Matthew 13
1 That same day Jesus went out of the house and sat by the sea.
Того ж дня Ісус вийшов із дому, та й сів біля моря.
2 Such large crowds gathered around Him that He got into a boat and sat down, while all the people stood on the shore.
І бе́зліч наро́ду зібралась до Нього, так що Він увійшов був до чо́вна та й сів, а ввесь на́товп стояв понад берегом.
3 And He told them many things in parables, saying, “A farmer went out to sow his seed.
І багато навчав Він їх при́тчами, кажучи:
4 And as he was sowing, some seed fell along the path, and the birds came and devoured it.
І як сіяв він зе́рна, упали одні край дороги, — і пташки́ налетіли, та їх повидзьо́бували.
5 Some fell on rocky ground, where it did not have much soil. It sprang up quickly because the soil was shallow.
Другі ж упали на ґрунт кам'яни́стий, де не мали багато землі, — і негайно посхо́дили, бо земля неглибо́ка була́;
6 But when the sun rose, the seedlings were scorched, and they withered because they had no root.
а як сонце зійшло, — то зів'яли, і коріння не мавши, — посохли.
7 Other seed fell among thorns, which grew up and choked the seedlings.
А інші попа́дали в те́рен, — і вигнався терен, і їх поглуши́в.
8 Still other seed fell on good soil and produced a crop—a hundredfold, sixtyfold, or thirtyfold.
Інші ж упали на добрую землю — і зродили: одне в сто раз, друге в шістдеся́т, а те втри́дцятеро.
9 He who has ears, let him hear.”
Хто має ву́ха, щоб слухати, нехай слухає!“
10 Then the disciples came to Jesus and asked, “Why do You speak to the people in parables?”
І учні Його приступили й сказали до Нього: „Чому́ при́тчами Ти промовляєш до них?“
11 He replied, “The knowledge of the mysteries of the kingdom of heaven has been given to you, but not to them.
А Він відповів і промовив: „Тому́, що вам да́но пізнати таємни́ці Царства Небесного, — їм же не да́но.
12 Whoever has will be given more, and he will have an abundance. Whoever does not have, even what he has will be taken away from him.
Бо хто має, то дасться йому́ та дода́сться, хто ж не має, — забереться від нього й те, що́ він має.
13 This is why I speak to them in parables: ‘Though seeing, they do not see; though hearing, they do not hear or understand.’
Я тому́ говорю́ до них при́тчами, що вони, ди́влячися, не бачать, і слухаючи, не чують, і не розуміють.
14 In them the prophecy of Isaiah is fulfilled: ‘You will be ever hearing but never understanding; you will be ever seeing but never perceiving.
І над ними збувається пророцтво Ісаї, яке промовляє: „Почуєте слухом, — і не зрозумієте, дивитися бу́дете оком, — і не побачите.
15 For this people’s heart has grown callous; they hardly hear with their ears, and they have closed their eyes. Otherwise they might see with their eyes, hear with their ears, understand with their hearts, and turn, and I would heal them.’
Затовсті́ло бо серце людей цих, тяжко чують ву́хами вони, і зажму́рили очі свої, щоб коли не побачити очима й не почути ву́хами, і не зрозуміти їм серцем, і не наверну́тись, щоб Я їх уздоро́вив!“
16 But blessed are your eyes because they see, and your ears because they hear.
Очі ж ваші блаженні, що бачать, і ву́ха ваші, що чують.
17 For truly I tell you, many prophets and righteous men longed to see what you see but did not see it, and to hear what you hear but did not hear it.
Бо поправді кажу́ вам, що багато пророків і праведних бажали побачити, що́ бачите ви, — та не бачили, і почути, що́ чуєте ви, — і не чули.
18 Consider, then, the parable of the sower:
Послухайте ж притчу про сіяча́.
19 When anyone hears the message of the kingdom but does not understand it, the evil one comes and snatches away what was sown in his heart. This is the seed sown along the path.
До кожного, хто слухає слово про Царство, але не розуміє, приходить лукавий, і кра́де посіяне в серці його; це те, що посіяне понад дорогою.
20 The seed sown on rocky ground is the one who hears the word and at once receives it with joy.
А посіяне на кам'яни́стому ґрунті, — це той, хто слухає слово, і з радістю зараз приймає його;
21 But since he has no root, he remains for only a season. When trouble or persecution comes because of the word, he quickly falls away.
але кореня в ньому нема, тому він непостійний; коли ж у́тиск або переслідування настають за слово, то він зараз споку́шується.
