Psalms 2
1 Why are the nations so violently moved, and why are the thoughts of the people so foolish?
Чого то племе́на бунтують, а наро́ди задумують ма́рне?
2 The kings of the earth have taken their place, and the rulers are fixed in their purpose, against the Lord, and against the king of his selection, saying,
Зе́мні царі повстають, і князі нара́джуються ра́зом на Господа та на Його Помаза́нця:
3 Let their chains be broken, and their cords taken from off us.
„Позриваймо ми їхні кайда́ни, і поскидаймо із себе їхні пу́та!
4 Then he whose seat is in the heavens will be laughing: the Lord will make sport of them.
Але Той, Хто на небеса́х пробува́є — посміється, Владика їх висміє!
5 Then will his angry words come to their ears, and by his wrath they will be troubled:
Він тоді в Своїм гніві промовить до них, і настра́шить їх Він у Своїм пересе́рді:
6 But I have put my king on my holy hill of Zion.
„Я ж помазав Свого Царя на Сіон, святу го́ру Свою.
7 I will make clear the Lord's decision: he has said to me, You are my son, this day have I given you being.
Я хочу звістити постанову: Промовив до Мене Господь: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив.
8 Make your request to me, and I will give you the nations for your heritage, and the farthest limits of the earth will be under your hand.
Жадай Ти від Мене, — і дам Я наро́ди Тобі, як спадщину Твою, володі́ння ж Твоє — аж по кі́нці землі!
9 They will be ruled by you with a rod of iron; they will be broken like a potter's vessel.
Ти їх повбиваєш залізним жезло́м, потовчеш їх, як по́суд ганча́рський“.
10 So now be wise, you kings: take his teaching, you judges of the earth.
А тепер — помудрійте, царі, навчіться ви, су́дді землі:
11 Give worship to the Lord with fear, kissing his feet and giving him honour,
Служіть Господе́ві зо стра́хом, і радійте з тремті́нням!
12 For fear that he may be angry, causing destruction to come on you, because he is quickly moved to wrath. Happy are all those who put their faith in him.
Шануйте Сина, щоб Він не розгнівався, і щоб вам не загинути в дорозі, бо гнів Його незаба́ром запа́литься. Блаженні усі, хто на Нього наді́ється!
