Luke 19
1 Then Jesus entered Jericho and was passing through.
Ісус зайшов у Єрихон та проходив через місто.
2 And there was a man named Zacchaeus, a chief tax collector, who was very wealthy.
І ось один багатий чоловік, на ім’я Закхей, який був старший над митниками,
3 He was trying to see who Jesus was, but could not see over the crowd because he was small in stature.
бажав бачити Ісуса, але через натовп не міг, оскільки був малого зросту.
4 So he ran on ahead and climbed a sycamore tree to see Him, since Jesus was about to pass that way.
Тоді побіг уперед та заліз на шовковицю, щоб побачити Ісуса, бо тією дорогою Він мав проходити.
5 When Jesus came to that place, He looked up and said, “Zacchaeus, hurry down, for I must stay at your house today.”
Прийшовши на те місце, Ісус глянув угору та промовив до нього: ―Закхею, злізь скоріше, бо сьогодні Я повинен залишитись у твоєму домі.
6 So Zacchaeus hurried down and welcomed Him joyfully.
Той поспішно зліз і радо прийняв Його.
7 And all who saw this began to grumble, saying, “He has gone to be the guest of a sinful man!”
Побачивши це, усі почали нарікати говорячи: ―Він зайшов у гостину до грішного чоловіка.
8 But Zacchaeus stood up and said to the Lord, “Look, Lord, half of my possessions I give to the poor, and if I have cheated anyone, I will repay it fourfold.”
Закхей же встав та сказав Господеві: ―Господи! Половину свого майна я віддаю бідним і, якщо когось чимось обманув, повертаю вчетверо.
9 Jesus said to him, “Today salvation has come to this house, because this man too is a son of Abraham.
Тоді Ісус сказав йому: ―Сьогодні спасіння прийшло в цей дім, адже й він син Авраама.
10 For the Son of Man came to seek and to save the lost.”
Бо Син Людський прийшов знайти та спасти загублене.
11 While the people were listening to this, Jesus proceeded to tell them a parable, because He was near Jerusalem and they thought the kingdom of God would appear imminently.
Тим, хто це слухав, Ісус розповів притчу, бо Він був недалеко від Єрусалима, і вони думали, що Царство Боже має з’явитися негайно.
12 So He said, “A man of noble birth went to a distant country to lay claim to his kingship and then return.
Отже, Він сказав: —Один знатний чоловік вирушив у далеку країну, щоб отримати царство та повернутися.
13 Beforehand, he called ten of his servants and gave them ten minas. ‘Conduct business with this until I return,’ he said.
Покликавши десятьох рабів, він роздав їм десять міні сказав їм: «Вкладіть ці гроші в діло, доки я не повернуся!»
14 But his subjects hated him and sent a delegation after him to say, ‘We do not want this man to rule over us.’
Але жителі цієї країни ненавиділи його й надіслали посланців слідом за ним, щоб сказати: «Не бажаємо, щоб він царював над нами!»
15 When he returned from procuring his kingship, he summoned the servants to whom he had given the money, to find out what each one had earned.
Отримавши царську владу, він повернувся та покликав до себе рабів, котрим роздав гроші, аби дізнатися, який вони отримали прибуток.
16 The first servant came forward and said, ‘Master, your mina has produced ten more minas.’
Перший прийшов і сказав: «Господарю, твоя міна принесла десять мін!»
17 His master replied, ‘Well done, good servant! Because you have been faithful in a very small matter, you shall have authority over ten cities.’
Господар сказав: «Добре, хороший та вірний рабе! За те, що ти був вірний у малому, отримай владу над десятьма містами!»
18 The second servant came and said, ‘Master, your mina has made five minas.’
Прийшов другий та сказав: «Господарю, твоя міна принесла п’ять мін!»
19 And to this one he said, ‘You shall have authority over five cities.’
Господар сказав: «І ти володій п’ятьма містами!»
20 Then another servant came and said, ‘Master, here is your mina, which I have laid away in a piece of cloth.
Прийшов третій і сказав: «Господарю, ось твоя міна, яку я зберігав, загорнувши в хустину.
21 For I was afraid of you, because you are a harsh man. You withdraw what you did not deposit and reap what you did not sow.’
Я боявся тебе, бо ти жорстока людина: ти береш те, чого не клав, і жнеш там, де не сіяв!»
22 His master replied, ‘You wicked servant, I will judge you by your own words. So you knew that I am a harsh man, withdrawing what I did not deposit and reaping what I did not sow?
Господар відповів: «Зі слів твоїх тебе судитиму, лукавий рабе! Ти знав, що я чоловік жорстокий: беру те, чого не поклав, і жну там, де не сіяв?
23 Why then did you not deposit my money in the bank, and upon my return I could have collected it with interest?’
Чому ж ти не вклав мого срібла в банк, щоб я, повернувшись, отримав своє з прибутком?»
