Psalms 142

1 A Maskil of David, when he was in the cave. A prayer. I cry aloud to the LORD; I lift my voice to the LORD for mercy.

Роздуми Давидові, коли він був у печері. Молитва. Голосно до Господа волаю, голосно Господа благаю.

2 I pour out my complaint before Him; I reveal my trouble to Him.

Виливаю перед Ним скаргу мою, розповів Йому про скорботу свою.

3 Although my spirit grows faint within me, You know my way. Along the path I travel they have hidden a snare for me.

Коли знемагав у мені дух, Ти знав стежину мою. На дорозі, якою я йшов, вони сховали для мене пастку.

4 Look to my right and see; no one attends to me. There is no refuge for me; no one cares for my soul.

Поглянь, [Господи], праворуч і побач: ніхто не впізнає мене, загинув притулок мій, нікому немає діла до душі моєї.

5 I cry to You, O LORD: “You are my refuge, my portion in the land of the living.”

До Тебе волаю я, Господи, кажучи: «Ти – пристановище моє, доля моя на землі живих».

6 Listen to my cry, for I am brought quite low. Rescue me from my pursuers, for they are too strong for me.

Прислухайся до волання мого, бо знемігся я дуже; визволи мене від моїх переслідувачів, адже вони сильніші за мене.

7 Free my soul from prison, that I may praise Your name. The righteous will gather around me because of Your goodness to me.

Виведи з в’язниці душу мою, щоб прославити мені ім’я Твоє. Зберуться праведні довкола мене, коли Ти мені віддячиш.