Psalms 102
1 A prayer of one who is afflicted, when he grows faint and pours out his lament before the LORD. Hear my prayer, O LORD; let my cry for help come before You.
Молитва вбогого, коли він слабне та перед Господнім лицем виливає мову свою. Господи, ви́слухай молитву мою, і блага́ння моє нехай ді́йде до Тебе!
2 Do not hide Your face from me in my day of distress. Incline Your ear to me; answer me quickly when I call.
Не ховай від мене обличчя Свого́, в день недолі моєї — схили Своє ухо до ме́не, в день блага́ння озвися неба́вом до мене!
3 For my days vanish like smoke, and my bones burn like glowing embers.
Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої — немов ви́сохли в о́гнищі.
4 My heart is afflicted, and withered like grass; I even forget to eat my bread.
Як трава та — поби́те та ви́сохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій.
5 Through my loud groaning my flesh clings to my bones.
Від зо́йку стогна́ння мого прили́пли до тіла мого мої кості.
6 I am like a desert owl, like an owl among the ruins.
Уподо́бився я пелика́нові пустині, я став, як той пу́гач руїн!
7 I lie awake; I am like a lone bird on a housetop.
Я безсонний, і став, немов пташка само́тня на да́сі.
8 All day long my enemies taunt me; they ridicule me and curse me.
Увесь день ображають мене вороги́ мої, ті, хто з мене кепку́є, заприсяглись проти мене!
9 For I have eaten ashes like bread and mixed my drink with tears
І по́піл я їм, немов хліб, а напо́ї свої із плаче́м перемі́шую, —
10 because of Your indignation and wrath, for You have picked me up and cast me aside.
через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене́.
11 My days are like lengthening shadows, and I wither away like grass.
Мої дні — як похи́лена тінь, а я сохну, немов та трава!
12 But You, O LORD, sit enthroned forever; Your renown endures to all generations.
А Ти, Господи, бу́деш повік пробува́ти, а пам'ять Твоя — з роду в рід.
13 You will rise up and have compassion on Zion, for it is time to show her favor— the appointed time has come.
Ти встанеш та змилуєшся над Сіо́ном, бо час учини́ти йому милосердя, бо прийшов речене́ць,
14 For Your servants delight in her stones and take pity on her dust.
бо раби Твої покоха́ли й камі́ння його́, і порох його полюбили!
15 So the nations will fear the name of the LORD, and all the kings of the earth will fear Your glory.
І будуть боятись наро́ди Господнього Йме́ння, а всі зе́мні царі — слави Твоєї.
16 For the LORD will rebuild Zion; He has appeared in His glory.
Бо Господь побудує Сіона, поя́виться в славі Своїй.
17 He will turn toward the prayer of the destitute; He will not despise their prayer.
До молитви забутих зве́рнеться Він, і моли́тви їхньої не осоро́мить.
18 Let this be written for the generation to come, so that a people not yet created may praise the LORD.
Запишеться це поколі́нню майбу́тньому, і наро́д, який ство́рений буде, хвали́тиме Господа,
19 For He looked down from the heights of His sanctuary; the LORD gazed out from heaven to earth
бо споглянув Він із високо́сти святої Своєї, Господь зо́рив на землю з небе́с,
20 to hear a prisoner’s groaning, to release those condemned to death,
щоб почути зідха́ння ув'я́зненого, щоб на смерть прироко́ваних ви́зволити,
21 that they may proclaim the name of the LORD in Zion and praise Him in Jerusalem,
щоб розповіда́ти про Йме́ння Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі — про славу Його,
22 when peoples and kingdoms assemble to serve the LORD.
коли ра́зом зберу́ться наро́ди й держа́ви служи́ти Господе́ві.
23 He has broken my strength on the way; He has cut short my days.
Мою силу в дорозі Він ви́снажив, дні мої скороти́в.
24 I say: “O my God, do not take me in the midst of my days! Your years go on through all generations.
Я кажу́: „Боже мій, — не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої ро́ки — на вічні віки.
25 In the beginning You laid the foundations of the earth, and the heavens are the work of Your hands.
Колись землю Ти був закла́в, а небо — то чин Твоїх рук, —
26 They will perish, but You remain; they will all wear out like a garment. Like clothing You will change them, and they will be passed on.
позникають вони, а Ти бу́деш стояти. І всі вони, як оде́жа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання́, — і мину́ться вони.
27 But You remain the same, and Your years will never end.
Ти ж — Той Самий, а роки Твої не закі́нчаться!
28 The children of Your servants will dwell securely, and their descendants will be established before You.”
Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоя́тиме міцно перед обличчям Твоїм!“
