2 Corinthians 11
1 Put up with me if I am a little foolish: but, truly, you do put up with me.
О, коли б потерпі́ли ви трохи безу́мство моє! Але й те́рпите ви мене.
2 For I have a very great care for you: because you have been married by me to one husband, and it is my desire to give you completely holy to Christ.
Бо пильную про вас пильністю Божою, заручив бо я вас одно́му чоловікові, щоб Христові приве́сти вас чистою дівою.
3 But I have a fear, that in some way, as Eve was tricked by the deceit of the snake, your minds may be turned away from their simple and holy love for Christ.
Та боюсь я, — як змій звів був Єву лука́вством своїм, щоб так не попсувалися ваші думки́, і ви не вхилилися від простоти́ й чи́стости, що в Христі.
4 For if anyone comes preaching another Jesus from the one whose preachers we are, or if you have got a different spirit, or a different sort of good news from those which came to you, how well you put up with these things.
Коли бо хто при́йде й зачне пропові́дувати про Ісуса іншого, про якого ми не проповідували, або при́ймете іншого Духа, якого ви не прийняли, або іншу Єва́нгелію, якої ви не прийняли́, — то радо терпіли б ви те!
5 For in my opinion, I am in no way less than the most important of the Apostles.
Та ду́маю я, що нічим не лишаюсь позад передні́ших апо́столів.
6 But though I am rough in my way of talking, I am not so in knowledge, as we have made clear to all by our acts among you.
Хоч і неук я словом, але не знання́м, та всюди в усьому ми ви́явлені поміж вами.
7 Or did I do wrong in making myself low so that you might be lifted up, because I gave you the good news of God without reward?
Чи я гріх учинив, себе впокоря́ючи, щоб підвищити вас, бо я Божу Єва́нгелію благовістив для вас дармо?
8 I took money from other churches as payment for my work, so that I might be your servant;
Оббирав я інші Церкви́, приймаючи плату для служіння вам. А коли я прийшов до вас і терпів недостачу, то ніко́го я не обтя́жив.
9 And when I was present with you, and was in need, I let no man be responsible for me; for the brothers, when they came from Macedonia, gave me whatever was needed; and in everything I kept myself from being a trouble to you, and I will go on doing so.
Бо мій нестаток попо́внили бра́ти, що прийшли з Македонії; і в усьому беріг я себе, щоб не бути для вас тягаре́м, і збережу́.
10 As the true word of Christ is in me, I will let no man take from me this my cause of pride in the country of Achaia.
Як правда Христова в мені, так оця похвала́ не замо́вчана буде про мене в країнах Ахаї.
11 Why? because I have no love for you? let God be judge.
Для чо́го? Тому́, що я вас не люблю́? Відо́мо те Богові!
12 But what I do, that I will go on doing, so that I may give no chance to those who are looking for one; so that, in the cause of their pride, they may be seen to be the same as we are.
А що я роблю́, те й робитиму, щоб відтя́ти причину для тих, хто шукає причини, щоб у то́му, чим хва́ляться, показались такі, як і ми.
13 For such men are false Apostles, workers of deceit, making themselves seem like Apostles of Christ.
Такі бо фальшиві апо́столи, лукаві робітники́, що підро́блюються на Христових апо́столів.
14 And it is no wonder; for even Satan himself is able to take the form of an angel of light.
І не дивно, бо сам сатана́ прикидається а́нголом світла!
15 So it is no great thing if his servants make themselves seem to be servants of righteousness; whose end will be the reward of their works.
Отож, не велика це річ, якщо й слуги його прикидаються слу́гами праведности. Буде їхній кінець згідно з учинками їхніми!
16 I say again, Let me not seem foolish to anyone; but if I do, put up with me as such, so that I may take a little glory to myself.
Зно́ву кажу́: хай ніхто не вважає мене за безумного! А як ні, то прийміть мене бодай як безумного, щоб хоч трохи й я похвалився!
