Mark 4
1 Once again Jesus began to teach beside the sea, and such a large crowd gathered around Him that He got into a boat and sat in it, while all the people crowded along the shore.
І знову почав Він навчати над морем. І зібралось до Нього багато наро́ду, так що Сам Він до чо́вна на морі ввійшов і сидів, а наро́д увесь був на землі покрай моря.
2 And He taught them many things in parables, and in His teaching He said,
І багато навчав Він їх при́тчами, і в науці Своїй їм казав:
3 “Listen! A farmer went out to sow his seed.
„Слухайте, — вийшов сіяч ось, щоб сі́яти.
4 And as he was sowing, some seed fell along the path, and the birds came and devoured it.
І як сі́яв, упало зе́рно одне край дороги, — і налетіли пташки́, і його́ повидзьо́бували.
5 Some fell on rocky ground, where it did not have much soil. It sprang up quickly because the soil was shallow.
Друге ж упало на ґрунт кам'яни́стий, де не мало багато землі, — і негайно зійшло, бо земля неглибока була́;
6 But when the sun rose, the seedlings were scorched, and they withered because they had no root.
а як сонце зійшло — то зів'я́ло, і, коріння не мавши, усохло.
7 Other seed fell among thorns, which grew up and choked the seedlings, and they yielded no crop.
А інше впало між те́рен, і ви́гнався терен, і його поглуши́в, — і пло́ду воно не дало́.
8 Still other seed fell on good soil, where it sprouted, grew up, and produced a crop—one bearing thirtyfold, another sixtyfold, and another a hundredfold.”
Інше ж упало на добрую землю, — і дало плід, що посхо́див і ріс; і видало втри́дцятеро, у шістдеся́т і в сто раз “.
9 Then Jesus said, “He who has ears to hear, let him hear.”
І сказав: „Хто має ву́ха, щоб слухати, — нехай слухає!“
10 As soon as Jesus was alone with the Twelve and those around Him, they asked Him about the parable.
І, як остався Він насамоті, Його запитали найближчі з Дванадцятьма́ про цю при́тчу.
11 He replied, “The mystery of the kingdom of God has been given to you, but to those on the outside everything is expressed in parables,
І Він їм відповів: „Вам да́но пізнати таємни́ці Божого Царства, а тим, що за вами, усе відбувається в при́тчах,
12 so that, ‘they may be ever seeing but never perceiving, and ever hearing but never understanding; otherwise they might turn and be forgiven.’”
щоб „оком дивились вони — і не бачили, ву́хом слухали — і не зрозуміли, щоб коли вони не наверну́лися, і відпу́щені бу́дуть гріхи їм!“
13 Then Jesus said to them, “Do you not understand this parable? Then how will you understand any of the parables?
І Він їх запитав: „Ви не розумієте притчі цієї? І як вам зрозуміти всі притчі!
14 The farmer sows the word.
Сіяч сіє слово.
15 Some are like the seeds along the path, where the word is sown. As soon as they hear it, Satan comes and takes away the word that was sown in them.
А котрі́ край дороги, де сіється слово, — це ті, що як тільки почують, то зараз приходить до них сатана, і забирає слово, посіяне в них.
16 Some are like the seeds sown on rocky ground. They hear the word and at once receive it with joy.
Так само й посіяні на кам'яни́стому ґрунті, — вони, як почують те слово, то з радістю зараз приймають його,
17 But they themselves have no root, and they remain for only a season. When trouble or persecution comes because of the word, they quickly fall away.
та коріння не мають у собі й непостійні; а зго́дом, як у́тиск або переслі́дування наступає за слово, вони спокушаються зараз.
18 Others are like the seeds sown among the thorns. They hear the word,
А між терен посіяне, — це ті, що слухають слово,
19 but the worries of this life, the deceitfulness of wealth, and the desire for other things come in and choke the word, and it becomes unfruitful. (aiōn g165)
але кло́поти цьогосві́тні й омана багатства та різні бажа́ння ввіходять, та й заглушують слово, — і пло́ду воно не дає. (aiōn g165)
20 Still others are like the seeds sown on good soil. They hear the word, receive it, and produce a crop—thirtyfold, sixtyfold, or a hundredfold.”
А посіяне в добрую землю — це ті, що слухають слово й приймають, — і родять утри́дцятеро, у шістдеся́т і в сто раз “.
