Psalms 78
1 A Maskil of Asaph. Give ear, O my people, to my instruction; listen to the words of my mouth.
Повчання Асафові. Послухай-но, народе мій, настанову мою, схиліть вуха свої до слів моїх вуст!
2 I will open my mouth in parables; I will utter things hidden from the beginning,
Відкрию в притчі вуста мої, промовлю загадки прадавніх часів,
3 that we have heard and known and our fathers have relayed to us.
які ми чули й пізнали і які розповідали нам предки наші.
4 We will not hide them from their children, but will declare to the next generation the praises of the LORD and His might, and the wonders He has performed.
Не будемо приховувати їх від синів наших, розкажемо наступному поколінню про хвалу Господа й могутність Його, про чудеса, які Він здійснив.
5 For He established a testimony in Jacob and appointed a law in Israel, which He commanded our fathers to teach to their children,
Він засвідчив одкровення [Своє] Якову й встановив в Ізраїлі Закон [Свій], який заповідав предкам нашим, щоб вони навчили нащадків своїх,
6 that the coming generation would know them— even children yet to be born— to arise and tell their own children
щоб знало наступне покоління, щоб діти, що народитися мають, сповістили свого часу й своїм нащадкам.
7 that they should put their confidence in God, not forgetting His works, but keeping His commandments.
Тоді вони сподівання своє покладуть на Бога, і не забуватимуть діянь Божих, і будуть дотримуватися Його заповідей.
8 Then they will not be like their fathers, a stubborn and rebellious generation, whose heart was not loyal, whose spirit was not faithful to God.
Вони не будуть подібні до своїх предків, покоління впертого й бунтівного, роду, чиє серце непевне і чий дух невірний Богові.
9 The archers of Ephraim turned back on the day of battle.
Сини Єфремові, [хоча] й озброєні стрільці з лука, назад повернулися у день битви.
10 They failed to keep God’s covenant and refused to live by His law.
Не дотримувалися вони Завіту Божого й відмовилися ходити в Законі Божому.
11 They forgot what He had done, the wonders He had shown them.
Вони забули про Його звершення й чудеса, що Він їм показав.
12 He worked wonders before their fathers in the land of Egypt, in the region of Zoan.
Перед предками їхніми здійснив Він чудо в землі Єгипту, в околицях Цоану.
13 He split the sea and brought them through; He set the waters upright like a wall.
Він розділив навпіл море й провів їх через нього, і поставив води грудами.
14 He led them with a cloud by day and with a light of fire all night.
Вів їх хмарою вдень, і цілу ніч – світлом вогню.
15 He split the rocks in the wilderness and gave them drink as abundant as the seas.
Він розсікав скелі в пустелі й напував їх, немов із великої безодні.
16 He brought streams from the stone and made water flow down like rivers.
Із скелі вивів потоки, і потекли рікою води.
17 But they continued to sin against Him, rebelling in the desert against the Most High.
Але вони продовжували грішити проти Нього, бунтувати проти Всевишнього на висохлій землі.
18 They willfully tested God by demanding the food they craved.
Випробовували Бога в серцях своїх, вимагаючи їжу за своїми примхами.
19 They spoke against God, saying, “Can God really prepare a table in the wilderness?
Вони говорили [зухвало] проти Бога, кажучи: «Чи не міг би Бог накрити стіл у пустелі?
20 When He struck the rock, water gushed out and torrents raged. But can He also give bread or supply His people with meat?”
Ось Він вдарив скелю, і потекли води, хлинули потоки. Хіба ж не може Він дати хліба чи приготувати м’яса народові Своєму?»
21 Therefore the LORD heard and was filled with wrath; so a fire was kindled against Jacob, and His anger flared against Israel,
Тому, коли почув це Господь, то розгнівався: вогонь загорівся проти Якова, і гнів [Його] спалахнув на Ізраїля,
22 because they did not believe God or rely on His salvation.
бо не повірили вони Богові й не покладали надії на Його спасіння.