22 The seed sown among the thorns is the one who hears the word, but the worries of this life and the deceitfulness of wealth choke the word, and it becomes unfruitful. (aiōn g165)
А між те́рен посіяне, — це той, хто слухає слово, але кло́поти віку цього́ та омана багатства заглу́шують слово, — і воно зостається без пло́ду. (aiōn g165)
23 But the seed sown on good soil is the one who hears the word and understands it. He indeed bears fruit and produces a crop—a hundredfold, sixtyfold, or thirtyfold.”
А посіяне в добрій землі, — це той, хто слухає слово й його розуміє, і плід він прино́сить, і дає один у сто раз, другий у шістдеся́т, а той утри́дцятеро“.
24 Jesus put before them another parable: “The kingdom of heaven is like a man who sowed good seed in his field.
Іншу притчу подав Він їм, кажучи: „Царство Небесне подібне до чоловіка, що посіяв був добре насіння на полі своїм.
25 But while everyone was asleep, his enemy came and sowed weeds among the wheat, and slipped away.
А коли люди спали, прийшов ворог його, і куколю між пшеницю насіяв, та й пішов.
26 When the wheat sprouted and bore grain, then the weeds also appeared.
А як виросло збіжжя та кинуло колос, тоді показався і кукі́ль.
27 The owner’s servants came to him and said, ‘Sir, didn’t you sow good seed in your field? Where then did the weeds come from?’
І прийшли господаре́ві раби, та й кажуть йому: „Пане, чи ж не добре насіння ти сіяв на полі своїм? Звідки ж узявся кукіль?“
28 ‘An enemy did this,’ he replied. So the servants asked him, ‘Do you want us to go and pull them up?’
А він їм відказав: „Чоловік супроти́вник нако́їв оце“. А раби відказали йому́: „Отож, — чи не хочеш, щоб пішли ми і його повипо́лювали?“
29 ‘No,’ he said, ‘if you pull the weeds now, you might uproot the wheat with them.
Але він відказав: „Ні, — щоб, випо́люючи той кукіль, ви не вирвали ра́зом із ним і пшеницю.
30 Let both grow together until the harvest. At that time I will tell the harvesters: First collect the weeds and tie them in bundles to be burned; then gather the wheat into my barn.’”
Залиші́ть, — хай ра́зом обоє ростуть аж до жнив; а в жнива́ накажу́ я женця́м: Зберіть перше кукі́ль і його пов'яжіть у снопки́, щоб їх попали́ти; пшеницю ж спровадьте до клуні моєї“.
31 He put before them another parable: “The kingdom of heaven is like a mustard seed that a man planted in his field.
Іншу притчу подав Він їм, кажучи: „Царство Небесне подібне до зе́рна гірчи́чного, що взяв чоловік і посіяв на полі своїм.
32 Although it is the smallest of all seeds, yet it grows into the largest of garden plants and becomes a tree, so that the birds of the air come and nest in its branches.”
Воно найдрібніше з усьо́го насіння, але́, коли ви́росте, більше воно за зілля, і стає деревом, так що птаство небесне злітається, і ку́блиться в ві́ттях його“.
33 He told them still another parable: “The kingdom of heaven is like leaven that a woman took and mixed into three measures of flour, until all of it was leavened.”
Іншу притчу Він їм розпові́в: „Царство Небесне подібне до ро́зчини, що її бере жінка, і кладе на три мірі муки, аж поки все вки́сне“.
34 Jesus spoke all these things to the crowds in parables. He did not tell them anything without using a parable.
Це все в при́тчах Ісус говорив до людей, і без при́тчі нічо́го Він їм не казав,
35 So was fulfilled what was spoken through the prophet: “I will open My mouth in parables; I will utter things hidden since the foundation of the world.”
щоб спра́вдилось те, що сказав був пророк, промовляючи: „Відкрию у при́тчах уста́ Свої, розповім таємни́ці від по́чину світу!“
36 Then Jesus dismissed the crowds and went into the house. His disciples came to Him and said, “Explain to us the parable of the weeds in the field.”
Тоді відпустив Він наро́д і додому прийшов. І підійшли Його учні до Нього й сказали: „Поясни́ нам при́тчу про кукі́ль польови́й“.
