Job 6
1 And Job made answer and said,
А Йов відповів та й сказав:
2 If only my passion might be measured, and put into the scales against my trouble!
„Коли б сму́ток мій вірно був зва́жений, а з ним ра́зом нещастя моє підняли́ на вазі,
3 For then its weight would be more than the sand of the seas: because of this my words have been uncontrolled.
то тепер воно тяжче було б від морсько́го піску, тому́ нерозва́жне слова́ мої кажуть!
4 For the arrows of the Ruler of all are present with me, and their poison goes deep into my spirit: his army of fears is put in order against me.
Бо в мені Всемогу́тнього стрі́ли, і їхня отру́та п'є духа мого́, страхи Божі шику́ються в бій проти ме́не...
5 Does the ass of the fields give out his voice when he has grass? or does the ox make sounds over his food?
Чи дикий осел над травою реве́? Хіба реве віл, коли ясла повні?
6 Will a man take food which has no taste without salt? or is there any taste in the soft substance of purslain?
Чи без соли їдять несмачне́, чи є смак у білко́ві яйця́?
7 My soul has no desire for such things, they are as disease in my food.
Чого́ не хотіла торкну́тись душа моя, все те стало мені за поживу в хворо́бі.
8 If only I might have an answer to my prayer, and God would give me my desire!
О, коли б же збуло́ся проха́ння моє, а моє сподіва́ння дав Бог!
9 If only he would be pleased to put an end to me; and would let loose his hand, so that I might be cut off!
О, коли б зволив Бог розчави́ти мене, простягну́в Свою руку — й мене полама́в, —
10 So I would still have comfort, and I would have joy in the pains of death, for I have not been false to the words of the Holy One.
то була б ще потіха мені, і скака́в би я в немилосе́рдному бо́лі, бо я не зрікався слів Святого!
11 Have I strength to go on waiting, or have I any end to be looking forward to?
Яка сила моя, що наді́ю я матиму? І який мій кінець, щоб продо́вжити життя моє це?
12 Is my strength the strength of stones, or is my flesh brass?
Чи сила камі́нна — то сила моя? Чи тіло моє мідяне́?
13 I have no help in myself, and wisdom is completely gone from me.
Чи не поміч для мене в мені, чи спасі́ння від мене відсу́нене?
14 He whose heart is shut against his friend has given up the fear of the Ruler of all.
Для то́го, хто гине, товариш — то ласка, хоча б опусти́в того страх Всемогу́тнього.
15 My friends have been false like a stream, like streams in the valleys which come to an end:
Брати́ мої зраджують, мов той поті́к, мов річи́ще пото́ків, минають вони,
16 Which are dark because of the ice, and the snow falling into them;
темні́ші від льо́ду вони, в них ховається сніг.
17 Under the burning sun they are cut off, and come to nothing because of the heat.
Коли сонце їх гріє, вони висиха́ють, у теплі — гинуть з місця свого́.
18 The camel-trains go out of their way; they go up into the waste and come to destruction.
Карава́ни дорогу свою відхиля́ють, ухо́дять в пустиню — й щезають.
19 The camel-trains of Tema were searching with care, the bands of Sheba were waiting for them:
Карава́ни з Теми́ поглядають, похо́ди з Шеви́ покладають наді́ї на них.
20 They were put to shame because of their hope; they came and their hope was gone.
І засоро́милися, що вони сподіва́лись; до нього прийшли — та й збенте́жились.
21 So have you now become to me; you see my sad condition and are in fear.
Так і ви тепер стали ніщо́, побачили страх — і злякались!
22 Did I say, Give me something? or, Make a payment for me out of your wealth?
Чи я говорив коли: „Дайте мені, а з має́тку свого дайте пі́дкуп за мене,
23 Or, Get me out of the power of my hater? or, Give money so that I may be free from the power of the cruel ones?
і врятуйте мене з руки ворога, і з рук гноби́телевих мене викупіть?“
24 Give me teaching and I will be quiet; and make me see my error.
Навчіть ви мене — і я буду мовчати, а в чім я невми́сне згрішив — розтлума́чте мені.
25 How pleasing are upright words! but what force is there in your arguments?
Які гострі слова́ справедливі, та що то дово́дить дога́на від вас?
26 My words may seem wrong to you, but the words of him who has no hope are for the wind.
Чи ви ду́маєте докоря́ти слова́ми? Бо на вітер слова́ одчайду́шного,
27 Truly, you are such as would give up the child of a dead man to his creditors, and would make a profit out of your friend.
і на сироту́ нападаєте ви, і копаєте яму для друга свого!
28 Now then, let your eyes be turned to me, for truly I will not say what is false to your face.
Та звольте поглянути на мене тепер, а я не скажу́ перед вами неправди.
29 Let your minds be changed, and do not have an evil opinion of me; yes, be changed, for my righteousness is still in me.
Верніться ж, хай кривди не бу́де, і верніться, — ще в тім моя правда!
30 Is there evil in my tongue? is not the cause of my trouble clear to me?
Хіба́ в мене на язиці є неправда? чи ж не маю смаку́, щоб розпізнати нещастя?