23 Yet He commanded the clouds above and opened the doors of the heavens.
Тож наказав Він хмарам вгорі, і відчинив ворота небес,
24 He rained down manna for them to eat; He gave them grain from heaven.
і дощем пролив на них манну, щоб їли, і дав їм зерно небесне.
25 Man ate the bread of angels; He sent them food in abundance.
Хліб могутніх їла людина, Він послав їм їжі вдосталь.
26 He stirred the east wind from the heavens and drove the south wind by His might.
Він здійняв східний вітер у небесах і навів Своєю могутністю вітер південний.
27 He rained meat on them like dust, and winged birds like the sand of the sea.
Дощем пролив Він на них м’ясо, немов пил, і, неначе пісок морський, – птахів крилатих,
28 He felled them in the midst of their camp, all around their dwellings.
яких розкидав Він серед табору, навколо помешкань їхніх.
29 So they ate and were well filled, for He gave them what they craved.
Вони їли й добре наситилися – Він задовольнив бажання їхнє.
30 Yet before they had filled their desire, with the food still in their mouths,
Та ще не встигли вони вгамувати своєї примхи, ще їжа була в них на вустах,
31 God’s anger flared against them, and He put to death their strongest and subdued the young men of Israel.
як гнів Божий піднявся проти них, і вигубив найбільш пишних із них, і повалив додолу юнаків Ізраїля.
32 In spite of all this, they kept on sinning; despite His wonderful works, they did not believe.
Та попри все це вони далі грішили й не вірили чудесам Його.
33 So He ended their days in futility, and their years in sudden terror.
Тому Він загубив дні їхні в марноті й роки їхні – у смутку.
34 When He slew them, they would seek Him; they repented and searched for God.
Коли Він вбивав їх, тоді вони шукали Його, і наверталися, і прагнули Бога.
35 And they remembered that God was their Rock, that God Most High was their Redeemer.
І згадували, що Бог – їхня скеля і що Бог Всевишній – їхній Визволитель.
36 But they deceived Him with their mouths, and lied to Him with their tongues.
Тоді промовляли Йому лестощі устами своїми і язиками своїми неправду перед Ним говорили;
37 Their hearts were disloyal to Him, and they were unfaithful to His covenant.
та серцями своїми не були вони з Ним щирі й не берегли вірності Його Завітові.
38 And yet He was compassionate; He forgave their iniquity and did not destroy them. He often restrained His anger and did not unleash His full wrath.
Та Він, милостивий, прощав гріх і не знищував їх. Багато разів відвертав гнів Свій і не будив усієї Своєї люті.
39 He remembered that they were but flesh, a passing breeze that does not return.
Він пам’ятав, що вони – тіло, вітер, що йде й не повертається.
40 How often they disobeyed Him in the wilderness and grieved Him in the desert!
Скільки разів вони бунтували проти Нього в пустелі, засмучували Його в дикій землі!
41 Again and again they tested God and provoked the Holy One of Israel.
Знову й знову випробовували Бога й засмучували Святого Ізраїлевого.
42 They did not remember His power — the day He redeemed them from the adversary,
Не пам’ятали ні [діянь] руки Його, ні того дня, коли Він визволив їх від ворога,
43 when He performed His signs in Egypt and His wonders in the fields of Zoan.
коли ознаки Свої показав у Єгипті й чудеса Свої в околицях Цоану.
44 He turned their rivers to blood, and from their streams they could not drink.
Він перетворив їхні ріки на кров, і з потоків своїх вони пити не могли.
45 He sent swarms of flies that devoured them, and frogs that devastated them.
Він послав на них рої комах, які пожирали їх, і жаб, що губили їх.
46 He gave their crops to the grasshopper, the fruit of their labor to the locust.
Він віддав врожай їхній гусені й збіжжя їхнє – сарані.
47 He killed their vines with hailstones and their sycamore-figs with sleet.
Побив виноградники їхні градом і шовковиці – кригою.
48 He abandoned their cattle to the hail and their livestock to bolts of lightning.
Він віддав на поталу градові їхню худобу й отари їхні – блискавкам.
