Psalms 73
1 A Psalm of Asaph. Surely God is good to Israel, to those who are pure in heart.
Псалом Асафів. Який же добрий Бог до Ізраїля, до чистих серцем!
2 But as for me, my feet had almost stumbled; my steps had nearly slipped.
А в мене ледь не похитнулися мої ноги, мало не втратили опору мої стопи,
3 For I envied the arrogant when I saw the prosperity of the wicked.
коли я позаздрив нерозумним, побачивши добробут нечестивих!
4 They have no struggle in their death; their bodies are well-fed.
Адже немає в них страждань до самої смерті й тіла їхні пашіють здоров’ям.
5 They are free of the burdens others carry; they are not afflicted like other men.
Вони вільні від тягарів людських, і труднощі людські не торкаються їх.
6 Therefore pride is their necklace; a garment of violence covers them.
Тому пиха вкрила їм шию намистом, насильство вдягає їх неначе шати.
7 From their prosperity proceeds iniquity; the imaginations of their hearts run wild.
Вирячилися від жиру їхні очі – збулися [в них] розбещені задуми серця.
8 They mock and speak with malice; with arrogance they threaten oppression.
Глузують і говорять злісно, розмовляють зухвало про пригнічення.
9 They set their mouths against the heavens, and their tongues strut across the earth.
На небеса зазіхають вуста їхні, і язик їхній по землі походжає.
10 So their people return to this place and drink up waters in abundance.
Тому туди ж народ Його звертається, п’ють собі жадібно воду повною мірою.
11 The wicked say, “How can God know? Does the Most High have knowledge?”
Вони говорять: «Як дізнається Бог? Хіба є знання у Всевишнього?
12 Behold, these are the wicked— always carefree as they increase their wealth.
Ось вони нечестиві, але завжди безтурботні й примножують статки!»
13 Surely in vain I have kept my heart pure; in innocence I have washed my hands.
Так чи не дарма я тримав у чистоті моє серце й обмивав у невинності мої руки?
14 For I am afflicted all day long and punished every morning.
Я був уражений картанням цілий день і докорами сумління – щоранку.
15 If I had said, “I will speak this way,” then I would have betrayed Your children.
Якби сказав я сам собі: «Буду міркувати, як вони!», то цим я зрадив би рід синів Твоїх.
16 When I tried to understand all this, it was troublesome in my sight
І роздумував я, щоб пізнати це, але воно було тяжким в очах моїх.
17 until I entered God’s sanctuary; then I discerned their end.
Аж поки не увійшов я до святилища Божого й не зрозумів, яким буде їхній кінець.
18 Surely You set them on slick ground; You cast them down into ruin.
Так, Ти ставиш їх на стежках слизьких і [потім] штовхаєш їх до загибелі.
19 How suddenly they are laid waste, completely swept away by terrors!
Як несподівано вони перетворилися на руїну, зникли, згинули від жаху!
20 Like one waking from a dream, so You, O Lord, awaken and despise their form.
Як сновидіння [зникає] після пробудження, так і Ти, Владико, повставши, їхні мрії обернеш на сором.
21 When my heart was grieved and I was pierced within,
Коли ж серце моє гарячилося й нутрощі мої терзалися,
22 I was senseless and ignorant; I was a brute beast before You.
тоді я був невігласом і нерозумним, мов худоба, перед Тобою.
23 Yet I am always with You; You hold my right hand.
Та я завжди з Тобою: Ти тримаєш мою правицю у [Своїй] руці.
24 You guide me with Your counsel, and later receive me in glory.
Ти ведеш мене Своєю порадою, а потім приймеш мене у славу.
25 Whom have I in heaven but You? And on earth I desire no one besides You.
Хто є в мене на небі, [крім Тебе]? Коли Ти зі мною, нічого на землі не хочу!
26 My flesh and my heart may fail, but God is the strength of my heart and my portion forever.
Виснажилося моє тіло й моє серце, та скеля серця мого й доля моя навіки – Бог!
27 Those far from You will surely perish; You destroy all who are unfaithful to You.
Ось ті, хто далекий від Тебе, загинуть; Ти знищиш усіх, хто блукає [вдалині] від Тебе.
28 But as for me, it is good to draw near to God. I have made the Lord GOD my refuge, that I may proclaim all Your works.
А щодо мене, то добре мені наближатися до Бога; у Володаря Господа мій притулок, щоб я міг звіщати Його діяння.
