Psalms 106
1 Hallelujah! Give thanks to the LORD, for He is good; His loving devotion endures forever.
Алілу́я!
2 Who can describe the mighty acts of the LORD or fully proclaim His praise?
Хто розка́же про ве́лич Господню, розповість усю славу Його́?
3 Blessed are those who uphold justice, who practice righteousness at all times.
Блаженні, хто де́ржиться права, хто чинить правду кожного ча́су!
4 Remember me, O LORD, in Your favor to Your people; visit me with Your salvation,
Згадай мене, Господи, в ласці Своїй до народу Свого́, відві́дай мене спасі́нням Своїм,
5 that I may see the prosperity of Your chosen ones, and rejoice in the gladness of Your nation, and give glory with Your inheritance.
щоб побачити добре вибра́нців Твоїх, щоб я ті́шився радощами Твого наро́ду, і хвалився зо спа́дком Твоїм!
6 We have sinned like our fathers; we have done wrong and acted wickedly.
Ми згрішили з батька́ми своїми, скриви́ли, неправди́ве чинили.
7 Our fathers in Egypt did not grasp Your wonders or remember Your abundant kindness; but they rebelled by the sea, there at the Red Sea.
Не зважа́ли на чу́да Твої батьки наші в Єгипті, многоти́ Твоїх ласк не прига́дували й бунтува́лись над морем, над морем Черво́ним.
8 Yet He saved them for the sake of His name, to make His power known.
Та Він ради Ймення Свого їх спас, щоб виявити Свою силу.
9 He rebuked the Red Sea, and it dried up; He led them through the depths as through a desert.
Він кли́кнув на море Червоне — і ви́сохло, і Він їх повів через мо́рські глиби́ни, немов по пустині!
10 He saved them from the hand that hated them; He redeemed them from the hand of the enemy.
І Він спас їх з руки неприя́теля, визволив їх з руки ворога, —
11 The waters covered their foes; not one of them remained.
і закрила вода супроти́вників їхніх, жоден з них не зоста́вся!
12 Then they believed His promises and sang His praise.
Тоді то в слова́ Його вві́рували, виспі́вували Йому славу.
13 Yet they soon forgot His works and failed to wait for His counsel.
Та скоро забули вони Його чин, не чекали пора́ди Його́,
14 They craved intensely in the wilderness and tested God in the desert.
і пала́ли в пустині жада́нням, і Бога в пустині ізнов випробо́вували,
15 So He granted their request, but sent a wasting disease upon them.
і Він їхнє жада́ння їм дав, але худість послав в їхню душу.
16 In the camp they envied Moses, as well as Aaron, the holy one of the LORD.
Та Мойсею поза́здрили в та́борі, й Ааронові, святому Господньому.
17 The earth opened up and swallowed Dathan; it covered the assembly of Abiram.
Розкрилась земля — і Дата́на погли́нула, Авіро́нові збори накрила,
18 Then fire blazed through their company; flames consumed the wicked.
і огонь запалав на їхніх збо́рах, — і по́лум'я те попали́ло безбожних.
19 At Horeb they made a calf and worshiped a molten image.
Зробили тельця́ на Хори́ві, і били поклони бовва́нові ви́литому, —
20 They exchanged their Glory for the image of a grass-eating ox.
і змінили вони свою славу на образ вола́, що траву пожирає,
21 They forgot God their Savior, who did great things in Egypt,
забули про Бога, свого Спасителя, що велике в Єгипті вчинив,
22 wondrous works in the land of Ham, and awesome deeds by the Red Sea.
у землі Ха́мовій чу́да, страшні ре́чі над морем Червоним.
23 So He said He would destroy them— had not Moses His chosen one stood before Him in the breach to divert His wrath from destroying them.
І сказав Він пони́щити їх, коли б не Мойсей, вибра́нець Його, що став був у ви́ломі перед обличчям Його — відверну́ти Його гнів, щоб не шкодив!
24 They despised the pleasant land; they did not believe His promise.
Погордили землею жада́ною, не повірили сло́ву Його,
25 They grumbled in their tents and did not listen to the voice of the LORD.
і ре́мствували по наме́тах своїх, неслухня́ні були́ до Господнього голосу.
