Kings II 22
1 And David spoke to the Lord the words of this song, in the day in which the Lord rescued him out of the hand of all his enemies, and out of the hand of Saul.
І промовив Давид до Господа слова́ оцієї пісні того дня, як Господь урятува́в був його з руки́ всіх його ворогів та з доло́ні Саулової,
2 And the song was thus: O Lord, my rock, and my fortress, and my deliverer,
та й сказав: „Госпо́дь моя ске́ля й тверди́ня моя, і для мене Спаси́тель Він мій!
3 my God; he shall be to me my guard, I will trust in him: [he is] my protector, and the horn of my salvation, my helper, and my sure refuge; thou shalt save me from the unjust man.
Мій Бог — моя ске́ля, сховаюсь я в ній, Він щит мій і ріг Він спасі́ння мого́, Він ба́шта моя та моє пристано́вище! Спаси́телю мій, — Ти врятуєш мене від наси́лля!
4 I will call upon the Lord who is worthy to be praised, and I shall be saved from my enemies.
Я кли́чу: Преславний Госпо́дь, і я ви́зволений від своїх ворогів!
5 For the troubles of death compassed me, the floods of iniquity amazed me:
Бо хви́лі смерте́льні мене оточи́ли, потоки велійяа́ла лякають мене.
Тене́та шео́лу мене оточи́ли, а па́стки смерте́льні мене попере́дили! (Sheol h7585)
7 When I am afflicted I will call upon the Lord, and will cry to my God, and he shall hear my voice out of his temple, and my cry shalt come into his ears.
В тісноті́ своїй кличу до Господа, і до Бога свого́ я вола́ю, — І Він почує мій голос із храму Свого́, і в ушах Його — зойк мій.
8 And the earth was troubled and quaked, and the foundations of heaven were confounded and torn asunder, because the Lord was wroth with them.
Захита́лась земля й затремті́ла, затрясли́ся й хитались небесні підва́лини, — бо Він запалився від гніву!
9 There went up a smoke in his wrath, and fire out of his mouth devours: coals were kindled at it.
Із ні́здер Його бу́хнув дим, з Його ж уст — пожиру́щий огонь, запаливсь жар від Нього!
10 And he bowed the heavens, and came down, and [there was] darkness under his feet.
Він небо простя́г — і спустився, а хмара густа́ під нога́ми Його.
11 And he rode upon the cherubs and did fly, and was seen upon the wings of the wind.
Усівся Він на херуви́ма — й летів, і явився на ві́тряних кри́лах.
12 And he made darkness his hiding-place; his tabernacle round about him was the darkness of waters, he condensed it with the clouds of the air.
А навколо Себе поклав те́мряву, мов куріні́, збір води, густі хмари висо́кі.
13 At the brightness before him coals of fire were kindled.
Від бли́ску, що був перед Ним, запали́лось вугі́лля горю́че.
14 The Lord thundered out of heaven, and the Most High uttered his voice.
Госпо́дь загримів у небеса́х, і Свій голос Всевишній подав.
15 And he sent forth arrows, and scattered them, and he flashed lightning, and dismayed them.
Він послав Свої стріли та їх розпоро́шив, послав бли́скавку й їх побенте́жив.
16 And the channels of the sea were seen, and the foundations of the world were discovered, at the rebuke of the Lord, at the blast of the breath of his anger.
І показа́лися рі́чища во́дні, і відкрились основи вселе́нної, — від сва́ру Твойо́го, о Господи, від по́диху вітру із ні́здер Його.
17 He sent from above and took me; he drew me out of many waters.
Він послав із високо́сти, узяв Він мене, витяг мене з вод великих.
18 He delivered me from my strong enemies, from them that hated me, for they were stronger than I.
Він мене врятував від мойого поту́жного ворога, від моїх ненави́сників, — бо сильніші від ме́не вони.
19 The days of my affliction prevented me; but the Lord was my stay.
Напали на мене вони в день нещастя мого́, — та Господь був моїм опертя́м.
20 And he brought me into a wide place, and rescued me, because he delighted in me.
І на місце широке Він вивів мене, Він мене врятува́в, — бо вподо́бав мене!
21 And the Lord recompensed me according to my righteousness; even according to the purity of my hands did he recompense me.
Нехай Господь зробить мені по моїй справедли́вості, хай заплатить мені згідно з чи́стістю рук моїх!
22 Because, I kept the ways of the Lord, and did not wickedly depart from my God.
Бо беріг я доро́ги Господні, і від Бога свойо́го я не відступи́в,
23 For all his judgments and his ordinances [were] before me: I departed not from them.
бо всі Його при́суди передо мною, постано́ви ж Його́, — не вступлю́ся від них!
24 And I shall be blameless before him, and will keep myself from my iniquity.
І був я Йому непоро́чним, і стерігся своєї провини.
25 And the Lord will recompense me according to my righteousness, and according to the purity of my hands in his eye-sight.
І Госпо́дь заплатив був мені по моїй справедли́вості, за чистото́ю моє́ю перед очима Його́.
