Psalms 137

1 By the rivers of Babylon we sat and wept when we remembered Zion.

Біля річок Вавилона, там сиділи ми й плакали, згадуючи Сіон.

2 There on the willows we hung our harps,

На вербах посеред міста ми повісили наші арфи,

3 for there our captors requested a song; our tormentors demanded songs of joy: “Sing us a song of Zion.”

бо там поневолювачі наші просили від нас слів пісні й гнобителі наші [вимагали від нас] радості: «Заспівайте нам одну з пісень Сіону!»

4 How can we sing a song of the LORD in a foreign land?

Як можемо ми пісню Господню на землі чужій співати?

5 If I forget you, O Jerusalem, may my right hand cease to function.

Якщо я забуду тебе, Єрусалиме, нехай забуде правиця моя [рухи свої].

6 May my tongue cling to the roof of my mouth if I do not remember you, if I do not exalt Jerusalem as my greatest joy!

Нехай прилипне язик мій до піднебіння, якщо я не пам’ятатиму тебе, якщо я не піднесу Єрусалима як найвищу радість мою.

7 Remember, O LORD, the sons of Edom on the day Jerusalem fell: “Destroy it,” they said, “tear it down to its foundations!”

Нагадай, Господи, синам Едомовим день [захоплення] Єрусалима, коли вони говорили: «Руйнуйте, руйнуйте його до самих підвалин!»

8 O Daughter of Babylon, doomed to destruction, blessed is he who repays you as you have done to us.

Донько Вавилона, приречена на спустошення, блаженний той, хто віддасть тобі за те, що ти накоїла нам!

9 Blessed is he who seizes your infants and dashes them against the rocks.

Блаженний той, хто схопить і розіб’є об скелю твоїх немовлят!