Matthew 22
1 Once again, Jesus spoke to them in parables:
А Ісус, відповідаючи, знов почав говорити їм при́тчами, кажучи:
2 “The kingdom of heaven is like a king who prepared a wedding banquet for his son.
„Царство Небесне подібне одно́му царе́ві, що весі́лля справляв був для сина свого́.
3 He sent his servants to call those he had invited to the banquet, but they refused to come.
І послав він своїх рабів покликати тих, хто був на весі́лля запрошений, — та ті не хотіли прийти.
4 Again, he sent other servants and said, ‘Tell those who have been invited that I have prepared my dinner. My oxen and fattened cattle have been killed, and everything is ready. Come to the wedding banquet.’
Зно́ву послав він інших рабів, наказуючи: „Скажіть запрошеним: Ось я приготува́в обід свій, закололи бики й відгодо́ване, — і все готове. Ідіть на весі́лля!“
5 But they paid no attention and went away, one to his field, another to his business.
Та вони злегковажили та порозхо́дились, — той на поле своє, а той на свій торг.
6 The rest seized his servants, mistreated them, and killed them.
А останні, похапавши рабів його́, знущалися, та й повбивали їх.
7 The king was enraged, and he sent his troops to destroy those murderers and burn their city.
І розгнівався цар, і послав своє ві́йсько, — і вигубив тих убійників, а їхнє місто спалив.
8 Then he said to his servants, ‘The wedding banquet is ready, but those I invited were not worthy.
Тоді каже рабам своїм: „Весі́лля готове, але́ недостойні були́ ті покликані.
9 Go therefore to the crossroads and invite to the banquet as many as you can find.’
Тож підіть на роздорі́жжя, і кого тільки спіткаєте, — кличте їх на весі́лля“.
10 So the servants went out into the streets and gathered everyone they could find, both evil and good, and the wedding hall was filled with guests.
І вийшовши раби ті на роздоріжжя, зібрали всіх, кого тільки спіткали, — злих і добрих. І весільна кімна́та гістьми́ перепо́внилась.
11 But when the king came in to see the guests, he spotted a man who was not dressed in wedding clothes.
Як прийшов же той цар на гостей подивитись, побачив там чоловіка, в одежу весі́льну не вбра́ного,
12 ‘Friend,’ he asked, ‘how did you get in here without wedding clothes?’ But the man was speechless.
та й каже йому: „Як ти, друже, ввійшов сюди, не мавши одежі весільної?“Той же мовчав.
13 Then the king told the servants, ‘Tie him hand and foot, and throw him into the outer darkness, where there will be weeping and gnashing of teeth.’
Тоді́ цар сказав своїм слу́гам: „Зв'яжіть йому ноги та руки, та й киньте до зо́внішньої те́мряви, — буде плач там і скрегіт зубів“.
14 For many are called, but few are chosen.”
Бо багато покли́каних, — та ви́браних мало“.
15 Then the Pharisees went out and conspired to trap Jesus in His words.
Тоді фарисеї пішли й умовлялись, я́к зловити на слові Його.
16 They sent their disciples to Him along with the Herodians. “Teacher,” they said, “we know that You are honest and that You teach the way of God in accordance with the truth. You seek favor from no one, because You pay no attention to external appearance.
І посилають до Нього своїх учнів із іродія́нами, і кажуть: „Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і наставляєш на Божу дорогу правдиво, і не зважаєш ні на кого, бо на лю́дське обличчя не дивишся Ти.
17 So tell us what You think: Is it lawful to pay taxes to Caesar or not?”
Скажи ж нам, як здається Тобі: чи годиться давати податок для ке́саря, чи ні?“
18 But Jesus knew their evil intent and said, “You hypocrites, why are you testing Me?
А Ісус, знавши їхнє лукавство, сказав: „Чого ви, лицеміри, Мене випробо́вуєте?
19 Show Me the coin used for the tax.” And they brought Him a denarius.
Покажіть Мені гріш податко́вий“. І прине́сли динарія Йому.
20 “Whose image is this,” He asked, “and whose inscription?”
А Він каже до них: „Чий це образ і напис?“
21 “Caesar’s,” they answered. So Jesus told them, “Give to Caesar what is Caesar’s, and to God what is God’s.”