37 He replied, “The One who sows the good seed is the Son of Man.
А Він відповів і промовив до них: „Хто добре насіння посіяв був, — це Син Лю́дський,
38 The field is the world, and the good seed represents the sons of the kingdom. The weeds are the sons of the evil one,
а поле — це світ, добре ж насіння — це сини Царства, а кукі́ль — сини лукавого;
39 and the enemy who sows them is the devil. The harvest is the end of the age, and the harvesters are angels. (aiōn g165)
а ворог, що всіяв його — це диявол, жнива́ — кінець віку, а женці — анголи́. (aiōn g165)
40 As the weeds are collected and burned in the fire, so will it be at the end of the age. (aiōn g165)
І як збирають кукі́ль, і як па́лять в огні, так буде й напри́кінці віку цього́. (aiōn g165)
41 The Son of Man will send out His angels, and they will weed out of His kingdom every cause of sin and all who practice lawlessness.
Пошле Лю́дський Син Своїх анголів, і вони позбирають із Царства Його всі спокуси, і тих, хто чинить беззако́ння,
42 And they will throw them into the fiery furnace, where there will be weeping and gnashing of teeth.
і їх повкида́ють до пе́чі огне́нної, — буде там плач і скре́гіт зубів!
43 Then the righteous will shine like the sun in the kingdom of their Father. He who has ears, let him hear.
Тоді праведники, немов сонце, засяють у Царстві свого Отця. Хто має ву́ха, нехай слухає!
44 The kingdom of heaven is like treasure hidden in a field. When a man found it, he hid it again, and in his joy he went and sold all he had and bought that field.
Царство Небесне подібне ще до захо́ваного в полі ска́рбу, що люди́на, знайшовши, ховає його, і з радости з того йде, та й усе, що має, продає та купує те поле.
45 Again, the kingdom of heaven is like a merchant in search of fine pearls.
Подібне ще Царство Небесне до того купця, що пошу́кує пе́рел до́брих,
46 When he found one very precious pearl, he went away and sold all he had and bought it.
а як зна́йде одну дорогоцінну перли́ну, то йде, і все продає, що має, і купує її.
47 Once again, the kingdom of heaven is like a net that was cast into the sea and caught all kinds of fish.
Подібне ще Царство Небесне до не́вода, у море заки́неного, що зібрав він усячину.
48 When it was full, the men pulled it ashore. Then they sat down and sorted the good fish into containers, but threw the bad away.
Коли він напо́вниться, тягнуть на берег його, і, сівши, вибирають до по́суду добре, непо́тріб же геть викидають.
49 So will it be at the end of the age: The angels will come and separate the wicked from the righteous, (aiōn g165)
Так буде й напри́кінці віку: анголи́ повиходять, і вилучать злих з-поміж праведних, (aiōn g165)
50 and throw them into the fiery furnace, where there will be weeping and gnashing of teeth.
і їх повкидають до пе́чі огне́нної, — буде там плач і скре́гіт зубів!
51 Have you understood all these things?” “Yes,” they answered.
Чи ви зрозуміли це все?“— „Так!“відказали Йому.
52 Then He told them, “For this reason, every scribe who has been discipled in the kingdom of heaven is like a homeowner who brings out of his storeroom new treasures as well as old.”
І Він їм сказав: „Тому́ кожен книжник, що навче́ний про Царство Небесне, подібний до того госпо́даря, що з скарбниці своєї виносить нове́ та старе“.
53 When Jesus had finished these parables, He withdrew from that place.
І сталось, як скінчи́в Ісус притчі оці, Він зві́дти пішов.
54 Coming to His hometown, He taught the people in their synagogue, and they were astonished. “Where did this man get such wisdom and miraculous powers?” they asked.
І прийшов Він до Своєї ба́тьківщини, і навчав їх у їхнїй синаго́зі, так що стали вони дивуватися й питати: „Звідки в Нього ця мудрість та си́ли чудоді́йні?
55 “Isn’t this the carpenter’s son? Isn’t His mother’s name Mary, and aren’t His brothers James, Joseph, Simon, and Judas?
Чи ж Він не син те́слі? Чи ж мати Його не Марією зветься, а брати Його — Яків, і Йо́сип, і Симон та Юда?
56 Aren’t all His sisters with us as well? Where then did this man get all these things?”
І чи ж се́стри Його не всі з нами? Звідки ж Йому́ все оте?“
57 And they took offense at Him. But Jesus said to them, “Only in his hometown and in his own household is a prophet without honor.”
І вони спокуша́лися Ним. А Ісус їм сказав: „Пророка нема без пошани, — хіба тільки в вітчи́зні своїй та в домі своїм!“
58 And He did not do many miracles there, because of their unbelief.
І Він не вчинив тут чуд багатьо́х через їхню невіру.
