Luke 20
1 One day as Jesus was teaching the people in the temple courts and proclaiming the gospel, the chief priests and scribes, together with the elders, came up to Him.
І сталось одно́го з тих днів, як навчав Він у храмі людей, та Добру Нови́ну звіщав, прийшли первосвященики й книжники з старшими,
2 “Tell us,” they said, “by what authority are You doing these things, and who gave You this authority?”
та й до Нього промовили, кажучи: „Скажи нам, якою вла́дою Ти чиниш оце? Або хто Тобі вла́ду цю дав?“
3 “I will also ask you a question,” Jesus replied. “Tell Me:
І промовив до них Він у відповідь: „Запитаю й Я вас одну річ, — і відповідайте Мені:
4 John’s baptism—was it from heaven, or from men?”
Іванове хрищення з неба було́, чи від людей?“
5 They deliberated among themselves and said, “If we say, ‘From heaven,’ He will ask, ‘Why did you not believe him?’
Вони ж міркували собі й говорили: „Коли скажемо: „З неба“, відкаже: „Чого ж ви йому не повірили?“
6 But if we say, ‘From men,’ all the people will stone us, for they are convinced that John was a prophet.”
А як скажемо: „Від людей“, то всі люди камінням поб'ють нас, бо були переко́нані, що Іван — то пророк“.
7 So they answered that they did not know where it was from.
І вони відповіли, що не знають, ізвідки.
8 And Jesus replied, “Neither will I tell you by what authority I am doing these things.”
А Ісус відказав їм: „То й Я не скажу́ вам, якою вла́дою Я це чиню́“.
9 Then He proceeded to tell the people this parable: “A man planted a vineyard, rented it out to some tenants, and went away for a long time.
І Він розповідати почав людям при́тчу оцю. „Один чоловік насадив виноградника, і віддав його винаря́м, та й відбув на час довший.
10 At harvest time, he sent a servant to the tenants to collect his share of the fruit of the vineyard. But the tenants beat the servant and sent him away empty-handed.
А певного ча́су послав він раба до своїх винарі́в, щоб дали йому частку з плоді́в виноградника. Та побили його винарі, і відіслали ні з чим.
11 So he sent another servant, but they beat him and treated him shamefully, sending him away empty-handed.
І знову послав він до них раба і́ншого, а вони й того збили й знева́жили, — та й відіслали ні з чим.
12 Then he sent a third, but they wounded him and threw him out.
І послав він ще третього, а вони й того зранили й вигнали.
13 ‘What shall I do?’ asked the owner of the vineyard. ‘I will send my beloved son. Perhaps they will respect him.’
Сказав тоді пан виноградника: „Що́ маю робити? Пошлю свого сина улю́бленого, — може його посоро́мляться“.
14 But when the tenants saw the son, they discussed it among themselves and said, ‘This is the heir. Let us kill him, and the inheritance will be ours.’
Винарі́ ж, як його вгледіли, міркували собі та казали: „Це спадкоє́мець; ходім, замордуймо його, щоб спа́дщина наша була́“.
15 So they threw him out of the vineyard and killed him. What then will the owner of the vineyard do to them?
І вони його вивели за виноградника, та й убили... Що́ ж зробить їм пан виноградника?
16 He will come and kill those tenants, and will give the vineyard to others.” And when the people heard this, they said, “May such a thing never happen!”
Він при́йде та й вигубить цих винарів, виноградника ж іншим віддасть“. Слухачі ж повіли́: „Нехай цього не станеться!“
17 But Jesus looked directly at them and said, “Then what is the meaning of that which is written: ‘The stone the builders rejected has become the cornerstone’?
А Він глянув на них та й сказав: „Що ж оце, що написане: „Камінь, що його будівничі відкинули, той нарі́жним став каменем!
18 Everyone who falls on this stone will be broken to pieces, but he on whom it falls will be crushed.”
Кожен, хто впаде́ на цей камінь — розі́б'ється, а на кого він сам упаде́, — то розчавить його́“.
19 When the scribes and chief priests realized that Jesus had spoken this parable against them, they sought to arrest Him that very hour. But they were afraid of the people.
А книжники й первосвященики руки на Нього хотіли накласти тієї години, але побоялись наро́ду. Бо вони розуміли, що про них Він цю притчу сказав.
20 So they watched Him closely and sent spies who pretended to be sincere. They were hoping to catch Him in His words in order to hand Him over to the rule and authority of the governor.
І вони слідкували за Ним, і підіслали підгля́дачів, які праведних із себе вдавали, щоб зловити на слові Його, і Його видати урядові й вла́ді намісника.
21 “Teacher,” they inquired, “we know that You speak and teach correctly. You show no partiality, but teach the way of God in accordance with the truth.
І вони запитали Його та сказали: „Учителю, знаємо ми, що Ти добре говориш і навчаєш, і не дивишся на обли́ччя, але наставляєш на Божу дорогу правдиво.
