Psalms 69
1 For the choirmaster. To the tune of “Lilies.” Of David. Save me, O God, for the waters are up to my neck.
Для дириґента хору. На спів „Лелії“. Давидів. Спаси мене, Боже, бо во́ди вже аж до душі підійшли́!
2 I have sunk into the miry depths, where there is no footing; I have drifted into deep waters, where the flood engulfs me.
Я загруз у глибокім багні́, і нема на чім стати, ввійшов я до водних глиби́н, — і мене залила́ течія́!
3 I am weary from my crying; my throat is parched. My eyes fail, looking for my God.
Я змучився в крику своїм, ви́сохло го́рло моє, очі мої затума́нились від вигляда́ння надії від Бога мого!
4 Those who hate me without cause outnumber the hairs of my head; many are those who would destroy me— my enemies for no reason. Though I did not steal, I must repay.
Тих, хто мене без причини нена́видить, стало більш, як воло́сся на моїй голові, набра́лися сили мої вороги, що безви́нно мене переслідують, — чого не грабував, те вертаю!
5 You know my folly, O God, and my guilt is not hidden from You.
Боже, Ти знаєш глупо́ту мою, а гріхі́ мої перед Тобою не схо́вані!
6 May those who hope in You not be ashamed through me, O Lord GOD of Hosts; may those who seek You not be dishonored through me, O God of Israel.
Неха́й через мене не ма́тимуть сти́ду оті́, хто на Тебе наді́ється, Господи, Господи Саваоте; нехай через мене не матимуть со́рому ті, хто шукає Тебе, Боже Ізраїлів, —
7 For I have endured scorn for Your sake, and shame has covered my face.
бо я ради Тебе знева́гу ношу́, га́ньба покрила обличчя моє!
8 I have become a stranger to my brothers and a foreigner to my mother’s sons,
Для братів своїх став я відчу́жений, і чужи́й для синів своєї матері,
9 because zeal for Your house has consumed me, and the insults of those who insult You have fallen on me.
бо ре́вність до дому Твойо́го з'їдає мене, і знева́ги Твоїх зневажа́льників спада́ють на мене,
10 I wept and fasted, but it brought me reproach.
і по́стом я ви́плакав душу свою, а це сталось мені на знева́гу.
11 I made sackcloth my clothing, and I was sport to them.
За одежу надів я вере́ту, — і за при́казку став я для них:
12 Those who sit at the gate mock me, and I am the song of drunkards.
про мене бала́кають ті, хто в брамі сидить, і пісні тих, хто п'янке́ попива́є.
13 But my prayer to You, O LORD, is for a time of favor. In Your abundant loving devotion, O God, answer me with Your sure salvation.
А я — молитва моя до Тебе, Господи, в часі Твоєї зичли́вости; в многоті́ милосердя Твойо́го подай мені відповідь про певність спасі́ння Твого,
14 Rescue me from the mire and do not let me sink; deliver me from my foes and out of the deep waters.
визволь з болота мене, щоб я не втопи́вся, щоб я урято́ваний був від своїх ненави́сників та від глибо́кости вод!
15 Do not let the floods engulf me or the depths swallow me up; let not the Pit close its mouth over me.
Хай мене не заллє́ водяна́ течія́, і хай глибі́нь мене не проковтне́, і нехай своїх уст не замкне́ надо мною безо́дня!
16 Answer me, O LORD, for Your loving devotion is good; turn to me in keeping with Your great compassion.
Обізви́ся до мене, о Господи, в міру доброї ласки Своєї, в міру вели́кости Свого милосердя зверни́ся до мене,
17 Hide not Your face from Your servant, for I am in distress. Answer me quickly!
і обличчя Свого не ховай від Свого раба, бо ті́сно мені, — озви́ся ж неба́ром до мене,
18 Draw near to my soul and redeem me; ransom me because of my foes.
наблизи́сь до моєї душі, порятуй же її, ради моїх ворогів відкупи́ Ти мене!
19 You know my reproach, my shame and disgrace. All my adversaries are before You.
Ти знаєш нару́гу мою, і мій сором та га́ньбу мою, — перед Тобою всі мої вороги!
20 Insults have broken my heart, and I am in despair. I looked for sympathy, but there was none, for comforters, but I found no one.
Моє серце злама́ла нару́га, і невиго́йний мій сором: я чекав співчуття́ — та немає його, і потіши́телів — та не знайшов!
21 They poisoned my food with gall and gave me vinegar to quench my thirst.
І жо́вчі покла́ли у мій хліб поті́шення, а в спра́зі моїй оцтом мене напува́ли.
22 May their table become a snare; may it be a retribution and a trap.
Бодай па́сткою стала їм їхня трапе́за, а їхні у́чти — тене́тами,
23 May their eyes be darkened so they cannot see, and their backs be bent forever.
бодай їхні очі поте́мніли, щоб їм не бачити, а їхні клу́би хай за́вжди хитаються!
24 Pour out Your wrath upon them, and let Your burning anger overtake them.
Вилий на них Свою ре́вність, а по́лум'я гніву Твого нехай їх доганяє!
25 May their place be deserted; let there be no one to dwell in their tents.
Нехай їхнє село́ опусто́шене буде, хай ме́шканця в їхніх наме́тах не буде!
26 For they persecute the one You struck and recount the pain of those You wounded.
Бо кого Ти був збив, — вони ще́ переслідують, і побі́льшують му́ки ране́ним Тобою.
27 Add iniquity to their iniquity; let them not share in Your righteousness.
Додай же гріха на їхній гріх, щоб вони не ввійшли в справедливість Твою,
28 May they be blotted out of the Book of Life and not listed with the righteous.
нехай скре́слені будуть із книги життя, і хай не будуть запи́сані з праведними!
29 But I am in pain and distress; let Your salvation protect me, O God.
А я бідний та хворий, але, Боже, — спасі́ння Твоє мене чинить могу́тнім,
30 I will praise God’s name in song and exalt Him with thanksgiving.
і я піснею буду хвалити Ім'я́ Боже, співом вдя́чним Його велича́тиму!
31 And this will please the LORD more than an ox, more than a bull with horns and hooves.
І буде для Господа краща вона від вола́, від бика, що ро́ги він має, що копи́та роздво́єні має.
32 The humble will see and rejoice. You who seek God, let your hearts be revived!
Побачать слухня́ні, — і бу́дуть раді́ти, хто ж Бога шукає — нехай оживе́ ваше серце,
33 For the LORD listens to the needy and does not despise His captive people.
бо до вбогих Госпо́дь прислуха́ється, і в'язня́ми Своїми не гордує Він!
34 Let heaven and earth praise Him, the seas and everything that moves in them.
Нехай хвалять Його небеса́ та земля, море й усе, що́ в них ру́хається,
35 For God will save Zion and rebuild the cities of Judah, that they may dwell there and possess it.
бо спасе́ Бог Сіо́на, і збудує для Юди міста́, — і заме́шкають там, і вспадку́ють його́,
36 The descendants of His servants will inherit it, and those who love His name will settle in it.
і наща́дки рабів Його пося́дуть його, й ті, хто любить Ім'я́ Його, жи́тимуть в нім!
