Job 10
1 My soul is tired of life; I will let my sad thoughts go free in words; my soul will make a bitter outcry.
Життя моє стало бридке́ для моєї душі... Нехай наріка́ння своє я на се́бе пущу́, нехай говорю́ я в гірко́ті своєї душі!
2 I will say to God, Do not put me down as a sinner; make clear to me what you have against me.
Скажу Богові я: Не осу́джуй мене́! Повідо́м же мене, чого став Ти зо мною на прю?
3 What profit is it to you to be cruel, to give up the work of your hands, looking kindly on the design of evil-doers?
Чи це добре Тобі, що Ти гно́биш мене́, що пого́рджуєш тво́ривом рук Своїх, а раду безбожних осві́тлюєш?
4 Have you eyes of flesh, or do you see as man sees?
Хіба маєш Ти очі тілесні? Чи Ти бачиш так само, як бачить люди́на люди́ну?
5 Are your days as the days of man, or your years like his,
Хіба Твої дні — як дні лю́дські, чи лі́та Твої — як дні мужа,
6 That you take note of my sin, searching after my wrongdoing,
що шукаєш провини моєї й виві́дуєш гріх мій,
7 Though you see that I am not an evil-doer; and there is no one who is able to take a man out of your hands?
хоч ві́даєш Ти, що я не беззако́нник, та нема, хто б мене врятува́в від Твоєї руки?
8 Your hands made me, and I was formed by you, but then, changing your purpose, you gave me up to destruction.
Твої руки створили мене і вчинили мене́, потім Ти обернувся — і гу́биш мене.
9 O keep in mind that you made me out of earth; and will you send me back again to dust?
Пам'ятай, що мов глину мене оброби́в Ти, — і в порох мене оберта́єш.
10 Was I not drained out like milk, becoming hard like cheese?
Чи не ллєш мене, мов молоко, і не згусти́в Ти мене, мов на сир?
11 By you I was clothed with skin and flesh, and joined together with bones and muscles.
Ти шкірою й тілом мене зодяга́єш, і сплів Ти мене із костей та із жил.
12 You have been kind to me, and your grace has been with me, and your care has kept my spirit safe.
Життя й милість пода́в Ти мені, а опіка Твоя стерегла мого духа.
13 But you kept these things in the secret of your heart; I am certain this was in your thoughts:
А оце заховав Ти у серці Своє́му, — я знаю, що є воно в Тебе:
14 That, if I did wrong, you would take note of it, and would not make me clear from sin:
якщо я грішу́, Ти мене стереже́ш, та з провини моєї мене не очи́щуєш.
15 That, if I was an evil-doer, the curse would come on me; and if I was upright, my head would not be lifted up, being full of shame and overcome with trouble.
Якщо я провиню́ся, то горе мені! А якщо я невинний, не смію підня́ти свою голову, си́тий стидо́м та напо́єний горем своїм!
16 And that if there was cause for pride, you would go after me like a lion; and again put out your wonders against me:
А коли піднесе́ться вона, то Ти ловиш мене, як той лев, і зно́ву предивно зо мною пово́дишся:
17 That you would send new witnesses against me, increasing your wrath against me, and letting loose new armies on me.
поно́влюєш свідків Своїх проти мене, помно́жуєш гнів Свій на мене, ві́йсько за ві́йськом на мене Ти шлеш.
18 Why then did you make me come out of my mother's body? It would have been better for me to have taken my last breath, and for no eye to have seen me,
І на́що з утро́би Ти вивів мене? Я був би помер, — і жодні́сіньке око мене не побачило б,
19 And for me to have been as if I had not been; to have been taken from my mother's body straight to my last resting-place.
як нібито не існував був би я, перейшов би з утроби до гро́бу.
20 Are not the days of my life small in number? Let your eyes be turned away from me, so that I may have a little pleasure,
Отож, дні мої нечисле́нні, — перестань же, й від мене вступи́сь, і нехай не турбу́юся я бодай тро́хи,
21 Before I go to the place from which I will not come back, to the land where all is dark and black,
поки я не піду́ — й не верну́ся! — до кра́ю темно́ти та смертної тіні,
22 A land of thick dark, without order, where the very light is dark.
до те́много кра́ю, як мо́рок, до тьмя́ного краю, в якому поря́дків нема, і де світло, як те́мрява“.