Ті відказують: „Ке́сарів“. Тоді каже Він їм: „Тож віддайте кесареве — кесареві, а Богові — Боже“.
22 And when they heard this, they were amazed. So they left Him and went away.
А почувши таке, вони диву далися. І, лишивши Його, відійшли.
23 That same day the Sadducees, who say there is no resurrection, came to Jesus and questioned Him.
Того дня приступили до Нього саддуке́ї, що твердять, ніби нема воскресіння, і запитали Його,
24 “Teacher,” they said, “Moses declared that if a man dies without having children, his brother is to marry the widow and raise up offspring for him.
та й сказали: „Учителю, Мойсей наказав: „Коли хто помре, не мавши дітей, то нехай його брат візьме вдову́ його, — і відно́вить насіння для брата свого“.
25 Now there were seven brothers among us. The first one married and died without having children. So he left his wife to his brother.
Було ж у нас сім братів. І перший, одружи́вшись, умер, і, не мавши насіння, зоставив дружи́ну свою братові своєму.
26 The same thing happened to the second and third brothers, down to the seventh.
Так само і другий, і третій, — аж до сьомого.
27 And last of all, the woman died.
А по всіх вмерла й жінка.
28 In the resurrection, then, whose wife will she be of the seven? For all of them were married to her.”
Отож, у воскре́сенні котро́му з сімох вона дружи́ною буде? Бо всі мали її“.
29 Jesus answered, “You are mistaken because you do not know the Scriptures or the power of God.
Ісус же промовив у відповідь їм: „Помиляєтесь ви, не знавши Писа́ння, ні Божої сили.
30 In the resurrection, people will neither marry nor be given in marriage. Instead, they will be like the angels in heaven.
Бо в воскресінні ні женяться, ані заміж виходять, але як Анголи́ ті на небі.
31 But concerning the resurrection of the dead, have you not read what God said to you:
А про воскресіння померлих хіба не читали проре́ченого вам від Бога, що каже:
32 ‘I am the God of Abraham, the God of Isaac, and the God of Jacob’? He is not the God of the dead, but of the living.”
„Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів; Бог не є Богом мертвих, а живих“.
33 When the crowds heard this, they were astonished at His teaching.
А наро́д, чувши це, дивувався науці Його.
34 And when the Pharisees heard that Jesus had silenced the Sadducees, they themselves gathered together.
Фарисеї ж, почувши, що Він у́ста замкнув саддуке́ям, зібралися ра́зом.
35 One of them, an expert in the law, tested Him with a question:
І спитався один із них, учитель Зако́ну, Його випробо́вуючи й кажучи:
36 “Teacher, which commandment is the greatest in the Law?”
„Учителю, котра́ заповідь найбільша в Зако́ні?“
37 Jesus declared, “‘Love the Lord your God with all your heart and with all your soul and with all your mind.’
Він же промовив йому́: „Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою“.
38 This is the first and greatest commandment.
Це найбільша й найперша заповідь.
39 And the second is like it: ‘Love your neighbor as yourself.’
А друга одна́кова з нею: „Люби свого ближнього, як само́го себе́“.
40 All the Law and the Prophets hang on these two commandments.”
На двох оцих заповідях увесь Зако́н і Пророки стоять“.
41 While the Pharisees were assembled, Jesus questioned them:
Коли ж фарисеї зібрались, Ісус їх запитав,
42 “What do you think about the Christ? Whose son is He?” “David’s,” they answered.
і сказав: „Що́ ви думаєте про Христа? Чий Він син?“Вони Йому кажуть: „Давидів“.
43 Jesus said to them, “How then does David in the Spirit call Him ‘Lord’? For he says:
Він до них промовляє: „Як же то силою Духа Давид Його Господом зве, коли каже:
44 ‘The Lord said to my Lord, “Sit at My right hand until I put Your enemies under Your feet.”’
„Промовив Господь Господе́ві моєму: сядь право́руч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм“.
45 So if David calls Him ‘Lord,’ how can He be David’s son?”
Тож, коли Давид зве Його Господом, — як же Він йому син?“
46 No one was able to answer a word, and from that day on no one dared to question Him any further.
І ніхто не спромігся відпові́сти Йому ані сло́ва... І ніхто з того дня не наважувався більш питати Його.