24 Then he told those standing by, ‘Take the mina from him and give it to the one who has ten minas.’
І сказав присутнім: «Заберіть від нього міну й віддайте тому, хто має десять мін».
25 ‘Master,’ they said, ‘he already has ten!’
Вони відповіли: «Господарю, він має десять мін!»
26 He replied, ‘I tell you that everyone who has will be given more; but the one who does not have, even what he has will be taken away from him.
Кажу вам, – сказав Він, – тому, хто має, додасться, і матиме надмірно, а від того, хто не має, і те, що має, забереться.
27 And these enemies of mine who were unwilling for me to rule over them, bring them here and slay them in front of me.’”
А ворогів моїх, які не хотіли, щоб я царював над ними, приведіть сюди й убийте переді мною.
28 After Jesus had said this, He went on ahead, going up to Jerusalem.
Сказавши це, Ісус пішов далі в Єрусалим.
29 As He approached Bethphage and Bethany at the Mount of Olives, He sent out two of His disciples,
Коли наблизився до Вітфагії та Віфанії, до гори, що зветься Оливною, Він надіслав двох учнів
30 saying, “Go into the village ahead of you, and as you enter it, you will find a colt tied there, on which no one has ever sat. Untie it and bring it here.
та сказав: «Ідіть у село, яке перед вами, і як зайдете, то знайдете прив’язане осля, на яке ще ніхто з людей не сідав; відв’яжіть його й приведіть.
31 If anyone asks, ‘Why are you untying it?’ tell him, ‘The Lord needs it.’”
Якщо хтось спитає вас: „Чому ви відв’язуєте його?“, скажіть: „Господь потребує його“».
32 So those who were sent went out and found it just as Jesus had told them.
Посланці пішли й знайшли все так, як Ісус сказав їм.
33 As they were untying the colt, its owners asked, “Why are you untying the colt?”
Коли вони відв’язували осля, господарі спитали їх: ―Чому відв’язуєте осля?
34 “The Lord needs it,” they answered.
Вони відповіли: ―Господь потребує його!
35 Then they led the colt to Jesus, threw their cloaks over it, and put Jesus on it.
І привели осля до Ісуса та, накинувши на нього свій одяг, посадили Ісуса.
36 As He rode along, the people spread their cloaks on the road.
Коли Він їхав, [люди] стелили свій одяг по дорозі.
37 And as He approached the descent from the Mount of Olives, the whole multitude of disciples began to praise God joyfully in a loud voice for all the miracles they had seen:
А коли Він наблизився до схилу Оливної гори, безліч учнів почали радісно та голосно прославляти Бога за всі чудеса, які вони бачили.
38 “Blessed is the King who comes in the name of the Lord!” “Peace in heaven and glory in the highest!”
Вони викрикували: «Благословенний Цар, Який іде в ім’я Господа!» «Мир на небі й слава на висоті!»
39 But some of the Pharisees in the crowd said to Him, “Teacher, rebuke Your disciples!”
Деякі фарисеї з натовпу казали Ісусові: ―Учителю, заборони Своїм учням!
40 “I tell you,” He answered, “if they remain silent, the very stones will cry out.”
Але Він відповів: ―Кажу вам: якщо вони замовкнуть, кричатиме каміння!
41 As Jesus approached Jerusalem and saw the city, He wept over it
Коли вони наблизились до Єрусалима й побачили місто, Ісус заплакав над ним.
42 and said, “If only you had known on this day what would bring you peace! But now it is hidden from your eyes.
Він сказав: «Коли б зрозуміло ти сьогодні, що могло принести тобі мир! Але тепер це приховано від очей твоїх!
43 For the days will come upon you when your enemies will barricade you and surround you and hem you in on every side.
Прийдуть дні, коли вороги твої оточать тебе валом, обляжуть та стиснуть тебе звідусюди!
44 They will level you to the ground—you and the children within your walls. They will not leave one stone on another, because you did not recognize the time of your visitation from God.”
Вони знищать тебе та вб’ють твоїх дітей, не залишать каменя на камені в тобі, бо ти не впізнало часу твоїх відвідин».
45 Then Jesus entered the temple courts and began to drive out those who were selling there.
Ісус увійшов у Храм та вигнав усіх тих, хто продавав і купував [там].
46 He declared to them, “It is written: ‘My house will be a house of prayer.’ But you have made it ‘a den of robbers.’”
Він казав їм: «Написано: „Дім Мій буде Домом Молитви“, а ви зробили з нього „притулок розбійників!“»
47 Jesus was teaching at the temple every day, but the chief priests, scribes, and leaders of the people were intent on killing Him.
Ісус навчав у Храмі щодня. А первосвященники, книжники та старійшини народу шукали нагоди вбити Його.
48 Yet they could not find a way to do so, because all the people hung on His words.
Однак не знали, як це зробити, бо весь народ тримався біля Нього, слухаючи Його уважно.