17 What I am now saying is not by the order of the Lord, but as a foolish person, taking credit to myself, as it seems.
А що я кажу́, не кажу́ того в Господі, але ніби в безу́мстві — у цій частині хвали́.
18 Seeing that there are those who take credit to themselves after the flesh, I will do the same.
Через те ж, що тілом багато-хто хваляться, то й я похвалюся.
19 For you put up with the foolish gladly, being wise yourselves.
Бо ви те́рпите радо безумних, самі мудрими бувши.
20 You put up with a man if he makes servants of you, if he makes profit out of you, if he makes you prisoners, if he puts himself in a high place, if he gives you blows on the face.
Бо ви терпите, коли вас хто нево́лить, коли хто об'їдає, коли хто обдирає, коли хто підвищується, коли хто по що́ках вас б'є.
21 I say this by way of shaming ourselves, as if we had been feeble. But if anyone puts himself forward (I am talking like a foolish person), I will do the same.
На безчестя кажу́, що ми ніби стратили сили. Коли хто відва́житься чим, то — скажу́ нерозумно — відважуюся й я.
22 Are they Hebrews? so am I. Are they of Israel? so am I. Are they the seed of Abraham? so am I.
Євреї вони? — То й я. Ізра́їльтяни вони? — То й я. Насіння вони Авраамове? — То й я!
23 Are they servants of Christ? (I am talking foolishly) I am more so; I have had more experience of hard work, of prisons, of blows more than measure, of death.
Слу́ги Христові вони? — Говорю́ нерозумне: більш я! Я був більш у пра́цях, у ранах над міру, частіш у в'язницях, часто при смерті.
24 Five times the Jews gave me forty blows but one.
Від юдеїв п'ять раз я прийняв був по сорок уда́рів без о́дного,
25 Three times I was whipped with rods, once I was stoned, three times the ship I was in came to destruction at sea, a night and a day I have been in the water;
тричі ки́ями бито мене, один раз мене каменува́ли, тричі розбивсь корабель, ніч і день я пробу́в у глибині́ морській;
26 In frequent travels, in dangers on rivers, in dangers from outlaws, in dangers from my countrymen, in dangers from the Gentiles, in dangers in the town, in dangers in the waste land, in dangers at sea, in dangers among false brothers;
у мандрі́вках я часто бува́в, бував у небезпеках на річках, у небезпеках розбійничих, у небезпеках свого наро́ду, у небезпеках поган, у небезпеках по міста́х, у небезпеках на пустині, у небезпеках на морі, у небезпеках між братами фальшивими,
27 In hard work and weariness, in frequent watchings, going without food and drink, cold and in need of clothing.
у висна́жуванні та в праці, часто в недосипа́нні, у голоді й спразі, часто в по́сті, у холоді та в наготі́.
28 In addition to all the other things, there is that which comes on me every day, the care of all the churches.
Окрім зо́внішнього, налягають на мене денні повинності й журба про всі Церкви́.
29 Who is feeble and I am not feeble? who is in danger of falling, and I am not angry?
Хто слабує, а я не слабую? Хто споку́шується, а я не палю́ся?
30 If I have to take credit to myself, I will do so in the things in which I am feeble.
Коли треба хвалитись, то неміччю я похвалюся.
31 The God and Father of our Lord Jesus Christ, to whom be praise for ever, is witness that the things which I say are true. (aiōn g165)
Знає Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, — а Він благослове́нний навіки, — що я не говорю́ неправди. (aiōn g165)
32 In Damascus, the ruler under Aretas the king kept watch over the town of the people of Damascus, in order to take me:
У Дама́ску намі́сник царя Аре́ти стеріг місто Дама́ск, щоб схопи́ти мене.
33 And being let down in a basket from the wall through a window, I got free from his hands.
але́ по мурі мене спу́щено в коші́ віко́нцем, — і я з рук його втік!
