Psalms 106
1 Hallelujah! Give thanks to the LORD, for He is good; His loving devotion endures forever.
Алілуя! Славте Господа, бо Він добрий, бо навіки Його милосердя!
2 Who can describe the mighty acts of the LORD or fully proclaim His praise?
Хто може виразити словами могутність Господа й сповістити всю хвалу Його?
3 Blessed are those who uphold justice, who practice righteousness at all times.
Блаженні ті, хто стереже правосуддя, хто справедливо діє повсякчасно!
4 Remember me, O LORD, in Your favor to Your people; visit me with Your salvation,
Згадай мене, Господи, заради прихильності до Свого народу, з’яви Себе мені в порятунку Твоєму,
5 that I may see the prosperity of Your chosen ones, and rejoice in the gladness of Your nation, and give glory with Your inheritance.
щоб [міг я] побачити добробут обраних Тобою, радіти радістю за народ Твій, похвалитися разом зі спадком Твоїм.
6 We have sinned like our fathers; we have done wrong and acted wickedly.
Згрішили ми, як і предки наші, вчинили беззаконно, діяли нечестиво.
7 Our fathers in Egypt did not grasp Your wonders or remember Your abundant kindness; but they rebelled by the sea, there at the Red Sea.
Батьки наші в Єгипті не збагнули Його чудес, не пам’ятали величі милості Твоєї, але збунтувалися біля моря, моря Червоного.
8 Yet He saved them for the sake of His name, to make His power known.
Та Він все ж врятував їх заради Свого імені, щоб виявити Свою могутність.
9 He rebuked the Red Sea, and it dried up; He led them through the depths as through a desert.
Пригрозив Він морю Червоному, і висохло воно, і провів Він їх через безодні морські, як по пустелі.
10 He saved them from the hand that hated them; He redeemed them from the hand of the enemy.
І врятував їх від руки ненависника, визволив від руки ворога.
11 The waters covered their foes; not one of them remained.
Покрили води супротивників їхніх – жоден з них не лишився [живим].
12 Then they believed His promises and sang His praise.
Тоді повірили вони словам Його й заспівали Йому хвалу.
13 Yet they soon forgot His works and failed to wait for His counsel.
Та швидко забули Його діяння, не чекали на пораду від Нього.
14 They craved intensely in the wilderness and tested God in the desert.
Запалали пристрастю в пустелі й випробовували Бога в дикій землі.
15 So He granted their request, but sent a wasting disease upon them.
Тоді Він задовольнив прохання їхнє, але послав виснаження їхнім душам.
16 In the camp they envied Moses, as well as Aaron, the holy one of the LORD.
Та вони позаздрили Мойсею у стані й Аарону, святому Господа.
17 The earth opened up and swallowed Dathan; it covered the assembly of Abiram.
Відкрилася земля, і поглинула Датана, і накрила все зборище Авірама.
18 Then fire blazed through their company; flames consumed the wicked.
Запалав вогонь серед їхнього зборища, полум’я пожерло нечестивих.
19 At Horeb they made a calf and worshiped a molten image.
Вони зробили теля на Хориві й вклонилися істукану, вилитому з металу,
20 They exchanged their Glory for the image of a grass-eating ox.
проміняли Славу свою на зображення бика, що їсть траву.
21 They forgot God their Savior, who did great things in Egypt,
Забули Бога, Рятівника свого, Що звершив великі діяння в Єгипті,
22 wondrous works in the land of Ham, and awesome deeds by the Red Sea.
чудеса в землі Хамовій, дії страшні на морі Червоному.
23 So He said He would destroy them— had not Moses His chosen one stood before Him in the breach to divert His wrath from destroying them.
Він наказав би знищити їх, якби Мойсей, обранець Його, не став перед Ним у проломі, щоб відвернути гнів Його, аби Він не погубив [їх].
