Romans 11
1 I ask then, did God reject His people? Certainly not! I am an Israelite myself, a descendant of Abraham, from the tribe of Benjamin.
Отож я питаю: Чи ж Бог відкинув наро́да Свого́? Зо́всім ні! Бо й я ізра́їльтянин, із насіння Авраамового, Веніями́нового племени.
2 God did not reject His people, whom He foreknew. Do you not know what the Scripture says about Elijah, how he appealed to God against Israel:
Не відкинув Бог наро́да Свого́, що його перше знав. Чи ви не знаєте, що гово́рить Писа́ння „про Іллю“, як він ска́ржиться Богові на Ізраїля, кажучи:
3 “Lord, they have killed Your prophets and torn down Your altars. I am the only one left, and they are seeking my life as well”?
„Господи, вони повбивали пророків Твоїх, і Твої же́ртівники поруйнували, і лишився я сам, і шукають моєї душі“.
4 And what was the divine reply to him? “I have reserved for Myself seven thousand men who have not bowed the knee to Baal.”
Та що каже йому Божа відповідь: „Я для Себе зоставив сім тисяч мужа, що перед Ваа́лом колін не схилили“.
5 In the same way, at the present time there is a remnant chosen by grace.
Також і тепе́рішнього ча́су залиши́вся останок за ви́бором благодаті.
6 And if it is by grace, then it is no longer by works. Otherwise, grace would no longer be grace.
А коли за благода́ттю, то не з учинків, інакше благода́ть не була́ б благода́ттю. А коли з учинків, то це більше не благода́ть, інакше вчи́нок не є вже вчинок.
7 What then? What Israel was seeking, it failed to obtain, but the elect did. The others were hardened,
Що ж? Чого Ізраїль шукає, того не оде́ржав, та оде́ржали ви́брані, а останні затверді́ли,
8 as it is written: “God gave them a spirit of stupor, eyes that could not see, and ears that could not hear, to this very day.”
як написано: „Бог дав їм духа засипа́ння, очі, щоб не бачили, і ву́ха, щоб не чули, аж до сього́днішнього дня“.
9 And David says: “May their table become a snare and a trap, a stumbling block and a retribution to them.
А Дави́д каже: „Нехай станеться стіл їхній за сітку й за па́стку, і на спокусу, та їм на заплату;
10 May their eyes be darkened so they cannot see, and their backs be bent forever.”
нехай потемні́ють їхні очі, щоб не бачили, хай наза́вжди зігне́ться хребе́т їхній!“
11 I ask then, did they stumble so as to fall beyond recovery? Certainly not! However, because of their trespass, salvation has come to the Gentiles to make Israel jealous.
Тож питаю: Чи ж спіткну́лись вони, щоб упасти? Зо́всім ні! Але з їхнього зане́паду — спасі́ння поганам, щоб ви́кликати за́здрість у них.
12 But if their trespass means riches for the world, and their failure means riches for the Gentiles, how much greater riches will their fullness bring!
А коли їхній зане́пад — багатство для світу, а їхнє упоко́рення — багатство поганам, — скільки ж більш повнота́ їхня?
13 I am speaking to you Gentiles. Inasmuch as I am the apostle to the Gentiles, I magnify my ministry
Кажу́ бо я вам, поганам: через те, що я апо́стол поганів, я хвалю́ свою службу,
14 in the hope that I may provoke my own people to jealousy and save some of them.
може як викличу за́здрість у своїх за тілом, і спасу́ де́кого з них.
15 For if their rejection is the reconciliation of the world, what will their acceptance be but life from the dead?
Коли ж відки́нення їх — то прими́рення світу, то що́ їхнє прийняття́, як не життя з мертвих?
16 If the first part of the dough is holy, so is the whole batch; if the root is holy, so are the branches.
А коли святий пе́рвісток, то й тісто святе; а коли святий корінь, то й ві́ття святе.