49 He unleashed His fury against them, wrath, indignation, and calamity— a band of destroying angels.
Він послав на них полум’я Свого гніву, лють, обурення й біду – посольство злих ангелів.
50 He cleared a path for His anger; He did not spare them from death but delivered their lives to the plague.
Вирівняв стежку для гніву Свого; не утримав їхніх душ від смерті, але віддав життя їхнє на поталу моровиці.
51 He struck all the firstborn of Egypt, the virility in the tents of Ham.
І вразив усіх первістків у Єгипті – перші плоди сили чоловічої в шатрах Хамових.
52 He led out His people like sheep and guided them like a flock in the wilderness.
Немов овець отару, Він вивів народ Свій, і, неначе стадо, провадив їх у пустелі.
53 He led them safely, so they did not fear, but the sea engulfed their enemies.
Вів їх у безпеці, так що вони не боялися, а ворогів їхніх вкрило море.
54 He brought them to His holy land, to the mountain His right hand had acquired.
І привів їх до границь святині Своєї, до тієї гори, яку здобула Його правиця.
55 He drove out nations before them and apportioned their inheritance; He settled the tribes of Israel in their tents.
Прогнав перед ними народи, і простягнув мотузку землемірну, щоб спадок їхній переділити, і в наметах їхніх поселив племена Ізраїлеві.
56 But they tested and disobeyed God Most High, for they did not keep His decrees.
Але вони випробовували Бога Всевишнього, бунтували проти Нього й не дотримувалися Його одкровень.
57 They turned back and were faithless like their fathers, twisted like a faulty bow.
І відступали, і зраджували, як і батьки їхні; викручувалися, як [висковзує з рук] кривий лук.
58 They enraged Him with their high places and provoked His jealousy with their idols.
Гнівили Його [в капищах] на своїх пагорбах та ідолами своїми будили Його ревнощі.
59 On hearing it, God was furious and rejected Israel completely.
Почув Бог, і запалав гнівом, і геть відцурався Ізраїля.
60 He abandoned the tabernacle of Shiloh, the tent He had pitched among men.
Покинув Оселю Свою в Шило – шатро, в якому Він мешкав серед людей.
61 He delivered His strength to captivity, and His splendor to the hand of the adversary.
І віддав Він могутність Свою у полон і красу Свою – у руки ворога.
62 He surrendered His people to the sword because He was enraged by His heritage.
Віддав Він народ Свій мечу на поталу й гнівом запалав на спадщину Свою.
63 Fire consumed His young men, and their maidens were left without wedding songs.
Юнаків їхніх пожер вогонь, а їхнім дівчатам весільних пісень не співали.
64 His priests fell by the sword, but their widows could not lament.
Священники його попадали від меча, а вдови його не плакали.
65 Then the Lord awoke as from sleep, like a mighty warrior overcome by wine.
Тоді прокинувся Володар, немов від сну, неначе воїн, що витверезився від вина.
66 He beat back His foes; He put them to everlasting shame.
І вразив ворогів його ззаду, вкрив їх вічною ганьбою.
67 He rejected the tent of Joseph and refused the tribe of Ephraim.
Тоді відцурався Він шатра Йосифового й не обрав племені Єфремового.
68 But He chose the tribe of Judah, Mount Zion, which He loved.
Але вибрав Він плем’я Юди, гору Сіон, яку полюбив.
69 He built His sanctuary like the heights, like the earth He has established forever.
Він збудував, немов висоти [небес], святилище Своє, і, як землю, заклав основи його навіки.
70 He chose David His servant and took him from the sheepfolds;
І обрав Свого слугу Давида, узявши його від кошар овечих,
71 from tending the ewes He brought him to be shepherd of His people Jacob, of Israel His inheritance.
привів його від овечок дійних, щоб пасти Якова, народ Свій, Ізраїля, Свій спадок.
72 So David shepherded them with integrity of heart and guided them with skillful hands.
І він пас їх у невинності свого серця і вів їх розумно руками своїми.