24 They despised the pleasant land; they did not believe His promise.
І знехтували вони Землею Бажаною, не повірили Його слову,
25 They grumbled in their tents and did not listen to the voice of the LORD.
і ремствували в шатрах своїх, і не слухали голосу Господа.
26 So He raised His hand and swore to cast them down in the wilderness,
Тоді Він простягнув руку Свою на них, щоб повалити їх в пустелі,
27 to disperse their offspring among the nations and scatter them throughout the lands.
і розкидати нащадків їхніх поміж народами, і розсіяти їх по [чужих] землях.
28 They yoked themselves to Baal of Peor and ate sacrifices offered to lifeless gods.
Вони пристали до Ваал-Пеора і їли жертви мертвим [богам].
29 So they provoked the LORD to anger with their deeds, and a plague broke out among them.
І гнівили [Бога] вчинками своїми, тоді спалахнула серед них моровиця.
30 But Phinehas stood and intervened, and the plague was restrained.
Постав Пінхас і вчинив суд, і моровиця припинилася.
31 It was credited to him as righteousness for endless generations to come.
Це зараховано було йому в праведність з роду в рід, навіки.
32 At the waters of Meribah they angered the LORD, and trouble came to Moses because of them.
І розлютили Його при водах Мериви, і Мойсей зазнав через них лиха,
33 For they rebelled against His Spirit, and Moses spoke rashly with his lips.
бо засмутили вони його дух, і він говорив нерозсудливо своїми вустами.
34 They did not destroy the peoples as the LORD had commanded them,
Вони не знищили народів, про які сказав їм Господь,
35 but they mingled with the nations and adopted their customs.
але змішалися з народами й навчилися [діяти] за їхніми вчинками;
36 They worshiped their idols, which became a snare to them.
служили ідолам їхнім, які стали для них пасткою.
37 They sacrificed their sons and their daughters to demons.
Приносили синів своїх і доньок у жертву бісам
38 They shed innocent blood— the blood of their sons and daughters, whom they sacrificed to the idols of Canaan, and the land was polluted with blood.
і проливали невинну кров, кров своїх синів і доньок, яких вони приносили в жертву ідолам ханаанським, і осквернилася земля кров’ю.
39 They defiled themselves by their actions and prostituted themselves by their deeds.
Вони стали нечистими через свої діяння, розпусно поводилися у своїх вчинках.
40 So the anger of the LORD burned against His people, and He abhorred His own inheritance.
Тоді спалахнула лють Господа на народ Його, гидким став Йому спадок Його.
41 He delivered them into the hand of the nations, and those who hated them ruled over them.
І віддав Він їх у руки народів, і ненависники їхні панували над ними.
42 Their enemies oppressed them, and subdued them under their hand.
Вороги гнобили їх, і вони підкорилися під їхню руку.
43 Many times He rescued them, but they were bent on rebellion and sank down in their iniquity.
Він багато разів визволяв їх, але вони бунтували у своїх задумах і занурилися у гріхи свої.
44 Nevertheless He heard their cry; He took note of their distress.
Але Він зглянувся на скорботу їхню, коли почув їхнє волання,
45 And He remembered His covenant with them, and relented by the abundance of His loving devotion.
і згадав про Завіт Свій з ними, і змилувався через велике Своє милосердя.
46 He made them objects of compassion to all who held them captive.
І викликав співчуття до них у тих, хто тримав їх у полоні.
47 Save us, O LORD our God, and gather us from the nations, that we may give thanks to Your holy name, that we may glory in Your praise.
Врятуй нас, Господи, Боже наш, і збери нас з-поміж народів, щоб прославити Твоє святе ім’я, піднесено співати Тобі хвалу.
48 Blessed be the LORD, the God of Israel, from everlasting to everlasting. Let all the people say, “Amen!” Hallelujah!
Благословенний Господь, Бог Ізраїлю, споконвіку й повіки! І нехай скаже увесь народ: «Амінь!» Алілуя!