17 Now if some branches have been broken off, and you, a wild olive shoot, have been grafted in among the others to share in the nourishment of the olive root,
Коли ж деякі з галу́зок відломи́лися, а ти, бувши дике оливне дерево, прищепи́вся між них і став спільнико́м то́вщу оли́вного ко́реня,
18 do not boast over those branches. If you do, remember this: You do not support the root, but the root supports you.
то не вихваляйся перед галу́зками; а коли вихваля́єшся, то знай, що не ти носиш кореня, але корінь тебе.
19 You will say then, “Branches were broken off so that I could be grafted in.”
Отже скажеш: „Галу́зки відломи́лися, щоб я прищепи́вся“.
20 That is correct: They were broken off because of unbelief, but you stand by faith. Do not be arrogant, but be afraid.
Добре. Вони відломились невірством, а ти тримаєшся вірою; не величайся, але бійся.
21 For if God did not spare the natural branches, He will certainly not spare you either.
Бо коли Бог природних галу́зок не пожалував, то Він і тебе не пожа́лує!
22 Take notice, therefore, of the kindness and severity of God: severity to those who fell, but kindness to you, if you continue in His kindness. Otherwise you also will be cut off.
Отже, бач до́брість і суво́рість Божу, — на відпалих суворість, а на тебе до́брість Божа, коли перебу́деш у до́брості, коли ж ні, то й ти бу́деш відтя́тий.
23 And if they do not persist in unbelief, they will be grafted in, for God is able to graft them in again.
Та й вони, коли не зоста́нуться в невірстві, прище́пляться, бо має Бог силу їх знов прищепи́ти.
24 For if you were cut from a wild olive tree, and contrary to nature were grafted into one that is cultivated, how much more readily will these, the natural branches, be grafted into their own olive tree!
Бо коли ти відтя́тий з оливки, дикої з природи, і проти природи заще́плений до доброї оливки, то скільки ж більше ті, що природні, прище́пляться до своєї власної оливки?
25 I do not want you to be ignorant of this mystery, brothers, so that you will not be conceited: A hardening in part has come to Israel, until the full number of the Gentiles has come in.
Бо не хо́чу я, браття, щоб ви не знали цієї таємниці, — щоб не були́ ви високої думки про себе, що жорстокість ста́лась Ізраїлеві поча́сти, аж поки не вві́йде повне число поган,
26 And so all Israel will be saved, as it is written: “The Deliverer will come from Zion; He will remove godlessness from Jacob.
і так увесь Ізраїль спасеться, як написано: „При́йде з Сіо́ну Спаситель, і відве́рне безбожність від Якова,
27 And this is My covenant with them when I take away their sins.”
і це запові́т їм від Мене, коли відійму́ гріхи їхні!“
28 Regarding the gospel, they are enemies on your account; but regarding election, they are loved on account of the patriarchs.
Тож вони за Єва́нгелією вороги ради вас, а за вибором — улю́блені ради отців.
29 For God’s gifts and His call are irrevocable.
Бо да́ри й покли́кання Божі невідмінні.
30 Just as you who formerly disobeyed God have now received mercy through their disobedience,
Бо як і ви були́ колись неслухняні Богові, а тепер поми́лувані через їхній непо́слух,
31 so they too have now disobeyed, in order that they too may now receive mercy through the mercy shown to you.
так і вони тепер спроти́вились для поми́лування вас, щоб і самі були помилувані.
32 For God has consigned everyone to disobedience so that He may have mercy on everyone. (eleēsē g1653)
Бо замкнув Бог усіх у непо́слух, щоб помилувати всіх. (eleēsē g1653)
33 O, the depth of the riches of the wisdom and knowledge of God! How unsearchable are His judgments, and untraceable His ways!
О глиби́но багатства, і премудрости, і знання́ Божого! Які недовідо́мі при́суди Його, і недослі́джені дороги Його!
34 “Who has known the mind of the Lord? Or who has been His counselor?”
„Бо хто розум Господній пізнав? Або хто був дорадник Йому?
35 “Who has first given to God, that God should repay him?”
Або хто давніш Йому дав, і йому бу́де відда́но?“