21 Jesus also said to them, “Does anyone bring in a lamp to put it under a basket or under a bed? Doesn’t he set it on a stand?
І сказав Він до них: „Чи світло прино́сять на те, щоб поставити його під посу́дину, чи може під ліжко? А не щоб поставити на світи́льнику?
22 For there is nothing hidden that will not be disclosed, and nothing concealed that will not be brought to light.
Бо немає нічого захованого, що не ви́явиться, і немає таємного, що не вийде ная́в.
23 If anyone has ears to hear, let him hear.”
Хто має ву́ха, щоб слухати, — нехай слухає!“
24 He went on to say, “Pay attention to what you hear. With the measure you use, it will be measured to you, and even more will be added to you.
І сказав Він до них: „Уважайте, що чуєте: Якою мірою будете міряти, такою відмі́ряють вам, і додаду́ть вам.
25 For whoever has will be given more. But whoever does not have, even what he has will be taken away from him.”
Бо хто має, то дасться йому, хто ж не має, — забереться від нього й те, що він має“.
26 Jesus also said, “The kingdom of God is like a man who scatters seed on the ground.
І сказав Він: „Так і Боже Царство, як той чоловік, що кидає в землю насі́ння,
27 Night and day he sleeps and wakes, and the seed sprouts and grows, though he knows not how.
і чи спить, чи встає він удень та вночі, а насіння пускає па́ростки та росте, хоч не знає він, я́к.
28 All by itself the earth produces a crop—first the stalk, then the head, then grain that ripens within.
Бо родить земля сама з себе: перше вру́на, потім ко́лос, а тоді повне збіжжя на колосі.
29 And as soon as the grain is ripe, he swings the sickle, because the harvest has come.”
А коли плід доспіє, зараз він „посилає серпа́, бо настали жнива́“.
30 Then He asked, “To what can we compare the kingdom of God? With what parable shall we present it?
І сказав Він: „До чого прирівняємо Царство Боже? Або в якій притчі предста́вим його́?
31 It is like a mustard seed, which is the smallest of all seeds sown upon the earth.
Воно — як те зе́рно гірчи́чне, яке, коли сіється в землю, найдрібніше за всі зе́мні насіння.
32 But after it is planted, it grows to be the largest of all garden plants and puts forth great branches, so that the birds of the air nest in its shade.”
Як посіяне ж буде, вироста́є, і стає над усі зілля́ більше, і ві́ття пускає велике таке́, що ку́блитись може в тіні його птаство небесне“.
33 With many such parables Jesus spoke the word to them, to the extent that they could understand.
І такими притчами багатьома́ Він їм слово звіщав, поскільки вони могли слухати.
34 He did not tell them anything without using a parable. But privately He explained everything to His own disciples.
І без притчі нічого Він їм не казав, а учням Своїм самотою вияснював усе.
35 When that evening came, He said to His disciples, “Let us cross to the other side.”
І сказав Він до них того дня, коли вечір настав: „Перепли́ньмо на той бік“.
36 After they had dismissed the crowd, they took Jesus with them, since He was already in the boat. And there were other boats with Him.
І, лишивши наро́д, узяли із собою Його, як у чо́вні Він був; і інші човни́ були з Ним.
37 Soon a violent windstorm came up, and the waves were breaking over the boat, so that it was being swamped.
І зняла́ся ось буря велика, а хвилі вливалися в чо́вен, аж чо́вен водою вже був перепо́внився!
38 But Jesus was in the stern, sleeping on the cushion. So they woke Him and said, “Teacher, don’t You care that we are perishing?”
А Він спав на кормі́ на подушці... І вони розбудили Його та й сказали Йому: „Учителю, чи Тобі байдуже́, що ми гинемо?“
39 Then Jesus got up and rebuked the wind and the sea. “Silence!” He commanded. “Be still!” And the wind died down, and it was perfectly calm.
Тоді Він устав, і вітрові заборонив, і до моря сказав: „Мовчи, перестань!“І стих вітер, — і тиша велика настала.
40 “Why are you so afraid?” He asked. “Do you still have no faith?”
І сказав Він до них: „Чого́ ви такі полохливі? Чому віри не маєте?“
41 Overwhelmed with fear, they asked one another, “Who is this, that even the wind and the sea obey Him?”
А вони налякалися стра́хом великим, і говорили один до одно́го: „Хто ж це такий, що вітер і море слухня́ні Йому?“
