Psalms 44
1 For the choirmaster. A Maskil of the sons of Korah. We have heard with our ears, O God; our fathers have told us the work You did in their days, in the days of old.
Керівнику хору. Повчання синів Корея. Боже, ми чули своїми вухами, батьки наші розповідали нам про величні діяння, що вчинив Ти у давні дні.
2 With Your hand You drove out the nations and planted our fathers there; You crushed the peoples and cast them out.
Ти вигнав Своєю рукою народи, а предків наших насадив [на цій землі], Ти вразив племена і вислав їх геть.
3 For it was not by their sword that they took the land; their arm did not bring them victory. It was by Your right hand, Your arm, and the light of Your face, because You favored them.
Адже не мечем своїм [батьки наші] взяли у спадок землю і не їхня міцна рука принесла їм перемогу, а Твоя правиця, Твоя міць і світло Твого обличчя, бо Ти вподобав їх.
4 You are my King, O God, who ordains victories for Jacob.
Ти – Цар мій, Боже. Накажи дати перемогу Якову!
5 Through You we repel our foes; through Your name we trample our enemies.
З Тобою ми здолаємо в битві супротивників наших, в ім’я Твоє потопчемо тих, хто повстав проти нас.
6 For I do not trust in my bow, nor does my sword save me.
Бо не на лук свій я покладаю надію і не меч мій дарує мені перемогу.
7 For You save us from our enemies; You put those who hate us to shame.
Але Ти рятуєш нас від супротивників наших і ненависників наших вкриваєш ганьбою.
8 In God we have boasted all day long, and Your name we will praise forever.
Богом ми хвалимось цілий день і Твоє ім’я прославлятимемо повік. (Села)
9 But You have rejected and humbled us; You no longer go forth with our armies.
Тепер же Ти покинув і посоромив нас, і більше не виходиш разом із воїнствами нашими [на битву].
10 You have made us retreat from the foe, and those who hate us have plundered us.
Ти змусив нас втікати назад від супротивника, і ненависники наші грабують нас.
11 You have given us up as sheep to be devoured; You have scattered us among the nations.
Ти віддав нас, як овець, на поїдання і розсіяв нас серед народів.
12 You sell Your people for nothing; no profit do You gain from their sale.
Ти продав народ Твій за безцінь, не отримавши від його продажу жодного зиску.
13 You have made us a reproach to our neighbors, a mockery and derision to those around us.
Ти вкрив нас ганьбою перед сусідами нашими, глузуванням і знущанням перед усіма, хто оточує нас.
14 You have made us a byword among the nations, a laughingstock among the peoples.
Приказкою [глузливою] Ти зробив нас серед народів, племена хитають [насмішливо] головами в наш бік.
15 All day long my disgrace is before me, and shame has covered my face,
Щодня безчестя моє переді мною, і сором вкриває моє обличчя
16 at the voice of the scorner and reviler, because of the enemy, bent on revenge.
через те, що голос лихослова й глузія [я чую], через ворога й месника.
17 All this has come upon us, though we have not forgotten You or betrayed Your covenant.
Усе це лихо спіткало нас, хоча ми не забули Тебе й не зрадили Завіту Твого.
18 Our hearts have not turned back; our steps have not strayed from Your path.
Серця наші не відступили назад, і наші стопи не збочили з Твоєї стежки.
19 But You have crushed us in the lair of jackals; You have covered us with deepest darkness.
Але Ти вразив нас у [пустельному] місці, де мешкають шакали, і вкрив нас тінню смерті.
20 If we had forgotten the name of our God or spread out our hands to a foreign god,
Якби ми забули ім’я Бога нашого й простягнули долоні наші до чужого бога,
21 would not God have discovered, since He knows the secrets of the heart?
хіба Бог не виявив би цього? Адже Він знає приховані глибини серця.
22 Yet for Your sake we face death all day long; we are considered as sheep to be slaughtered.
Однак заради Тебе нас убивають щодня, вважають нас за овець, призначених на заколення.
23 Wake up, O Lord! Why are You sleeping? Arise! Do not reject us forever.
Прокинься! Чому Ти спиш, Владико? Пробудись! Не покидай нас навіки.
24 Why do You hide Your face and forget our affliction and oppression?
Чому Ти ховаєш Своє обличчя, забуваючи про приниження й гніт наш?
25 For our soul has sunk to the dust; our bodies cling to the earth.
Адже до пороху земного зведена душа наша, до землі прилинуло нутро наше.
26 Rise up; be our help! Redeem us on account of Your loving devotion.
Повстань, будь нам допомогою! Визволи нас заради милості Твоєї.
