за ча́су свого!
27 Behold, we have thus sought out these matters; these are what we have heard: but do thou reflect with thyself, if thou hast done anything [wrong].
Отож, досліди́ли ми це — й воно так, послухай цього́, — й зрозумій собі все!“
