Psalms 74
1 A Maskil of Asaph. Why have You rejected us forever, O God? Why does Your anger smolder against the sheep of Your pasture?
Повчання Асафа. Боже, чому Ти покинув [нас] навіки? Чому гнів Твій палає на овець Твого пасовища?
2 Remember Your congregation, which You purchased long ago and redeemed as the tribe of Your inheritance— Mount Zion where You dwell.
Згадай громаду Свою, яку придбав Ти віддавна, викупив як плем’я Свого спадку, гору Сіон, на якій Ти оселився.
3 Turn Your steps to the everlasting ruins, to everything in the sanctuary the enemy has destroyed.
Спрямуй кроки Твої до вікових руїн – усе зруйнував ворог у святилищі!
4 Your foes have roared within Your meeting place; they have unfurled their banners as signs,
Супротивники Твої ревли посеред місць зборів Твого [народу], поставили знамена свої як знаки [свого панування].
5 like men wielding axes in a thicket of trees
Поводилися ніби лісоруб, що замахнувся сокирою на гущавину лісу.
6 and smashing all the carvings with hatchets and picks.
Та й тепер стесують разом різьблення [Храму] сокирами й топірцями.
7 They have burned Your sanctuary to the ground; they have defiled the dwelling place of Your Name.
Вогню віддали святилище Твоє, збезчестили, із землею зрівняли помешкання імені Твого.
8 They said in their hearts, “We will crush them completely.” They burned down every place where God met us in the land.
Промовили в серцях своїх: «Знищимо їх дотла!» Вони спалили усі місця зборів Божих на землі.
9 There are no signs for us to see. There is no longer any prophet. And none of us knows how long this will last.
Ми не бачимо ознак Божих, немає більше пророка, і немає з нами того, хто знав би, доки так буде.
10 How long, O God, will the enemy taunt You? Will the foe revile Your name forever?
Доки, Боже, глумитиметься супротивник? Невже вічно глузуватиме ворог з імені Твого?
11 Why do You withdraw Your strong right hand? Stretch it out to destroy them!
Чому Ти стримуєш руку Свою, правицю Свою? Витягни її із пахви, вразь [їх]!
12 Yet God is my King from ancient times, working salvation on the earth.
Боже, Царю мій споконвічний, що здійснюєш спасіння посеред землі!
13 You divided the sea by Your strength; You smashed the heads of the dragons of the sea;
Ти розділив море міццю Своєю, розтрощив голови морським чудовиськам.
14 You crushed the heads of Leviathan; You fed him to the creatures of the desert.
Ти розбив голову Левіятана, віддав [його] на поживу народові пустелі.
15 You broke open the fountain and the flood; You dried up the ever-flowing rivers.
Ти висікав джерело і потік, Ти висушував ріки, завжди повноводні.
16 The day is Yours, and also the night; You established the moon and the sun.
Тобі належить і день, і ніч; Ти встановив світило [небесне] й сонце;
17 You set all the boundaries of the earth; You made the summer and winter.
Ти визначив усі межі землі, Ти створив літо й зиму.
18 Remember how the enemy has mocked You, O LORD, how a foolish people has spurned Your name.
Згадай, як ганьбив ворог [Тебе], Господи, і народ безумний зневажав Твоє ім’я.
19 Do not deliver the soul of Your dove to beasts; do not forget the lives of Your afflicted forever.
Не віддавай звірам душі голубки Своєї, про життя страдників Твоїх не забувай навіки.
20 Consider Your covenant, for haunts of violence fill the dark places of the land.
Поглянь на Завіт [Свій], бо наповнилися темні кутки землі осередками насильства.
21 Do not let the oppressed retreat in shame; may the poor and needy praise Your name.
Нехай пригнічений не повертається посоромленим, пригноблений і бідний нехай прославлять ім’я Твоє.
22 Rise up, O God; defend Your cause! Remember how the fool mocks You all day long.
Повстань, Боже, втруться в судову суперечку Свою; згадай, як ганьбить Тебе нерозумний цілий день.
23 Do not disregard the clamor of Your adversaries, the uproar of Your enemies that ascends continually.
Не забувай крику супротивників Своїх, лементу, що його здіймають безупинно бунтівники проти Тебе.
