< Psalms 142 >

1 A Maskil of David, when he was in the cave. A prayer. I cry aloud to the LORD; I lift my voice to the LORD for mercy.
Псалом навча́льний, Давида, коли він був у печері. Молитва. Мій голос до Господа, — я кличу, мій голос до Господа, — я блага́ю!
2 I pour out my complaint before Him; I reveal my trouble to Him.
Перед обличчям Його вилива́ю я мову свою, про недолю свою я розка́зую перед обличчям Його́,
3 Although my spirit grows faint within me, You know my way. Along the path I travel they have hidden a snare for me.
коли́ омліва́є мій дух у мені. А Ти знаєш дорогу мою: на дорозі, якою ходжу́, па́стку для мене сховали!
4 Look to my right and see; no one attends to me. There is no refuge for me; no one cares for my soul.
Право́руч поглянь і побач: немає ніко́го знайо́мого, загинув приту́лок від мене, ніхто не питає за душу мою.
5 I cry to You, O LORD: “You are my refuge, my portion in the land of the living.”
Я кличу до Тебе, о Господи, я кажу́: „Ти моє пристано́вище, доля моя у країні живих!“
6 Listen to my cry, for I am brought quite low. Rescue me from my pursuers, for they are too strong for me.
Прислу́хайся ж Ти до блага́ння мого́, бо зробився я зо́всім нужде́нний! Визволь мене від моїх переслі́дників, бо стали сильніші від мене вони!
7 Free my soul from prison, that I may praise Your name. The righteous will gather around me because of Your goodness to me.
Ви́веди душу мою із в'язни́ці, щоб сла́вити Йме́ння Твоє! Праведні ото́чать мене, як учи́ниш добро надо мною!

< Psalms 142 >