22 Is it lawful for us to pay taxes to Caesar or not?”
Чи годи́ться давати податок для ке́саря, чи ні?“
23 But Jesus saw through their duplicity and said to them,
Знаючи ж їхню хитрість, сказав Він до них: „Чого ви Мене випробо́вуєте?
24 “Show Me a denarius. Whose image and inscription are on it?” “Caesar’s,” they answered.
Покажіте дина́рія Мені. Чий образ і напис він має?“Вони відказали: „Кесарів“.
25 So Jesus told them, “Give to Caesar what is Caesar’s, and to God what is God’s.”
А Він їм відказав: „Тож віддайте ке́сареве — ке́сареві, а Богові — Боже!“
26 And they were unable to trap Him in His words before the people; and amazed at His answer, they fell silent.
І не могли вони перед людьми́ зловити на слові Його. І дивува́лись вони з Його відповіді, та й замовкли.
27 Then some of the Sadducees, who say there is no resurrection, came to question Him.
І підійшли дехто із саддукеїв, що твердять, ніби немає воскресі́ння, і запитали Його,
28 “Teacher,” they said, “Moses wrote for us that if a man’s brother dies and leaves a wife but no children, the man is to marry his brother’s widow and raise up offspring for him.
та сказали: „Учителю, Мойсей написав нам: „Як умре кому брат, який має дружи́ну, а помре бездітний, — то нехай його брат візьме дружи́ну, і відно́вить насіння для брата свого“.
29 Now there were seven brothers. The first one married a wife, but died childless.
Було ж сім братів. І перший, узявши дружи́ну, бездітний умер.
30 Then the second
І другий узяв був ту дружи́ну, та й той вмер бездітний.
31 and the third married the widow, and in the same way all seven died, leaving no children.
І третій узяв був її, так само й усі се́меро, — і вони дітей не позоставили, та й повмирали.
32 And last of all, the woman died.
А по всіх умерла й жінка.
33 So then, in the resurrection, whose wife will she be? For all seven were married to her.”
А в воскресі́нні котро́му із них вона дружи́ною буде? Бо семеро мали за дружину її“.
Ісус же промовив у відповідь їм: „Женяться й заміж виходять сини цього віку. (aiōn g165)
35 But those who are considered worthy to share in the age to come and in the resurrection from the dead will neither marry nor be given in marriage. (aiōn g165)
А ті, що будуть достойні того віку й воскресі́ння з мертвих, — не будуть ні женитись, ні заміж вихо́дити, (aiōn g165)
36 In fact, they can no longer die, because they are like the angels. And since they are sons of the resurrection, they are sons of God.
ні вмерти вже не можуть, бо рівні вони ангола́м, і вони сини Божі, синами воскресі́ння бувши.
37 Even Moses demonstrates that the dead are raised, in the passage about the burning bush. For he calls the Lord ‘the God of Abraham, the God of Isaac, and the God of Jacob.’
А що мертві встають, то й Мойсей показав — при кущі, — коли він назвав Господа „Богом Авраамовим, і Богом Ісаковим, і Богом Якововим“.
38 He is not the God of the dead, but of the living, for to Him all are alive.”
Бог же не є Богом мертвих, а живих, бо всі в Нього живуть.“
39 Some of the scribes answered, “Teacher, You have spoken well!”
Дехто ж із книжників відповіли та сказали: „Учителю, — Ти добре сказав!“
40 And they did not dare to question Him any further.
І вже не насмілювалися питати Його ні про що́.
41 Then Jesus declared, “How can it be said that the Christ is the Son of David?
І сказав Він до них: „Як то кажуть, що Христос син Давидів?
42 For David himself says in the book of Psalms: ‘The Lord said to my Lord, “Sit at My right hand
Таж Давид сам говорить у книзі Псалмів: „Промовив Господь Господе́ві моєму: сядь право́руч Мене,
43 until I make Your enemies a footstool for Your feet.”’
поки не покладу́ Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!“
44 Thus David calls Him ‘Lord.’ So how can He be David’s son?”
Отже, Давид Його Господом зве, — як же Він йому син?“
45 In the hearing of all the people, Jesus said to His disciples,
І, як увесь наро́д слухав, Він промовив до учнів Своїх:
46 “Beware of the scribes. They like to walk around in long robes, and they love the greetings in the marketplaces, the chief seats in the synagogues, and the places of honor at banquets.
„Стережіться книжників, що хочуть у довгих одежах ходити, і люблять привіти на ринках, і перші лавки́ в синагогах, і перші місця на бенке́тах,
47 They defraud widows of their houses, and for a show make lengthy prayers. These men will receive greater condemnation.”
що вдови́ні хати́ поїдають, і моляться довго напо́каз, — вони тяжче осу́дження при́ймуть!“
