Psalms 35
1 Of David. Contend with my opponents, O LORD; fight against those who fight against me.
Давидів.
2 Take up Your shield and buckler; arise and come to my aid.
візьми мало́го й великого щита́, — і встань мені на допомогу!
3 Draw the spear and javelin against my pursuers; say to my soul: “I am your salvation.”
Дістань списа, і дорогу замкни моїм напасника́м, скажи до моєї душі: „Я — спасі́ння твоє“!
4 May those who seek my life be disgraced and put to shame; may those who plan to harm me be driven back and confounded.
Нехай засоро́мляться й будуть пога́ньблені ті, хто чатує на душу мою; хай відступлять назад і нехай посоро́мляться ті, хто лихо мені замишляє.
5 May they be like chaff in the wind, as the angel of the LORD drives them away.
Бодай вони стали, немов та поло́ва на вітрі, і Ангол Господній нехай їх жене;
6 May their path be dark and slick, as the angel of the LORD pursues.
нехай буде доро́га їхня те́мна й сковзька́, і Ангол Господній нехай їх жене, —
7 For without cause they laid their net for me; without reason they dug a pit for my soul.
бо вони безпричинно тене́та свої розставляють на мене, яму копають безвинно на душу мою!
8 May ruin befall them by surprise; may the net they hid ensnare them; may they fall into the hazard they created.
Нехай на́гла загибіль, якої не знає, на нього спаде, і сітка його, яку він наставив, хай зловить його у на́гле нещастя, — бодай він до нього упав!
9 Then my soul will rejoice in the LORD and exult in His salvation.
А душа моя в Господі буде радіти, звеселиться Його допомогою!
10 All my bones will exclaim, “Who is like You, O LORD, who delivers the afflicted from the aggressor, the poor and needy from the robber?”
Скажуть усі мої кості: „Господи, хто подібний до Тебе?“Ти рятуєш убогого від сильнішого над нього, покірного та бідаря́ — від його дерія́.
11 Hostile witnesses come forward; they make charges I know nothing about.
Свідки встають неправдиві, чого я не знав — питають мене,
12 They repay me evil for good, to the bereavement of my soul.
віддають мені злом за добро, осиро́чують душу мою!
13 Yet when they were ill, I put on sackcloth; I humbled myself with fasting, but my prayers returned unanswered.
А я, як вони хворували були́, зодягався в вере́ту, душу свою мучив по́стом, молитва ж моя поверталась на лоно моє.
14 I paced about as for my friend or brother; I was bowed down with grief, like one mourning for his mother.
Як при́ятель, бу́цім то брат він для мене, — так я ходив, ніби був я в жало́бі по матері, був я засму́чений, схи́лений.
15 But when I stumbled, they assembled in glee; they gathered together against me. Assailants I did not know slandered me without ceasing.
А вони, як упав я, радіють та схо́дяться, напасники́ проти мене збираються, я ж не знаю про те; кричать, і не вмовка́ють,
16 Like godless jesters at a feast, they gnashed their teeth at me.
з дармоїдами та пересмі́шниками скрего́чуть на мене своїми зубами.
17 How long, O Lord, will You look on? Rescue my soul from their ravages, my precious life from these lions.
Господи, — чи довго Ти бу́деш дивитись на це? Відверни́ мою душу від їхніх зубі́в, від отих левчуків одина́чку мою!
18 Then I will give You thanks in the great assembly; I will praise You among many people.
Я буду Тебе прославляти на збо́рах великих, буду Тебе вихваляти в числе́ннім наро́ді!
19 Let not my enemies gloat over me without cause, nor those who hate me without reason wink in malice.
Нехай з мене не ті́шаться ті, хто ворогує на мене безви́нно, нехай ті не морга́ють очима, хто мене без причини нена́видить,
20 For they do not speak peace, but they devise deceitful schemes against those who live quietly in the land.
бо говорять вони не про мир, але на спокі́йних у кра́ї облу́дні слова́ вимишляють,
21 They gape at me and say, “Aha, aha! Our eyes have seen!”
свої уста на мене вони розкрива́ють, говорять: „Ага, ага! Наші очі це бачили!“
22 O LORD, You have seen it; be not silent. O Lord, be not far from me.
Ти бачив це, Господи, — не помовчи́ ж, Господи, — не віддаляйся від мене!
23 Awake and rise to my defense, to my cause, my God and my Lord!
Устань, і збудися на суд мій, Боже мій і Господи мій, на супере́чку мою,
24 Vindicate me by Your righteousness, O LORD my God, and do not let them gloat over me.
розсуди Ти мене по Своїй справедливості, Господи, Боже мій, і нехай через мене не тішаться,
25 Let them not say in their hearts, “Aha, just what we wanted!” Let them not say, “We have swallowed him up!”
нехай не говорять у серці своїм: „Ага, — його маємо ми“, хай не кажуть вони: „Ми його проковтну́ли“.
26 May those who gloat in my distress be ashamed and confounded; may those who exalt themselves over me be clothed in shame and reproach.
Нехай посоромляться та застидаються ра́зом, хто з мого нещастя радіє, бодай вбрались у сором та в га́ньбу, хто рота свого розкриває на мене!
27 May those who favor my vindication shout for joy and gladness; may they always say, “Exalted be the LORD who delights in His servant’s well-being.”
Хай співають та звесе ляються ті, хто бажає мені правоти́, і нехай кажуть за́вжди: „Хай буде великий Господь, що миру бажає Своєму рабові!“
28 Then my tongue will proclaim Your righteousness and Your praises all day long.
А язик мій звіщатиме правду Твою, славу Твою кожен день!
