Job 3
1 Then, opening his mouth, and cursing the day of his birth,
По цьому відкрив Йов уста свої та й прокляв був свій день наро́дження.
2 Job made answer and said,
І Йов заговорив та й сказав:
3 Let destruction take the day of my birth, and the night on which it was said, A man child has come into the world.
„Хай загине той день, що я в ньому родився, і та ніч, що сказала: „Зача́всь чоловік!“
4 That day — let it be dark; let not God take note of it from on high, and let not the light be shining on it;
Нехай стане цей день темното́ю, нехай Бог з висоти́ не згадає його́, і нехай не являється світло над ним!.
5 Let the dark and the black night take it for themselves; let it be covered with a cloud; let the dark shades of day send fear on it.
Бодай те́мрява й мо́рок його заступи́ли, бодай хмара над ним пробува́ла, бодай те́мнощі денні лякали його́!
6 That night — let the thick dark take it; let it not have joy among the days of the year; let it not come into the number of the months.
Оця ніч — бодай те́мність її обгорну́ла, нехай у днях року не буде назва́на вона, хай не вві́йде вона в число місяців!
7 As for that night, let it have no fruit; let no voice of joy be sounded in it;
Тож ця ніч нехай буде самі́тна, хай не при́йде до неї співа́ння!
8 Let it be cursed by those who put a curse on the day; who are ready to make Leviathan awake.
Бодай її ті проклина́ли, що день проклинають, що левіята́на готові збудити!
9 Let its morning stars be dark; let it be looking for light, but may it not have any; let it not see the eyes of the dawn.
Хай поте́мніють зо́рі пора́нку її, нехай має надію на світло — й не буде його, і хай вона не побачить тремтя́чих повік зорі ранньої, —
10 Because it did not keep the doors of my mother's body shut, so that trouble might be veiled from my eyes.
бо вона не замкнула двере́й нутра ма́тернього, і не сховала стражда́ння з очей моїх!
11 Why did death not take me when I came out of my mother's body, why did I not, when I came out, give up my last breath?
Чому́ я не згинув в утро́бі? Як вийшов, із нутра́ то чому́ я не вмер?
12 Why did the knees take me, or why the breasts that they might give me milk?
Чого прийняли́ ті коліна мене? І нащо ті пе́рса, які я був ссав?
13 For then I might have gone to my rest in quiet, and in sleep have been in peace,
Бо тепер я лежав би спокійно, я спав би, та був би мені відпочи́нок
14 With kings and the wise ones of the earth, who put up great houses for themselves;
з царями та з зе́мними ра́дниками, що гробни́ці будують собі,
15 Or with rulers who had gold, and whose houses were full of silver;
або із князя́ми, що золото мали, що доми́ свої срі́блом напо́внювали!
16 Or as a child dead at birth I might never have come into existence; like young children who have not seen the light.
Або чом я не ставсь недоно́ском прихо́ваним, немов ті немовля́та, що світла не бачили?
17 There the passions of the evil are over, and those whose strength has come to an end have rest.
Там же безбожники перестають докуча́ти, і спочивають там змученоси́лі,
18 There the prisoners are at peace together; the voice of the overseer comes not again to their ears.
разом з тим мають спо́кій ув'я́знені, — вони не почують вже крику гноби́теля!
19 The small and the great are there, and the servant is free from his master.
Мали́й та великий — там рівні, а раб вільний від пана свого́...
20 Why does he give light to him who is in trouble, and life to the bitter in soul;
І на́що Він стру́дженому дає світло, і життя — гіркоду́хим,
21 To those whose desire is for death, but it comes not; who are searching for it more than for secret wealth;
що вичі́кують смерти — й немає її, що її відкопа́ли б, як ска́рби захо́вані,
22 Who are glad with great joy, and full of delight when they come to their last resting-place;
тим, що радісно ті́шилися б, весели́лись, коли б знайшли гро́ба,
23 To a man whose way is veiled, and who is shut in by God?
мужчи́ні, якому доро́га закрита, що Бог тінню закрив перед ним?
24 In place of my food I have grief, and cries of sorrow come from me like water.
Бо зідха́ння моє випере́джує хліб мій, а зо́йки мої полились, як вода,
25 For I have a fear and it comes on me, and my heart is greatly troubled.
бо страх, що його я жахався, — до мене прибув, і чого я боявся — прийшло те мені.
26 I have no peace, no quiet, and no rest; nothing but pain comes on me.
Не знав я споко́ю й не був втихоми́рений, і я не відпочи́в, — та нещастя прийшло!“
