Psalms 69
1 To the chief music-maker; put to Shoshannim. Of David. Be my saviour, O God; because the waters have come in, even to my neck.
Для дириґента хору. На спів „Лелії“. Давидів. Спаси мене, Боже, бо во́ди вже аж до душі підійшли́!
2 My feet are deep in the soft earth, where there is no support; I have come into deep waters, the waves are flowing over me.
Я загруз у глибокім багні́, і нема на чім стати, ввійшов я до водних глиби́н, — і мене залила́ течія́!
3 I am tired with my crying; my throat is burning: my eyes are wasted with waiting for my God.
Я змучився в крику своїм, ви́сохло го́рло моє, очі мої затума́нились від вигляда́ння надії від Бога мого!
4 Those who have hate for me without cause are greater in number than the hairs of my head; those who are against me, falsely desiring my destruction, are very strong; I gave back what I had not taken away.
Тих, хто мене без причини нена́видить, стало більш, як воло́сся на моїй голові, набра́лися сили мої вороги, що безви́нно мене переслідують, — чого не грабував, те вертаю!
5 O God, you see how foolish I am; and my wrongdoing is clear to you.
Боже, Ти знаєш глупо́ту мою, а гріхі́ мої перед Тобою не схо́вані!
6 Let not those who have hope in you be put to shame because of me, O Lord God of armies: let not those who are waiting for you be made low because of me, O God of Israel.
Неха́й через мене не ма́тимуть сти́ду оті́, хто на Тебе наді́ється, Господи, Господи Саваоте; нехай через мене не матимуть со́рому ті, хто шукає Тебе, Боже Ізраїлів, —
7 I have been wounded with sharp words because of you; my face has been covered with shame.
бо я ради Тебе знева́гу ношу́, га́ньба покрила обличчя моє!
8 I have become strange to my brothers, and like a man from a far country to my mother's children.
Для братів своїх став я відчу́жений, і чужи́й для синів своєї матері,
9 I am on fire with passion for your house; and the hard things which are said about you have come on me.
бо ре́вність до дому Твойо́го з'їдає мене, і знева́ги Твоїх зневажа́льників спада́ють на мене,
10 My bitter weeping, and my going without food, were turned to my shame.
і по́стом я ви́плакав душу свою, а це сталось мені на знева́гу.
11 When I put on the clothing of grief, they said evil of me.
За одежу надів я вере́ту, — і за при́казку став я для них:
12 I am a cause of wonder to those in authority; a song to those who are given to strong drink.
про мене бала́кають ті, хто в брамі сидить, і пісні тих, хто п'янке́ попива́є.
13 But as for me, let my prayer be made to you, O Lord, at a time when you are pleased; O God, give me an answer in your great mercy, for your salvation is certain.
А я — молитва моя до Тебе, Господи, в часі Твоєї зичли́вости; в многоті́ милосердя Твойо́го подай мені відповідь про певність спасі́ння Твого,
14 Take me from the grip of the sticky earth, so that I may not go down into it; let me be lifted up from the deep waters.
визволь з болота мене, щоб я не втопи́вся, щоб я урято́ваний був від своїх ненави́сників та від глибо́кости вод!
15 Let me not be covered by the flowing waters; let not the deep waters go over my head, and let me not be shut up in the underworld.
Хай мене не заллє́ водяна́ течія́, і хай глибі́нь мене не проковтне́, і нехай своїх уст не замкне́ надо мною безо́дня!
16 Give an answer to my words, O Lord; for your mercy is good: be turned to me, because of your great pity.
Обізви́ся до мене, о Господи, в міру доброї ласки Своєї, в міру вели́кости Свого милосердя зверни́ся до мене,
17 Let not your face be covered from your servant, for I am in trouble; quickly give me an answer.
і обличчя Свого не ховай від Свого раба, бо ті́сно мені, — озви́ся ж неба́ром до мене,
18 Come near to my soul, for its salvation: be my saviour, because of those who are against me.
наблизи́сь до моєї душі, порятуй же її, ради моїх ворогів відкупи́ Ти мене!
19 You have seen my shame, how I was laughed at and made low; my haters are all before you.
Ти знаєш нару́гу мою, і мій сором та га́ньбу мою, — перед Тобою всі мої вороги!
20 My heart is broken by bitter words, I am full of grief; I made a search for some to have pity on me, but there was no one; I had no comforter.
Моє серце злама́ла нару́га, і невиго́йний мій сором: я чекав співчуття́ — та немає його, і потіши́телів — та не знайшов!
21 They gave me poison for my food; and bitter wine for my drink.
І жо́вчі покла́ли у мій хліб поті́шення, а в спра́зі моїй оцтом мене напува́ли.
22 Let their table before them be for their destruction; let their feasts become a net to take them.
Бодай па́сткою стала їм їхня трапе́за, а їхні у́чти — тене́тами,
23 Let their eyes be blind so that they may not see; let their bodies for ever be shaking.
бодай їхні очі поте́мніли, щоб їм не бачити, а їхні клу́би хай за́вжди хитаються!
24 Let your curse come on them; let the heat of your wrath overtake them.
Вилий на них Свою ре́вність, а по́лум'я гніву Твого нехай їх доганяє!
25 Give their houses to destruction, and let there be no one in their tents.
Нехай їхнє село́ опусто́шене буде, хай ме́шканця в їхніх наме́тах не буде!
26 Because they are cruel to him against whom your hand is turned; they make bitter the grief of him who is wounded by you.
Бо кого Ти був збив, — вони ще́ переслідують, і побі́льшують му́ки ране́ним Тобою.
27 Let their punishment be increased; let them not come into your righteousness.
Додай же гріха на їхній гріх, щоб вони не ввійшли в справедливість Твою,
28 Let their names be taken from the book of the living, let them not be numbered with the upright.
нехай скре́слені будуть із книги життя, і хай не будуть запи́сані з праведними!
29 But I am poor and full of sorrow; let me be lifted up by your salvation, O Lord.
А я бідний та хворий, але, Боже, — спасі́ння Твоє мене чинить могу́тнім,
30 I will give praise to the name of God with a song; I will give glory to him for what he has done.
і я піснею буду хвалити Ім'я́ Боже, співом вдя́чним Його велича́тиму!
31 This will be more pleasing to the Lord than an ox, or a young ox of full growth.
І буде для Господа краща вона від вола́, від бика, що ро́ги він має, що копи́та роздво́єні має.
32 The poor will see it and be glad: you who are lovers of God, let your hearts have life.
Побачать слухня́ні, — і бу́дуть раді́ти, хто ж Бога шукає — нехай оживе́ ваше серце,
33 For the ears of the Lord are open to the poor, and he takes thought for his prisoners.
бо до вбогих Госпо́дь прислуха́ється, і в'язня́ми Своїми не гордує Він!
34 Let the heavens and the earth give praise to him, the seas, and everything moving in them.
Нехай хвалять Його небеса́ та земля, море й усе, що́ в них ру́хається,
35 For God will be the saviour of Zion, and the builder of the towns of Judah; so that it may be their resting-place and heritage.
бо спасе́ Бог Сіо́на, і збудує для Юди міста́, — і заме́шкають там, і вспадку́ють його́,
36 The seed of his servants will have their part in it, and there the lovers of his name will have rest.
і наща́дки рабів Його пося́дуть його, й ті, хто любить Ім'я́ Його, жи́тимуть в нім!