26 With the holy thou wilt be holy, and with the perfect man thou will be perfect,
З справедли́вим Ти справедли́во пово́дишся, із чесним — по-че́сному,
27 and with the excellent thou wilt be excellent, and with the froward thou will be froward.
із чистим — пово́дишся чисто, а з лукавим — за лука́вством його́!
28 And thou wilt save the poor people, and wilt bring down the eyes of the haughty.
І народ із біди Ти спасаєш, а очі Твої — на зухва́лих, яких Ти принижуєш.
29 For thou, Lord, [art] my lamp, and the Lord shall shine forth to me in my darkness.
Бо світильник Ти, Господи, мій, і осві́тить Господь мою те́мряву!
30 For by thee shall I run [as] a girded man, and by my God shall I leap over a wall.
Бо з Тобою поб'ю́ я ворожого відділа, із Богом своїм проберу́сь через мур!
31 As for the Mighty One, his way [is] blameless: the word of the Lord [is] strong [and] tried in the fire: he is a protector to all that put their trust in him.
Бог — непорочна доро́га Його, слово Господнє очи́щене, щит Він для всіх, хто вдається до Ньо́го!
32 Who [is] strong, but the Lord? and who will be a Creator except our God?
Бо хто Бог, окрім Господа? І хто скеля, крім нашого Бога?
33 [It is] the Mighty One who strengthens me with might, and has prepared my way without fault.
Бог — сильне моє пристано́вище, і дорогу мою Непоро́чний вивідував.
34 He makes my feet like hart's feet, and sets me upon the high places.
Він чинить ноги мої, як оле́нячі, і ставить мене на висо́тах моїх,
35 He teaches my hands to war, and has broken a brazen bow by my arm.
Мої руки навчає до бо́ю, і на раме́на мої лука мі́дяного напина́є.
36 And thou hast given me the shield of my salvation, and thy propitious dealing has increased me,
І дав Ти мені щит спасі́ння Свого́, і чинить великим мене Твоя поміч!
37 so as to make room under me for my going, and my legs did not totter.
Ти чиниш широким мій крок підо мною, — і сто́пи мої не спіткну́ться.
38 I will pursue my enemies, and will utterly destroy them; and I will not turn again till I have consumed them.
Жену́ я своїх ворогів, і повигу́блюю їх, і не верну́ся, аж поки не ви́нищу їх!
39 And I will crush them, and they shall not rise; and they shall fall under my feet.
Я їх повигу́блюю й їх потрощу́, — і не встануть вони, і повпадають під ноги мої.
40 And thou shalt strengthen me with power for the war; thou shalt cause them that rise up against me to bow down under me.
Ти ж для бо́ю мене підпері́зуєш силою, ва́лиш під мене моїх ворохо́бників.
41 And thou hast caused mine enemies to flee before me, even them that hated me, and thou hast slain them.
Поверну́в Ти плечима до мене моїх ворогів, моїх ненави́сників, — й я їх пони́щу!
42 They shall cry, and there shall be no helper; to the Lord, but he hearkens not to them.
Озирались вони — та немає спаси́теля, кли́кали до Господа — і не відповів їм!
43 And I ground them as the dust of the earth, I beat them small as the mire of the streets.
І я їх зітру́, як той по́рох землі, як болото на ву́лицях — їх розітру́ й розтопчу́ їх!
44 And thou shalt deliver me from the striving of the peoples, thou shalt keep me [to be] the head of the Gentiles: a people which I knew not served me.
Ти ж від бунту наро́ду мойо́го мене бережеш, на го́лову лю́ду мене стереже́ш, мені бу́дуть служити наро́ди, яких я й не знав!
45 The strange children feigned [obedience] to me; they hearkened to me as soon as they heard.
Передо мною чужи́нці підле́щуються, на вістку про мене — слухня́ні мені.
46 The strange children shall be cast away, and shall be overthrown out of their hiding places.
В'януть чужи́нці, і тремтя́ть у тверди́нях своїх.
47 The Lord lives, and blessed [be] my guardian, and my God, my strong keeper, shall be exalted.
Живий Господь, — і благословенна будь, Скеле моя, і нехай піднесе́ться Бог скелі спасі́ння мого́!
48 The Lord who avenges me [is] strong, chastening the nations under me,
Бог, що по́мсти за ме́не дає, і що народи під мене позни́жував,
49 and bringing me out from my enemies: and thou shalt set me on high from among those that rise up against me: thou shalt deliver me from the violent man.
що рятує мене від моїх ворогі́в, — Ти звели́чив мене над повста́нців на мене, спасаєш мене від насильника!
50 Therefore will I confess to thee, O Lord, among the Gentiles, and sing to thy name.
Тому́ то хвалю́ Тебе, Господи, серед народів, Іме́нню Твоє́му співаю!
51 He magnifies the salvation of his king, and works mercy for his anointed, even for David and for his seed for ever.
Ти башта спасі́ння Свойо́го царя, і милість вчиняєш Своєму пома́занцеві, — Давиду й насінню його аж навіки!“
