Song of Solomon 1
1 This is Solomon’s Song of Songs.
Соломонова Пісня над піснями.
2 Let him kiss me with the kisses of his mouth! For your love is more delightful than wine.
„Нехай він цілує мене поцілу́нками уст своїх, — бо ліпші коха́ння твої від вина!
3 The fragrance of your perfume is pleasing; your name is like perfume poured out. No wonder the maidens adore you.
На запах оливи твої запашні́, твоє йме́ння — неначе олива розлита, тому діви кохають тебе!
4 Take me away with you—let us hurry! May the king bring me to his chambers. We will rejoice and delight in you; we will praise your love more than wine. It is only right that they adore you.
Потягни ти мене за собою, біжім! Цар впровадив мене у пала́ти свої, — ми радіти та ті́шитись будемо тобою, згадаємо коха́ння твої, від вина приємніші, — поправді кохають тебе!
5 I am dark, yet lovely, O daughters of Jerusalem, like the tents of Kedar, like the curtains of Solomon.
Дочки єрусалимські, — я чорна та гарна, немов ті намети кеда́рські, мов за́навіси Соломонові!
6 Do not stare because I am dark, for the sun has gazed upon me. My mother’s sons were angry with me; they made me a keeper of the vineyards, but my own vineyard I have neglected.
Не дивіться на те, що смугля́венька я, бож сонце мене опали́ло, — сини неньки моєї на мене розгні́валися, настанови́ли мене сторожи́ти виноградники, — та свого виноградника власного не встерегла я!“
7 Tell me, O one I love, where do you pasture your sheep? Where do you rest them at midday? Why should I be like a veiled woman beside the flocks of your companions?
„Скажи ж мені ти, кого покохала душа моя: Де́ ти пасеш? Де даєш ти спочи́ти у спе́ку ота́рі? Пощо́ біля стад твоїх друзів я буду, немов та причи́нна?“
8 If you do not know, O fairest of women, follow the tracks of the flock, and graze your young goats near the tents of the shepherds.
„Якщо ти не знаєш цього́, вродливі́ша посеред жіно́к, то вийди собі за слідами отари, і випа́суй при ша́трах пасту́ших козля́тка свої“.
9 I compare you, my darling, to a mare among Pharaoh’s chariots.
„Я тебе прирівня́в до лошиці в воза́х фараонових, о моя ти подру́женько!
10 Your cheeks are beautiful with ornaments, your neck with strings of jewels.
Гарні щі́чки твої поміж шну́рами пе́рел, а шийка твоя — між разка́ми намиста!
11 We will make you ornaments of gold, studded with beads of silver.
Ланцюжки́ золоті ми поробимо тобі разом із срібними ку́льками!“
12 While the king was at his table, my perfume spread its fragrance.
„Доки цар при своє́му столі, то мій нард видає́ свої па́хощі.
13 My beloved is to me a sachet of myrrh resting between my breasts.
Мій коханий для мене — мов ки́тиця ми́рри: спочиває між пе́рсами в мене!
14 My beloved is to me a cluster of henna blossoms in the vineyards of En-gedi.
Мій коханий для мене — мов ки́прове гроно в ен-ґе́дських сада́х-виноградах“!
15 How beautiful you are, my darling! Oh, how very beautiful! Your eyes are like doves.
„Яка ти прекрасна, моя ти подру́женько, яка ти хороша! Твої очі немов голуби́ні!“
16 How handsome you are, my beloved! Oh, how delightful! The soft grass is our bed.
„Який ти прекрасний, о мій ти коханий, який ти приємний! а ложе нам — зе́лень!
17 The beams of our house are cedars; our rafters are fragrant firs.
Бруси наших домів — то кедри́ни, стелі в нас — кипари́си!“
