Psalms 50
1 A Psalm of Asaph. The Mighty One, God the LORD, speaks and summons the earth from where the sun rises to where it sets.
Псалом Асафів.
2 From Zion, perfect in beauty, God shines forth.
Із Сіону, корони краси́, Бог явився в промі́нні!
3 Our God approaches and will not be silent! Consuming fire precedes Him, and a tempest rages around Him.
Прихо́дить наш Бог, — і не буде мовчати: палю́чий огонь перед Ним, а круг Нього все бу́риться сильно!
4 He summons the heavens above, and the earth, that He may judge His people:
Він покличе згори́ небеса́, і землю — наро́д Свій судити:
5 “Gather to Me My saints, who made a covenant with Me by sacrifice.”
„Позбирайте для Мене побожних Моїх, що над жертвою склали заповіта зо Мною“.
6 And the heavens proclaim His righteousness, for God Himself is Judge.
І небеса́ звістять правду Його, що Бог — Він суддя. (Се́ла)
7 “Hear, O My people, and I will speak, O Israel, and I will testify against you: I am God, your God.
„Слухай же ти, Мій наро́де, бо буду ось Я говорити, Ізра́їлеві, і буду сві́дчить на тебе: Бог, Бог твій Я!
8 I do not rebuke you for your sacrifices, and your burnt offerings are ever before Me.
Я бу́ду карта́ти тебе не за жертви твої, — бо все передо Мною твої цілопа́лення,
9 I have no need for a bull from your stall or goats from your pens,
не візьму́ Я бичка з твого дому, ні козлів із коша́р твоїх,
10 for every beast of the forest is Mine— the cattle on a thousand hills.
бо належить Мені вся лісна́ звірина́ та худоба із тисячі гір,
11 I know every bird in the mountains, and the creatures of the field are Mine.
Я знаю все пта́ство гірське́, і звір польови́й при Мені!
12 If I were hungry, I would not tell you, for the world is Mine, and the fullness thereof.
Якби був Я голодний, тобі б не сказав, — бо Моя вся вселе́нна й усе, що на ній!
13 Do I eat the flesh of bulls, or drink the blood of goats?
Чи Я м'ясо бичкі́в спожива́ю, і чи п'ю кров козлів?
14 Sacrifice a thank offering to God, and fulfill your vows to the Most High.
Принось Богові в жертву подя́ку, і виконуй свої обітниці Всеви́шньому,
15 Call upon Me in the day of trouble; I will deliver you, and you will honor Me.”
і до Мене поклич в день недолі, — Я тебе порятую, ти ж просла́виш Мене!“
16 To the wicked, however, God says, “What right have you to recite My statutes and to bear My covenant on your lips?
А до грішника Бог промовляє: „Чого́ про устави Мої розповідаєш, і чого́ заповіта Мого на уста́х своїх но́сиш?
17 For you hate My instruction and cast My words behind you.
Ти ж науку знена́видів, і поза себе слова́ Мої ви́кинув.
18 When you see a thief, you befriend him, and throw in your lot with adulterers.
Як ти злодія бачив, то бі́гав із ним, і з перелюбниками накладав.
19 You unleash your mouth for evil and unharness your tongue for deceit.
Свої уста пускаєш на зло, і язик твій ома́ну плете́.
20 You sit and malign your brother; you slander your own mother’s son.
Ти сидиш, проти брата свого нагово́рюєш, поголо́ски пускаєш про сина своєї матері.
21 You have done these things, and I kept silent; you thought I was just like you. But now I rebuke you and accuse you to your face.
Оце ти робив, Я ж мовчав, і ти ду́мав, що Я такий са́мий, як ти. Тому буду картати тебе, і ви́ложу все перед очі твої!
22 Now consider this, you who forget God, lest I tear you to pieces, with no one to rescue you:
Зрозумійте ж це ви, що забуваєте Бога, щоб Я не схопи́в, — бо не буде кому рятува́ти!
23 He who sacrifices a thank offering honors Me, and to him who rights his way, I will show the salvation of God.”
Хто жертву подяки прино́сить, той шанує Мене; а хто на дорогу Свою уважа́є, Боже спасі́ння йому покажу́!“
