Job 7
1 Has not man his ordered time of trouble on the earth? and are not his days like the days of a servant working for payment?
Хіба чоловік на землі — не на службі військо́вій? І його дні — як дні на́ймита!
2 As a servant desiring the shades of evening, and a workman looking for his payment:
Як раб, спра́гнений тіні, і як наймит чекає заплати за працю свою,
3 So I have for my heritage months of pain to no purpose, and nights of weariness are given to me.
так місяці ма́рности да́но в спа́док мені, та ночі терпі́ння мені відлічили.
4 When I go to my bed, I say, When will it be time to get up? but the night is long, and I am turning from side to side till morning light.
Коли я кладусь, то кажу́: „Коли встану?“І тя́гнеться вечір, і переверта́ння із бо́ку на бік їм до ранку.
5 My flesh is covered with worms and dust; my skin gets hard and then is cracked again.
Зодягло́сь моє тіло черво́ю та стру́пами в по́росі, шкіра моя затверді́ла й бридка́.
6 My days go quicker than the cloth-worker's thread, and come to an end without hope.
А дні мої стали швидчі́ші за тка́цького чо́вника, і в марно́тній надії минають вони.
7 O, keep in mind that my life is wind: my eye will never again see good.
Пам'ятай, що життя моє — вітер, моє око вже більш не побачить добра́.
8 The eye of him who sees me will see me no longer: your eyes will be looking for me, but I will be gone.
Не побачить мене око того, хто бачив мене, Твої очі поглянуть на мене — та немає мене.
9 A cloud comes to an end and is gone; so he who goes down into the underworld comes not up again. (Sheol h7585)
Як хмара зникає й прохо́дить, так хто схо́дить в шео́л, не вихо́дить, (Sheol h7585)
10 He will not come back to his house, and his place will have no more knowledge of him.
не верта́ється вже той до дому свого́, та й його не пізнає вже місце його.
11 So I will not keep my mouth shut; I will let the words come from it in the pain of my spirit, my soul will make a bitter outcry.
Тож не стримаю я своїх уст, говоритиму в у́тиску духа свого, нарікати я буду в гірко́ті своєї душі:
12 Am I a sea, or a sea-beast, that you put a watch over me?
Чи я море чи мо́рська потво́ра, що Ти надо мною сторо́жу поставив?
13 When I say, In my bed I will have comfort, there I will get rest from my disease;
Коли я кажу́: „Нехай по́стіль потішить мене, хай думки́ мої ложе моє забере“,
14 Then you send dreams to me, and visions of fear;
то Ти снами лякаєш мене, і виді́ннями стра́шиш мене
15 So that a hard death seems better to my soul than my pains.
І душа моя пра́гне заду́шення, смерти хо́чуть мої кості.
16 I have no desire for life, I would not be living for ever! Keep away from me, for my days are as a breath.
Я обри́див життям. Не повіки ж я жи́тиму! Відпусти ж Ти мене, бо марно́та оці мої дні!
17 What is man, that you have made him great, and that your attention is fixed on him,
Що таке чоловік, що його Ти підно́сиш, що серце Своє прикладаєш до ньо́го?
18 And that your hand is on him every morning, and that you are testing him every minute?
Ти щора́нку за ним назираєш, щохвилі його Ти дослі́джуєш.
19 How long will it be before your eyes are turned away from me, so that I may have a minute's breathing-space?
Як довго від мене ще Ти не відве́рнешся, не пу́стиш мене проковтну́ти хоч сли́ну свою?
20 If I have done wrong, what have I done to you, O keeper of men? why have you made me a mark for your blows, so that I am a weariness to myself?
Я згрішив. Що ж я маю робити, о Сто́роже лю́дський? Чому́ Ти поклав мене ціллю для Себе, — і я стався собі тягаре́м?
21 And why do you not take away my sin, and let my wrongdoing be ended? for now I go down to the dust, and you will be searching for me with care, but I will be gone.
І чому́ Ти не про́стиш мойого гріха́, і не відкинеш провини моєї? А тепер я до по́роху ляжу, і Ти бу́деш шукати мене, — та немає мене“.
