Song of Solomon 1
1 The song of Songs, which is Solomon's.
Соломонова Пісня над піснями.
2 Let him give me the kisses of his mouth: for his love is better than wine.
„Нехай він цілує мене поцілу́нками уст своїх, — бо ліпші коха́ння твої від вина!
3 Sweet is the smell of your perfumes; your name is as perfume running out; so the young girls give you their love.
На запах оливи твої запашні́, твоє йме́ння — неначе олива розлита, тому діви кохають тебе!
4 Take me to you, and we will go after you: the king has taken me into his house. We will be glad and full of joy in you, we will give more thought to your love than to wine: rightly are they your lovers.
Потягни ти мене за собою, біжім! Цар впровадив мене у пала́ти свої, — ми радіти та ті́шитись будемо тобою, згадаємо коха́ння твої, від вина приємніші, — поправді кохають тебе!
5 I am dark, but fair of form, O daughters of Jerusalem, as the tents of Kedar, as the curtains of Solomon.
Дочки єрусалимські, — я чорна та гарна, немов ті намети кеда́рські, мов за́навіси Соломонові!
6 Let not your eyes be turned on me, because I am dark, because I was looked on by the sun; my mother's children were angry with me; they made me the keeper of the vine-gardens; but my vine-garden I have not kept.
Не дивіться на те, що смугля́венька я, бож сонце мене опали́ло, — сини неньки моєї на мене розгні́валися, настанови́ли мене сторожи́ти виноградники, — та свого виноградника власного не встерегла я!“
7 Say, O love of my soul, where you give food to your flock, and where you make them take their rest in the heat of the day; why have I to be as one wandering by the flocks of your friends?
„Скажи ж мені ти, кого покохала душа моя: Де́ ти пасеш? Де даєш ти спочи́ти у спе́ку ота́рі? Пощо́ біля стад твоїх друзів я буду, немов та причи́нна?“
8 If you have not knowledge, O most beautiful among women, go on your way in the footsteps of the flock, and give your young goats food by the tents of the keepers.
„Якщо ти не знаєш цього́, вродливі́ша посеред жіно́к, то вийди собі за слідами отари, і випа́суй при ша́трах пасту́ших козля́тка свої“.
9 I have made a comparison of you, O my love, to a horse in Pharaoh's carriages.
„Я тебе прирівня́в до лошиці в воза́х фараонових, о моя ти подру́женько!
10 Your face is a delight with rings of hair, your neck with chains of jewels.
Гарні щі́чки твої поміж шну́рами пе́рел, а шийка твоя — між разка́ми намиста!
11 We will make you chains of gold with ornaments of silver.
Ланцюжки́ золоті ми поробимо тобі разом із срібними ку́льками!“
12 While the king is seated at his table, my spices send out their perfume.
„Доки цар при своє́му столі, то мій нард видає́ свої па́хощі.
13 As a bag of myrrh is my well-loved one to me, when he is at rest all night between my breasts.
Мій коханий для мене — мов ки́тиця ми́рри: спочиває між пе́рсами в мене!
14 My love is to me as a branch of the cypress-tree in the vine-gardens of En-gedi.
Мій коханий для мене — мов ки́прове гроно в ен-ґе́дських сада́х-виноградах“!
15 See, you are fair, my love, you are fair; you have the eyes of a dove.
„Яка ти прекрасна, моя ти подру́женько, яка ти хороша! Твої очі немов голуби́ні!“
16 See, you are fair, my loved one, and a pleasure; our bed is green.
„Який ти прекрасний, о мій ти коханий, який ти приємний! а ложе нам — зе́лень!
17 Cedar-trees are the pillars of our house; and our boards are made of fir-trees.
Бруси наших домів — то кедри́ни, стелі в нас — кипари́си!“