26 So He raised His hand and swore to cast them down in the wilderness,
І Він підійняв Свою ру́ку на них, щоб їх повали́ти в пустині,
27 to disperse their offspring among the nations and scatter them throughout the lands.
і щоб повалити їхнє пото́мство посеред наро́дів, та щоб розпоро́шити їх по країнах!
28 They yoked themselves to Baal of Peor and ate sacrifices offered to lifeless gods.
І служили Ваа́лові пео́рському, й їли вони жертви мертвих,
29 So they provoked the LORD to anger with their deeds, and a plague broke out among them.
і діла́ми своїми розгні́вали Бога, — тому вдерлась зара́за між них!
30 But Phinehas stood and intervened, and the plague was restrained.
І встав тоді Пі́нхас та й розсуди́в, — і зара́за затри́малась,
31 It was credited to him as righteousness for endless generations to come.
і йому порахо́вано в праведність це, з роду в рід аж навіки.
32 At the waters of Meribah they angered the LORD, and trouble came to Moses because of them.
І розгні́вали Бога вони над водою Мері́ви, і через них стало зле для Мойсея,
33 For they rebelled against His Spirit, and Moses spoke rashly with his lips.
бо духа його засмути́ли, і він говорив нерозва́жно уста́ми своїми.
34 They did not destroy the peoples as the LORD had commanded them,
Вони не позни́щували тих наро́дів, що Господь говорив їм про них, —
35 but they mingled with the nations and adopted their customs.
і поміша́лись з пога́нами, та їхніх учинків навчи́лись.
36 They worshiped their idols, which became a snare to them.
І бо́жищам їхнім служили, а ті па́сткою стали для них.
37 They sacrificed their sons and their daughters to demons.
І прино́сили в жертву синів своїх, а дочо́к своїх — де́монам,
38 They shed innocent blood— the blood of their sons and daughters, whom they sacrificed to the idols of Canaan, and the land was polluted with blood.
— і кров чисту лили́, кров синів своїх і дочо́к своїх, що їх у жертву прино́сили бо́жищам ханаа́нським. І через кривавий пере́ступ земля поскверни́лась,
39 They defiled themselves by their actions and prostituted themselves by their deeds.
і стали нечисті вони через учи́нки свої, і пере́люб чинили діла́ми своїми.
40 So the anger of the LORD burned against His people, and He abhorred His own inheritance.
І проти наро́ду Свого запалав гнів Господній, і спа́док Його Йому став оги́дним,
41 He delivered them into the hand of the nations, and those who hated them ruled over them.
і віддав їх у руку наро́дів, — і їхні нена́висники панували над ними,
42 Their enemies oppressed them, and subdued them under their hand.
і їхні вороги їх гноби́ли, і вони впокори́лися під їхню руку.
43 Many times He rescued them, but they were bent on rebellion and sank down in their iniquity.
Багато разі́в Він визво́лював їх, але вони вперті були́ своїм за́думом, — і пригно́блено їх через їхню прови́ну!
44 Nevertheless He heard their cry; He took note of their distress.
Та поба́чив Він їхню тісно́ту, коли почув їхні блага́ння,
45 And He remembered His covenant with them, and relented by the abundance of His loving devotion.
і Він пригадав їм Свого заповіта, і пожалував був за Своєю великою милістю,
46 He made them objects of compassion to all who held them captive.
і збудив милосердя до них між усі́ма, що їх полони́ли!
47 Save us, O LORD our God, and gather us from the nations, that we may give thanks to Your holy name, that we may glory in Your praise.
Спаси́ нас, о Господи, Боже наш, і нас позбирай з-між наро́дів, щоб дя́кувати Йме́нню святому Твоєму, щоб Твоєю хвали́тися славою!
48 Blessed be the LORD, the God of Israel, from everlasting to everlasting. Let all the people say, “Amen!” Hallelujah!
Благословенний Господь, Бог Ізраїлів звіку й наві́ки! І ввесь наро́д нехай скаже: Амі́нь! Алілу́я!
