< Lamentations 5 >
1 Keep in mind, O Lord, what has come to us: take note and see our shame.
Згадай, Господи, що́ з нами сталося, — зглянься й побач нашу га́ньбу, —
2 Our heritage is given up to men of strange lands, our houses to those who are not our countrymen.
наша спа́дщина діста́лась чужим, доми наші — чужи́нцям!
3 We are children without fathers, our mothers are like widows.
Поставали ми си́ротами: нема ба́тька, а ма́тінки наші — неначе ті вдо́ви!
4 We give money for a drink of water, we get our wood for a price.
Свою воду за срі́бло ми п'ємо́, наші дро́ва за гроші оде́ржуємо.
5 Our attackers are on our necks: overcome with weariness, we have no rest.
У поти́лицю нас поганяють, помучені ми, і споко́ю не маємо!
6 We have given our hands to the Egyptians and to the Assyrians so that we might have enough bread.
До Єгипту й Асирії ру́ку витя́гуємо, — щоб наси́титись хлібом!
7 Our fathers were sinners and are dead; and the weight of their evil-doing is on us.
Батьки наші грішили, але їх нема, — а ми двигаємо їхні прови́ни!
8 Servants are ruling over us, and there is no one to make us free from their hands.
Раби запанува́ли над нами, і немає ніко́го, хто б ви́рятував з їхньої руки.
9 We put our lives in danger to get our bread, because of the sword of the waste land.
Нара́жуючи свою душу на меч у пустині, достаємо свій хліб.
10 Our skin is heated like an oven because of our burning heat from need of food.
Шкіра наша, мов піч, — попали́лась з пекучого голоду,
11 They took by force the women in Zion, the virgins in the towns of Judah.
Жінок на Сіоні безче́стили, дівчат — по Юдейських містах.
12 Their hands put princes to death by hanging: the faces of old men were not honoured.
Князі їхньою рукою пові́шені, лиця стари́х не пошано́вані.
13 The young men were crushing the grain, and the boys were falling under the wood.
Юнаки́ носять камінь млино́вий, а хлопці під ношею дров спотика́ються.
14 The old men are no longer seated in the doorway, and the music of the young men has come to an end.
Перестали сиді́ти старші́ в брамі, юнаки́ — свою пісню співати,
15 The joy of our hearts is ended; our dancing is changed into sorrow.
втіха нашого серця спини́лась, наш та́нець змінивсь на жало́бу.
16 The crown has been taken from our head: sorrow is ours, for we are sinners.
Спа́ла корона у нас з голови́, о горе, бо ми прогріши́лись, —
17 Because of this our hearts are feeble; for these things our eyes are dark;
тому́ наше серце боля́ще, тому́ наші очі поте́мніли,
18 Because of the mountain of Zion which is a waste; jackals go over it.
через го́ру Сіон, що спусто́шена, бро́дять лисиці по ній.
19 You, O Lord, are seated as King for ever; the seat of your power is eternal.
Пробува́єш Ти, Господи, вічно, Твій престо́л з роду в рід:
20 Why have we gone from your memory for ever? why have you been turned away from us for so long?
Нащо ж на́с забуваєш навік, покидаєш на довгі дні нас?
21 Make us come back to you, O Lord, and let us be turned; make our days new again as in the past.
Приверни́ нас до Себе, о Господи, — і ве́рнемось ми, віднови́ наші дні, як давні́ше було́!
22 But you have quite given us up; you are full of wrath against us.
Хіба́ Ти цілко́м нас відкинув, прогні́вавсь занадто на нас?